18 липня, під час вігілійної Святої Меси у Всеукраїнському Санктуарії Матері Божої Святого Скапулярія в Бердичеві, митрополит Львівський архієпископ Мечислав Мокшицький виголосив проповідь, у якій згадав дві важливі події, що їх Римсько-Католицька Церква відзначає цього року, а також передав у дар Санктуарію особливу реліквію – сутану святого Йоана Павла ІІ. Публікуємо повний текст проповіді.
Преосвященні Єпископи!
Всечесні Отці Кармеліти, Пресвітери і Богопосвячені Особи!
Дорогі Паломники – Возлюблені у Христі Брати і Сестри!
Вже вкотре наша Небесна Матінка збирає нас у своєму санктуарії в Бердичеві. Прибуваємо сюди як паломники надії, як діти, які спішать до дому, щоб знайти мир і зміцнитися у вірі. У цьому святому місці поширюється культ Богородиці: ті, які тут моляться, поглиблюють стосунки з Богом і зміцнюється у їхніх серцях надія. Тут віднаходиться мир, примирення із самим собою, тут черпається сила і наснага з відвагою рушити у майбутнє, а все це завдяки турботі і опіці Пресвятої Діви Марії, яка є поруч і допомагає.
З дару Божого Провидіння ми збираємося тут в особливому часі – у Році Пресвятого Ісусового Серця. Також згадуємо і відзначаємо одну із найпрекрасніших сторінок історії Церкви в Україні – двадцять п’яту річницю паломницької подорожі до України Папи Йоана Павла ІІ. Святіший Отець тоді залишив нам слова, які несуть надію, а цілим життям засвідчив про свою глибоку любов до Христа і синівську відданість Марії.
Пастирський заклик Папи Йоана Павла ІІ «Totus Tuus» був не просто девізом – це була його життєва програма. Понтифік сам колись визнав, що завдяки святому Людовику Марії Ґріньйону де Монфору він зрозумів, що справжня набожність до Богородиці ніколи не віддаляє від Христа, навпаки – веде до Ісуса. Діва Марія не концентрує і не затримує людей біля себе, Вона скеровує і веде їх до свого Сина.
Євангеліє описує ситуацію, коли на весіллі в Кані Галілейській забракло вина. Мати Ісуса першою помітила цю потребу молодят. Зауважмо, що Вона не робить чуда, не зосереджує увагу присутніх там на собі, лише вказує на Сина і промовляє слова, які можемо трактувати як заповіт для Церкви: «Зробіть усе, що скаже вам Ісус!». Ці слова кожен з нас може прийняти за свою життєву програму.
Скільки ж разів бракує нам так званого «вина»?! Відчуваємо нестачу миру в сім’ях, згоди між людьми, здоров’я, сил, відваги… Війна приносить нові терпіння, плач, душевний біль, фізичне каліцтво, невпевненість у завтрашньому дні… А Діва Марія є тією, яка бачить наші браки, помічає людські біди першою, часто ще раніше, ніж ми можемо це назвати чи просити про допомогу.
Святий Йоан Павло ІІ в енцикліці «Redemptoris Mater» написав, що Марія як Мати є присутньою в житті Церкви, Вона неустанно проводить людей до Христа. Вчить вірити, вчить довіряти, вчить любити.
У Році Пресвятого Ісусового Серця заново відкриваємо, що Богородиця веде нас до особливої зустрічі з Пресвятим Ісусовим Серцем. Веде нас під хрест, де Вона сама пережила особливу близькість з Ісусовим Серцем, яке було відкрите списом. Ця непроста зустріч не змусила Матір Сина Чоловічого втекти і зневіритися.
Під хрестом Діва Марія стала Матір’ю усіх віруючих, втім і Матір’ю Церкви в Україні. Є мамою в наших сім’ях, для наших дітей, для молоді, є Матір’ю воїнів, хворих, біженців, усіх, хто духовно, морально і фізично терпить.
