8 вересня виповнюється 25 років від дня коронації ікони Матері Божої Неустанної Помочі, яка знаходиться у Санктуарії Матері Божої Неустанної Помочі в Мостиськах. Ікону коронував тодішній кардинал Мар’ян Яворський. З цієї нагоди сьогодні у Санктуарії зібралися митрополит Львівський архієпископ Мечислав Мокшицький, численне духовенство, монахині та вірні, які протягом багатьох років приходять сюди, щоб вшановувати Діву Марію, довіряти Їй свої труднощі та радощі й просити про Її заступництво.
Святкування розпочалися молитвою до Матері Божої Неустанної Помочі, під час якої лунали слова прохання, подяки та перепрошення. Після молебню Хранитель Санктуарію отець Кшиштоф Щигло CSsR розповів історію образу – від його першого прибуття до Мостиськ і аж до теперішнього часу.
На початку Святої Меси отець Кшиштоф привітав усіх присутніх, а в особливий спосіб митрополита Львівського архієпископа Мечислава Мокшицького, який очолив Літургію та виголосив проповідь.
Під час проповіді митрополит пригадав події 25-річної давності, коли 8 вересня 2001 року кардинал Мар’ян Яворський, тодішній Львівський митрополит, урочисто здійснив акт коронації образу Матері Божої Неустанної Допомоги в Мостиськах. Він підкреслив, що коронації ікони передували витривала молитва, страждання та надія багатьох людей: «Це не була коронація одного дня. Їй передувала довга історія молитви, страждання, наполегливості та надії. Корони, покладені на образ Матері Божої, були створені не лише з дорогоцінного металу. Їх сформували молитви багатьох поколінь, сльози матерів, стурбованих за своїх дітей, прохання хворих, вдячність за отримані ласки, туга людей, позбавлених свого храму, та віра тих, хто ніколи не переставав довіряти, що Марія повернеться до Мостиськ».
Митрополит також пригадав початок історії ікони з її теперішнім місцем перебування, яка тісно пов’язана зі служінням отців редемптористів: «1883 року слуга Божий о. Бернард Лубеньський приніс до редемптористського храму в Мостиськах копію римського образу Матері Божої Неустанної Помочі. Відтоді це місце стало колискою редемптористів та одним із важливих осередків культу Матері Божої Неустанної Помочі на наших землях. Перед Її образом молилися мешканці Мостиськ, місіонери та паломники. Звідси редемптористи вирушали проповідувати рясне відкуплення, проводити місії та реколекції, примиряти людей із Богом та зміцнювати тих, хто заблукав».
Після цього настали важкі часи після Другої світової війни, які змусили виїхати отців редемптористів і багатьох парафіян, а храми нищили та закривали: «монастир перетворили на лікарню, а шанований образ Матері Божої вивезли», – підкреслив проповідник. Однак, за його словами, не можна знищити віри, храму, пам’яті, якій передували та яку освячували молитва і страждання багатьох поколінь: «Можна зачинити двері храму, можна відібрати монастирські стіни, можна усунути вівтарі, але неможливо закрити людську тугу за Богом. Неможливо відібрати в людини молитву. Неможливо вигнати Марію із серця, яке Їй довірилося».
Після довгого шляху вигнання образ Діви Марії Неустанної Допомоги повернувся до Мостиськ. Говорячи про цю подію, Мечислав Мокшицький пригадав також отця Владислава Зьобера, редемпториста, який присвятив Мостиськам багато років свого життя: «Коли він прибув сюди 1990 року, то застав не готовий санктуарій, а місце, поранене історією. Потрібно було піднімати храм із руїн, відновлювати його, повертати до богослужіння, збирати розсіяних вірних та пробуджувати надію. Отець Владислав не зупинився перед виглядом зруйнованих стін. Він дивився очима віри. Там, де інші могли бачити лише руїну, він бачив майбутній дім молитви. Там, де бачили лише сліди минулого, він розпізнавав Боже покликання розпочати нову справу.
