27 жовтня 2026 року до Києва прибув префект Дикастерію служіння милосердя та Апостольський елемозинарій архієпископ Луїс Марін де Сан-Мартін. Наступного дня він відвідав осередок Благодійної місії Римсько-Католицької Церкви «Карітас-Спес Україна». Гостя прийняли керівники й представники Благодійної місії, зокрема єпископ-помічник Київсько-Житомирської дієцезії Олександр Язловецький, який розповів CREDO про цю непересічну подію.
Екселенціє, розкажіть, будь ласка, про перебування ватиканського гостя в Києві, якому Ви особисто були свідком.
Архієпископ Луїс приїхав до Києва разом із нунцієм, архієпископом Вісвальдасом, – можливо, нунцій зустрічав його на кордоні. Перший його візит був до дієцезіяльного «пункту тепла та надії». Там є шелтер, бомбосховище і можливість для людей, які живуть неподалік, прийти під час блекауту, випити гарячого чаю, підзарядити гаджети тощо. Ми не називаємо це «пунктами незламності», бо до них інші вимоги. Це просто «місце тепла і надії». Цей пункт розташований у Києві на вул. Анни Ахматової. Приміщення добре знане киянам на Позняках: там раніше був Соціальний центр Йоана Павла ІІ, де допомагали безхатченкам, приймали медики, роздавали одяг та їжу.
Архієпископа Луїса приймали керівник дієцезіяльного «Карітасу» о. Андрій Педай і представники Національного офісу нашої благодійної місії, оскільки в нього не було стільки часу в Києві, щоб відвідати всі осередки місії. Тому я був там як представник Національного офісу «Карітас-Спес Україна», а також генеральний директор о. В’ячеслав Гриневич і працівниця Олена Нога, яка відповідає за програми допомоги населенню. То була нагода поспілкуватися, розповісти ватиканському гостю про діяльність «Карітасу» в Україні загалом, в усіх дієцезіях, поінформувати його про проєкти, які діють у різних дієцезіях. Для нього це також була нагода поспілкуватися із соціальними працівниками того дієцезіяльного пункту, почути їхню думку: це переселенці, які вже самі допомагають іншим. Після цього ми поїхали на іншу локацію: архієпископ Луїс відвідав дієцезіяльну соціальну кухню, яка діє при парафії Успіння Пресвятої Богородиці (теж на Позняках). Там він зустрівся з працівниками, які готували обід, і скуштував нашу їжу.
З якими словами новий префект приїхав до Церкви в Україні?
З того, що він говорив, можна відзначити кілька важливих пунктів. Насамперед архієпископ Луїс зазначив, що це його перший візит в Україну; дослівно це прозвучало: «Я вже вивчив дорогу – ми ще побачимося». Він запевнив нас у близькості Святішого Отця і переказав вітання від нього. Наголосив, що ми не залишаємося самі в цій тяжкій ситуації. Дуже цікавився, які зараз є актуальні виклики, особливо з огляду на наближення зими. Тому він вислухав і виконавчого директора, і о. Андрія як дієцезіяльного керівника «Карітасу» – кожен міг поділитися своїми міркуваннями.
Було багато слів підтримки і заохочення, щоб ми не втомлювалися говорити про те, що відбувається в Україні, про наші болі, страждання, виклики – і щоб ми шукали різних каналів для цього. Тому що, сказав архієпископ Луїс, у світі є дуже багато людей доброї волі, загалом і в Європі особливо, які глибоко співчувають українцям і готові допомогти нам, але дуже часто не знають, яким чином це зробити. Тому потрібно постійно і всюди говорити про наші виклики й потреби, щоб люди чули і знали. А потім, з Божою допомогою, пробували це здійснити, знаючи, чим нам допомогти. З архієпископом Луїсом був його секретар Массімо Раллі; вони обоє запевнили нас, що незабаром ми зможемо звертатися до Дикастерію служіння милосердя з усіма поточними питаннями. Вони зараз займаються оновленням сайту цього Дикастерію і хочуть зробити з нього платформу для поширення інформації про те, чим живуть римо- та греко-католики. Вони радо поширюватимуть нашу інформацію у себе.
Також архієпископ Луїс навчав, що у горі не можна замикатися — забувати про інших. Що треба молитися за всіх, хто потерпає від бід: до прикладу, за Венесуелу, де люди дуже сильно бідують і страждають. За інші країни, де теж не бракує бід. Звісно, ми молимося за потребуючих і стражденних, Вселенська Церква ні про кого не забуває. Ще архієпископ Сан-Мартін сказав, що про все побачене обов’язково розповість Святішому Отцеві. Після відвідин дієцезіяльних осередків «Карітас-Спес Україна» він поїхав до собору Воскресіння Христового на Лівому березі (УГКЦ), де його зустрів єпископ-помічник Йосиф Мілян, а після тих відвідин одразу вирушив до Запоріжжя. Весь його день 29 жовтня був присвячений Запоріжжю. На зворотному шляху в програмі цього візиту було заплановано відвідини Фастова — домініканського Центру святого Мартіна, де його чекають «улюблені друзі» кардинала Конрада Краєвського, попереднього префекта Дикастерію служіння милосердя.
Кардинала Конрада ми дуже добре знаємо. А яке враження на Вас особисто справив новий префект?
Насправді він для мене не зовсім «нова людина», бо ми з ним особисто знайомі вже певний час. Для мене це не була перша зустріч, бо раніше ми зустрічалися на Синоді єпископів, у якому я брав участь як представник України. Також мав нагоду спілкуватися з ним під час синодальних онлайн-зустрічей. Я як єпископ від РКЦ в Україні, а він на той час був секретарем кардинала Маріо Ґрека, Головного доповідача Синоду. Тож ми з ним досить часто бачилися – спершу ще як зі священником, а потім уже як із єпископом. Тому архієпископ Луїс мене знає, пам’ятає і знає, що я з України, – то не перша наша розмова про українські справи.
А особисто – що ж, він іспанець (усміхається). Людина дуже експресивна, емоційна, рухлива. Він емпатичний і людина моментальної реакції. До прикладу, я спілкуюся з одним священником з-під Сарагоси в Іспанії. Він від самого початку російського вторгнення допомагає, робить збори і надсилає кошти, а я потім звітую, на які проєкти пішли ці їхні кошти, – і в ході цього робочого спілкування ми здружилися особисто. І коли я сказав про цього священника архієпископові Луїсу, він одразу ж запалився: «Давай зробимо для нього відео!» І тут же записав для нього дуже емоційне відео: «Роберто, я тобі так дякую за те, що ти від щирого серця допомагаєш українцям!» Тобто це така натура — емоційна, відкрита, викликає велику симпатію.
Фото надані єпископом Олександром Язловецьким.