У Бердичеві Діву Марію ми вшановуємо теж як Матір Святого Скапулярія. Скапулярій, або інакше параман, не є талісманом – тобто магічним знаком. Скапулярій пригадує нам, що ми свідомо і добровільно доручили себе Богородиці під опіку, що як діти цілковито Їй належимо і хочемо жити так, як жила Вона – в єдності з Богом.
Святий Йоан Павло ІІ з юних років носив кармелітський скапулярій. Свого часу Папа так про це казав: «Я також ношу на серці скапулярій і багато чим йому завдячую». Після поранення на площі святого Петра Папа твердив, що те, що він вижив, завдячує захистові Пресвятої Діви Марії. Він казав: «Одна рука стріляла, але інша супроводжувала кулю». В історії Церкви і народів записані незліченні свідчення материнської опіки Богородиці.
Тепер в Україні теж є багато людей, які не втратили надії, навпаки зміцнили її, довіряючи в молитві опіці Богородиці. Думаю, що багато з нас має перед очима своїх матерів, батьків, бабусь і дідусів, які просувають зернятко за зернятком вервиці і шепочуть: «Свята Маріє, молись за нас, грішних…»
Дорогі Брати і Сестри!
Зі зворушенням та вдячністю хочу передати Санктуарію Матері Божої в Бердичеві папську сутану святого Йоана Павла ІІ. Це не просто цінна пам’ятка про святого Папу, це не лише історичний предмет, пов’язаний із його земним життям. Це особливий знак присутності між нами людини, яка була цілковито відданою Христові, до кінця вірною Церкві і безмежно довіряючою Пресвятій Діві. Це добрий і ревний пастир людських душ.
Моїм прагненням є те, щоб ця реліквія наближала паломників, які приходять до Всеукраїнського Санктуарію Матері Божої у Бердичеві, до глибокої особистої зустрічі із Богом, до відновлення їхньої віри та вкорінення у життя Церкви.
Тридцять п’ять років тому святий Йоан Павло ІІ здійснив історичний вчинок – відновив структури Римсько-Католицької Церкви в Україні. Це було відважне, далекоглядне і повне батьківської турботи рішення. Після десятиліть переслідувань Церква отримала змогу безперешкодно функціонувати і розвиватися. Поставали нові дієцезії, поверталися єпископи і священники, відкривалися нові духовні семінарії, вірянам повертали відібрані храми, але перш за все відроджувалося релігійне і сакраментальне життя віруючих. Яку ж велику надію розбуджувало у серцях людей це рішення Святішого Отця!
Двадцять п’ять років тому святий Йоан Павло ІІ прибув на українську землю як паломник миру, як Пастир, який хоче оберігати життя довіреної йому Христової пастви, єднати і давати надію, зміцнювати віру, заохочувати до поєднання і будування майбутнього на фундаменті Євангелія. У важкому воєнному часі повчання Папи, скеровані до українців, набирають ще глибшого значення. І надалі ми потребуємо вчитися від Понтифіка бути відважними, терпеливими, віруючими в те, що зло ніколи не матиме останнього слова, адже останнє слово завжди належить Воскреслому Ісусові.
Дар папської сутани для цього місця має ще одне важливе значення – він є знаком нашої духовної єдності та вірності Апостольській Столиці. Церква в Україні від початку своєї віднови розвивалася у єдності з Наступником святого Петра. Цей зв’язок додавав сили сповідникам Христа в Україні пережити комуністичні переслідування і є дуже помічним для нас у теперішні нелегкі воєнні часи.
Тож звернімося до близького нашому серцю святого Йоана Павла ІІ і просімо, щоб товаришував Церкві в Україні своїм заступництвом; щоб випрошував душпастирям і вірянам дар віри і вірності Христові, непорушної надії та тривалого Божого миру, якого прагне кожне людське серце.
Пресвята Діво Маріє, вчи нас жити любов’ю, а не злобою і ненавистю; веди нас до люблячого і милосердного Серця Ісуса, щоб ми будували Царство правди і справедливості та осягнули спасіння. Амінь.
