З 17 по 29 листопада у Брюховичах, що на Львівщині, відбулися реколекції для єпископів Конференції Єпископів Римсько-Католицької Церкви в Україні, Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви та Мукачівської Греко-Католицької Єпархії. Своїми враженнями від реколекцій поділилися єпископи. Вони зазначили, що це був особливий час молитви, єдності, пошуку відповідей на виклики сьогодення та глибшого усвідомлення Божого Провидіння.
Єпископ-емерит Харківсько-Запорізької дієцезії Мар’ян Бучек поділився:
«Щороку єпископи Римсько-Католицької Церкви в усьому світі мають свої духовні вправи, тобто реколекції. В Україні склалася особлива традиція: від часу Папи Бенедикта XVI, який просив, щоб ці реколекції греко-католицькі та римо-католицькі єпископи проводили разом, так і відбувається.
Цього року реколекції проводив отець Михайло Романів, домініканець, який багато працює з людьми, постраждалими від війни. Науки були цікавими й, можливо, відрізнялися від попередніх тим, що одна частина конференцій була зосереджена на постійному поверненні до Святого Письма, а друга мала практичний характер. Йшлося про те, як можна допомагати людям, зокрема на власному прикладі та на прикладі волонтерів, які втілюють у життя образи доброго самарянина, Марти й Марії, які зустрічалися з Христом, а також сімдесяти двох учнів, які вирушили навчати й раділи, що люди їх слухають.
Це було цікаве порівняння з реколекціями попередніх років. Варто згадати, що під час Року Милосердя, за понтифікату Папи Франциска, греко-католики запросили реколектанта — кардинала Раньєро Канталамессу, який тоді був проповідником Папського дому. Це було цікаво. Реколекції загалом проводили різні запрошені люди — єпископи та священники з-за кордону. А цього року реколектантом був наш домініканець».
Про свої враження розповів єпископ-помічник Київсько-Житомирської дієцезії Олександр Язловецький:
«На чергові реколекції з єпископами завжди чекаємо з нетерпінням, адже це нагода побути разом, помолитися, відчути єдність і пригадати імена один одного. Це також можливість побачити, що ми, єпископи, є не лише пастирями, а й вівцями, які потребують іти разом дорогою святості та мати когось, хто підказуватиме, як нею прямувати.
Боже Провидіння завжди посилає добрих проповідників. І цього разу проповідник, отець Михайло, був дуже відповідним до викликів часу, який ми переживаємо. Кожна конференція перепліталася з історіями його особистого життя та досвіду, адже отець є директором Фонду святого Мартина, який також багато допомагає потребуючим.


Те, про що він говорив, було пов’язане з реальними історіями. Під час конференцій можна було побачити сльози в очах учасників, було видно, як Бог діє в цих обставинах. Також реколекції були насичені цитатами українських письменників, зокрема Василя Стуса, а також сучасних авторів, які народилися вже під час повномасштабного вторгнення. Це були захопливі реколекції».
Ординарій Київсько-Житомирської дієцезії єпископ Віталій Кривицький SDB також поділився враженнями від пережитих духовних вправ:
«Дякуємо Богові за чудовий час реколекцій і дуже вдячні отцю-реколектанту. Йому вдалося поєднати певні речі, які, здавалося б, у житті важко поєднати. Наприклад, філософію та соціальне служіння, різні традиції — як латинську, так і східну.
Його конференції стали відповіддю на виклики часу, який ми переживаємо під час цієї складної війни. Вони допомогли замислитися над тим, як не втратити себе, не втратити напрямку до неба. І щоб через призму Божого Слова, зокрема Євангелія, ми побачили свої щоденні виклики та знали, як на них відповідати.

Братерська зустріч після завершення реколекцій.

Братерська зустріч після завершення реколекцій.
Також чудовою нагодою є те, що в цих реколекціях беруть участь єпископи Римсько-Католицької та Української Греко-Католицької Церков. Це дає можливість разом молитися, прославляти Господа і слухати те, що Святий Дух говорить до Церкви».
Сам отець Михайло Романів на своїй сторінці у Facebook написав:
«Це був Богом даний час. Не скажу, що простий, але, без сумніву, благословенний. Час зустрічі, молитви, роздумів і свідчень. Усе, чим я міг ділитися протягом цих днів, — це свідчення. І навіть не моє особисте, а свідчення всієї нашої спільноти Фонду святого Мартіна де Поррес — чоловіків і жінок, з якими ми разом розділяємо місію та щодня служимо нашим братам і сестрам, особливо тим, хто найбільше потребує любові, близькості й підтримки».
Також у дописі отець подякував Богові за цей час, за кожну зустріч, за щирість і можливість бути разом, а також усім, хто молився, довіряв і підтримував.
Фото, крім зазначених: бр. Адам Шчигел SSP.







