19 липня 2026 року в Найробі, столиці Кенії, з нагоди відкриття XXI пленарної асамблеї Асоціації єпископських конференцій Східної Африки (AMECEA) кардинал Майкл Черні, Префект Дикастерії служіння цілісному людському розвитку, під час Святої Меси звернувся до близько 140 єпископів із закликом будувати справжні «мости сопричастя, надії, справедливості та доброго врядування», ділячись вірою й ресурсами, щоб сприяти зростанню присутності Христа у світі.
Про це повідомляє Vatican News.
Асамблея відбувається в Католицькому університеті Східної Африки кенійської столиці до 26 липня на тему «Синодальний шлях AMECEA разом із молоддю: будувати мости сопричастя, надії, справедливості та доброго врядування». В ній беруть участь ієрархи із дев’яти єпископських конференцій-членів (Судан, Південний Судан, Ефіопія, Еритрея, Уганда, Кенія, Танзанія, Малаві та Замбія, а також асоційовані регіони Джибуті та Сомалі).
Ця подорож до Кенії є для кардинала-єзуїта однією з останніх офіційних місій на посаді префекта. В суботу, 18 липня, йому виповнилося 80 років, а 30 червня Папа призначив його наступницею салезіанку сестру Алессандру Смеріллі, яка вступить на посаду з 1 вересня.
Служителі Божого Царства
Запитуючи про те, «чим є це Царство, що надходить» і «як ми можемо стати його “слугами”», проповідник закликав наново відкривати його перетворюючу силу як «насіння, наповнене надією» проти песимізму та приреченості. У своїх роздумах він неодноразово посилався на енцикліку Лева XIV «Magnifica humanitas». Коментуючи Євангеліє дня, присвячене дійсності Небесного Царства, він нагадав, що ці три притчі – про пшеницю та кукіль, про гірчичне зерно та про закваску – говорять нам про те, «що Царство аж ніяк не є чужим чи далеким від нас – воно дуже близьке, вже серед нас, – але вимагає нашої усвідомленості і, насамперед, нашої конкретної участі».
Не дозволити викрасти надію
Притча про гірчичне зерно, як пояснив кардинал Черні, посилаючись на енцикліку Папи, показує, наскільки важливо не тлумачити теперішнє як визначену долю, а ставитися до нього як до «простору, відкритого для особистого та колективного навернення», та вірити, що сила Царства розвивається «як насіння, яке, раз посіяне, проростає й росте. «Поки нас оточує галас плутанини, добро тихо зростає з землі», – сказав він. Тож звертаючись до молоді, він закликав: «Не дозволяйте викрасти у вас надію!». Навпаки, потрібно «дедалі більше вчитися будувати “мости надії”».
Діалог з усіма, також і з тими, хто «незручний»
Розмірковуючи над притчею про пшеницю та кукіль, кардинал наголосив на цінностях терпеливості та розсудливості, притаманних Божому Царству, не піддаючись «спокусі вживати швидких, легких та інстинктивно каральних заходів, ризикуючи знищити добро там, де воно вже з великими зусиллями проростає». Також у суспільному житті та міжнародних стосунках, додав кардинал, повертаючись до енцикліки «Magnifica humanitas», необхідно «сприяти діалогу з усіма, включаючи тих співрозмовників, яких вважають найбільш “незручними” або яких не визнають легітимними учасниками переговорів, виявляючи до крайнощів покору й довготерпіння, щоб відновити найменші ознаки доброї волі сторін конфлікту, щоб таким чином започаткувати процес примирення». І такий розважливий та терпеливий підхід має привести до «розвитку щоденної дипломатії, будуючи мости між нами та з усіма, як у Церкві, так і в суспільстві».
Наостанок кардинал Черні зупинився на притчі про закваску, вказавши, що «тиха, всеосяжна і справді ефективна праця з перетворення ситуацій страждання та несправедливості» допомагає християнам «тихо змінювати світ зсередини, у глибокому сопричасті з Богом та іншими».
