6 вересня у парафіяльному храмі міста Обухів відзначили 20-річчя його освячення. Святу Месу очолив ординарій Київсько-Житомирської дієцезії єпископ Віталій Кривицький SDB. До ювілею парафіяни мали можливість підготуватися, беручи участь у святих місіях, які провели отці-облати. Про місії, їхній сенс та харизму Місіонери Облати Марії Непорочної розповідають на своїй сторінці.
«Через двадцять років після освячення нашого храму ми відчули потребу у відновленні нашої віри. Тому дали нашим місіям робочу назву «Реконструкція віри», – розповів настоятель парафії Пресвятої Трійці в Обухові на Київщині о. Олександр Зелінський ОМІ. Разом із місіонерами, які провели у парафії святі місії, він розповів про цей винятковий тиждень, який інколи називають «часом Божого проходження через парафію».
Храм Пресвятої Трійці в Обухові був освячений 2 вересня 2006 року єпископом Яном Пурвінським, тодішнім ординарієм Київсько-Житомирської дієцезії. Настоятелем парафії тоді був о. Лукаш Майдан ОМІ. Через два роки після освячення храму тут розпочалися перші святі місії.
«Наступні мали відбутися раніше, але з певних причин треба було їх перенести. Склалося так, що місії завершилися радісним святкуванням річниці за участю ординарія нашої дієцезії, єпископа Віталія Кривицького SDB. Вірю, що парафіяни змогли глибше пережити цей важливий день», – ділиться настоятель парафії.
Святі місії тривали від неділі до неділі – від 30 серпня до 6 вересня. Підготовка тривала півтора року і охоплювала як духовне життя парафіян, так і зовнішні заходи. Упродовж цього часу спільнота дотримувалася рішення молитися за добре переживання місій після кожної Святої Меси. Ця тема порушувалася також у проповідях душпастирів і навіть у парафіяльних оголошеннях. Також в інтернеті ширився контент, який спонукав вірних до участі. На фейсбук-сторінці парафії Пресвятої Трійці останнім часом з’являлися також численні архівні відеоматеріали, які дають змогу відчути піднесену атмосферу перших років існування цієї релігійної громади.
Місіонери
До святих місій готувалася не лише парафія. На запрошення настоятеля о. Олександра Зелінського ОМІ, їх провели його співбрати – отці Антон Літвінов ОМІ та Андрій Гавліч ОМІ. Маючи багаторічний досвід служіння проповідника, о. Антон ділиться: «До кожних місій я стараюся якнайкраще приготуватися. Це для мене виклик, бо тоді проявляється моя людська слабкість. Чим ближче до початку місій, тим більш наполегливо дає про себе знати спокуса: чи людям це потрібно, що воно дасть, чи дасть якісь плоди? Я тішуся з таких труднощів, тому що тоді менше місця залишається на людське, а більше – на Боже. У цей час Бог вчить мене довіряти Йому. Ці думки швидко минають, коли місії вже розпочинаються».
Упродовж півтора року місіонери неодноразово відвідували парафію, зокрема під час адвентових реколекцій або під час Великого Посту 2025 року, щоби підбадьорити вірян і душпастирів у їхній підготовці до місій.
Апостольський дух
Основна мета святих місій – відновити віру у спільноті. Однак не йдеться лише про тих, хто вірно відвідує храм кожної неділі, а й про тих, хто храм бачить лише в дорозі на роботу або при нагоді покупок на тутешньому базарі. Немає сумнівів, що Христос шукає кожну заблукану вівцю, тому в парафії оживився апостольський дух. Представники спільноти «Легіон Марії» поблизу костелу роздавали виготовлені парафією листівки, а вже під час місій вони поширювали інформацію про них серед людей, яких зустрічали в різних точках міста. Завдяки цій акції відомо принаймні про одну особу, яка звернулася до священиків із запитанням про таїнства.
«Ми намагалися потрапити з Божим словом до всіх, зокрема до тих, кого в храмі не було. Для цього була задіяна низка ідей, з яких кожна дала певні плоди. Кожного дня парафіяни отримували якесь завдання. Першого дня вони отримали від нас по дві цукерки, які мали передати своїм ближнім, запрошуючи їх на парафіяльні місії, щоби вони почули Боже слово про любов Бога. Ніби таке банальне, дитяче, але воно діє, тому що протягом місій декільком людям вдалося привести», – каже о. Антон Літвінов ОМІ.
Перебіг місій
Упродовж місій парафіяни мали нагоду почути Боже слово під час Євхаристій і наук, які були спрямовані до окремих груп парафіян, наприклад лише до чоловіків, жінок, молоді чи студентів. Кожен день був присвячений іншій темі: вірі, Божим заповідям, гріху, Божому милосердю чи Євхаристії. Також парафію було присвячено Непорочній Діві Марії. Кожен мав можливість приступити до таїнства сповіді.
Облатська харизма
Згідно з облатською традицією у їхньому проголошенні беруть участь принаймні двоє місіонерів. Отець Антон підкреслив, що це виникає передусім з факту, що сам Христос, коли посилав своїх учнів проповідувати Його Царство, наказував іти по двох. Цього разу його супроводжував о. Андрій Гавліч ОМІ, з яким вони починали свою монашу формацію саме в облатському монастирі в Обухові 20 років тому.
«Я дуже вдячний Господу за можливість проголосити парафіяльні місії в Обухові, де ми з о. Антоном розпочинали шлях нашого покликання», – ділиться о. Андрій. Хоча для нього це були перші святі місії, які проголошував як священник, він уже мав схожий досвід з часів, коли перебував на формації в Середземноморській провінції нашого згромадження: «Італія та Іспанія – це католицькі країни, тому там – інший стиль проголошення. Там ми мали можливість відвідувати школи на уроках релігії, вільно зустрічати людей і запрошувати їх до церкви, організовувати процесії по місту, а в організації, окрім нас, брали участь представники облатської молоді і віряни. Тут стиль проповідування залежить від багатьох чинників: набагато більшої кількості конфесій, воєнних умов, менталітету, відмінного від іспанського та італійського, тут зовсім інший контекст. Однак мета залишається одна – проголошувати Добру Новину».
Що далі?
Місії завершилися, але о. Олександр Зелінський ОМІ висловлює побажання: «Хотілося б і, звичайно, я на це сподіваюся, щоб парафіяльні місії принесли добрі плоди в серцях людей, в парафії. Думаю, що добре було б, якби ми доклали особливих зусиль, щоби дбати про три ноги, про які згадував о. Антон. По-перше: залучатися до парафіяльних спільнот і дбати про них. По-друге: подружитися з Божим словом. По-третє: приймати Святі Таїнства. Таким чином «реконструкція» нашої віри продовжуватиметься».
Чи такі місії мають змінювати парафію?
«Я вже після багатьох таких місій побачив, що вони насправді змінюють людей. Бог позитивно їх змінює, якщо хтось щиро і відкрито відповідає на Його запрошення. Зрештою людина залишається щасливою, бо бачить Бога у своєму житті», – відповідає о. Антон.