Завдяки його старанням, за допомогою Згромадження Редемптористів та багатьох відданих людей храм було відновлено. 28 вересня 1996 року, після п’ятдесяти років вигнання та поневірянь, образ Матері Божої Неустанної Допомоги повернувся до Мостиськ», – наголосив митрополит, підкреслюючи, що отець Владислав не лише повернув образ, але прагнув, щоб Марію було урочисто вшановано. Тому разом із настоятелями монашого згромадження він розпочав заходи щодо коронації папськими коронами. Їх поблагословив святий Йоан Павло II під час свого апостольського паломництва в Україну, а 8 вересня 2001 року кардинал Мар’ян Яворський поклав їх на образ Марії та Ісуса.
Далі митрополит звернув увагу на те, що корона на образі не додає слави Марії, а є символом вдячності людей, вдячності поколінь, але також і зобов’язанням: «Якщо ми хочемо по-справжньому вшанувати Матір Божу Неустанної Допомоги, маємо запитати себе: чи слухаємо ми в нашому житті Її Сина? Чи є в нас місце для щоденної молитви? Чи вміємо ми прощати? Чи дбаємо про єдність родини? Чи допомагаємо слабким, хворим і самотнім? Чи вміємо залишатися вірними Богові також тоді, коли приходять страждання та випробування?» – звернув запитання до вірних проповідник.
Закінченням проповіді стала молитва до Матері Божої, у якій архієпископ віддав Діві Марії тих, хто бореться і захищає життя інших, поранених, біженців, полонених і зниклих безвісти, дітей, які замість спокійного дитинства пізнають звуки тривог, людей похилого віку та самотніх, а також просив, щоб Діва Марія горнула їх своїм покровом, зміцнювала, утішала і випросила справедливий мир:
«Маріє, Царюй у наших серцях, але царюй так, як Ти завжди бажаєш, ведучи нас до Ісуса. Навчи нас довіряти, коли дорога стає важкою. Навчи нас витривалості, коли плоди наших зусиль ще не видно. Навчи нас відбудовувати те, що було зруйновано, і берегти те, що святе.
Матір Неустанної Допомоги, залишайся з нами. Оберігай цей санктуарій. Огорни своєю опікою Мостиська та всіх мешканців цієї землі. Випроси мир для України. Утіш тих, хто плаче, підтримай слабких, зміцни тих, хто сумнівається, веди тих, хто заблукав. А коли прийдуть хвилини випробувань, нагадуй нам історію Твого мостиського дому: після ночі приходить ранок, після вигнання настає повернення, з руїн може піднятися храм, а віра, яка залишилася вірною, отримує корону. Матір Божа Неустанної Допомоги, молися за нас! Амінь».
Після Святої Меси всі присутні молилися Розарій, який розпочався у санктуарії, а продовжився процесійною ходою містом довкола святині із Пресвятими Дарами. Зокрема, молилися за мир в Україні, щоб якнайшвидше закінчилася війна, за загиблих військових та цивільних, а також за тих, хто перебуває в полоні. Повернувшись до храму, всі присутні заспівали гімн Te Deum.
Після процесії Хранитель Санктуарію отець Кшиштоф подякував архієпископу за слово, скероване до вірних, а також о. Маріушу Мазуркевичу CSsR – вікарію провінціала Варшавської провінції редемптористів.Також отець Кшиштоф дякував отцю Владиславу Зьоберу, про якого архієпископ згадував у проповіді. Отець Кшиштоф висловив упевненість у тому, що він і надалі присутній, тільки вже духовно, у Санктуарії. Також, звернувшись до нього, подякував за все, що зробив, бо, за його словами, не раз особисто звертався до отця Владислава з проханнями і питаннями.
Отець Кшиштоф також подякував меру міста Мирославі Пельц, директорці школи Тересі Тетерич, священникам, сестрам, органістці, міністрантам та всім присутнім, запевнивши їх у молитві.
Після цього архієпископ Мечислав Мокшицький подякував за спільну молитву, а отцям редемптористам – за опіку над санктуарієм. Урочистість завершилася благословенням митрополита Мечислава Мокшицького.
Фото: с. Пауліна Гасюк SCM.
