У середу, 11 листопада, у кафедральному римсько-католицькому соборі міста Мукачева вшанували покровителя міста, дієцезії та всього Закарпаття – святого Мартина Турського, єпископа.
Про це пише Мукачівська дієцезія.
З цієї нагоди урочисту Месу очолив Мукачівський єпископ Микола Лучок ОР. З ним співслужили єпископ-емерит Антал Майнек OFM, владика Мукачівської Греко-католицької єпархії Теодор Мацапула IVE та численна кількість священників, які зібралися на святкову Євхаристію.
На початку парох Мукачівської парафії о. Іштван Погань словами вітання зустрів єпископів, духовенство, представників влади та всіх присутніх на Месі, яка була звершена на честь головного покровителя.
Молитва підносилася у намірі благословення для нашого краю, щоб св. Мартин випросив для нас відваги вистояти у всіх труднощах, сили духу у всіх труднощах та стражданнях, які кожного дня приносить нам війна і щоб при цьому ми були добрими і творили добро. Як підкреслив на самому початку єпископ Микола, святий Мартин є прикладом того, хто служить.
Розпочавши проповідь, Мукачівський єпископ пригадав ранковий туман та те, що невидимий світ завжди є поряд з нами. У цьому світлі, посилаючись на звичай у перші дні листопада відвідувати кладовища та огортати молитвами померлих, він заохотив до молитви за полеглих воїнів. «Я останні роки наголошую про те, щоби ми з вами жертвували наші молитви і ці відпусти за душі воїнів наших, які загинули під час цієї війни, в якій ми живемо, щоби ті воїни, які очікують в чистилищі на повну єдність з Господом через нашу молитву, з’єдналися якнайшвидше з Богом. І звідти вони молилися за нас і заступалися, щоби був мир, настав мир нашій державі», – зауважив єпископ Микола.
Цитуючи прочитане Євангеліє, пастир підкреслив рису добрих вчинків, бо «людина, яка творить добро безкорисно, навіть не помічає, що вона творить добро. Людина, яка відкрита на Бога, не може не робити добро. Творити добро є природою Бога». Він заохотив звернути погляд на те «наскільки ми уважні один до одного, щоби творити добро» навіть у дрібних речах.
«Покровитель нашої дієцезії, теж знаний з того, що він був великим добродієм ще коли мав тільки 20 років. Ця історія, яку ми щороку згадуємо і бачимо, як і тут на основному вівтарі, так і в нашому місті, бачимо, як римський воїн Мартин віддає те, що має, – половину свого плаща. Тобто творити добро – це просто і природньо, і, по суті, це має бути непомітно». Єпископ закликав знову «відкрили цю природу Божу, яку ми носимо в собі, що ми є покликані до того і створені так, щоби ми були добродіями, щоби ми були постійно відкриті на те, щоби через нас творилось добро».
Єпископ Микола скерував погляд на важливість участі у богослужінні. Адже цим самим стаємо носіями благословення та можемо принести духовне добро. «Прийти над Службу Божу – це бути благословенням для цього світу. Ми з вами тут, коли збираємось і кожний раз, коли йдемо ми в храм, ми є служителями духовного добра. Ми молимося в різних намірах. Ми відкриваємо наші серця на те, щоби Господь благословляв нас. Ми приносимо духовну жертву. І тоді Господь через нас благословляє цей світ. Тому я вас запрошую до того, щоби цей відпуст всі, хто можете, щоби ви його пожертвували за душі в чистилищі наших військових, які загинули. Ми тоді стаємо посередниками Божого блага. Ми не тільки оплакуємо, але ми стоїмо в вірі в безсмертну душу. Ми жертвуємо нашу молитву, щоби їм були прощені всі їхні борги, а вони з вдячністю, коли потрапляють на небо, починають діяти вже як святі. Як святі, так як і Мартин, до якого ми сьогодні звертаємось. Тобто ми можемо в цей світ принести духовне добро».
Він заохотив звертати увагу на тих, хто потребує нашої допомоги – сусідів і близьких, похилих віком і хворих. Таким чином «мудро використовувати час і, будучи уважними один до одного, ми можемо турбуватися про взаємний розвиток».
У рамках служіння єпископ Микола звернув увагу і на підростаюче покоління. «Ми можемо творити умови для того, щоби ті діти, та молодь, яка в нас тут є, отримали добре виховання. Думати про те, як я можу послужити. Послужити моїй парафії, послужити моїй дієцезії, послужити моєму містові, послужити моїй області, послужити моїй країні, послужити цьому світові своїми талантами. І це є те, якими нас Господь створив».
За традицією під час богослужіння читання, молитва вірних, спів та літургійні тексти лунали на латині, українською та угорською, але теж можна було почути словацьку та німецьку мови.
Щороку 11 листопада правлячий єпископ в кінці святкового богослужіння відзначає певних осіб нагородою «Плащ святого Мартина». Цього разу пам’ятні медалі та грамоти отримали сестри Згромадження святого Йосифа де Сен-Марк, які впродовж 20 років опікуються людьми похилого віку у будинку пристарілих, що знаходиться на території монастиря у Павшині, поблизу Мукачева; а також сестра Йоана Агнета Слов’ян зі Згромадження Дочок Милосердя святого Вінкентія де Поль, котра вже понад 20 років служить при парафії у Сваляві та філіях.
Перед врученням, що було підтримане щирими оплесками, Laudatio нагороджуваних зачитав канцлер отець Сергій Герзанич.
Владика Мукачівської греко-католицької єпархії Теодор Мацапула привіз в дар для собору святого Мартина реліквії блаженного мученика Теодора Ромжі, спомин якого є у календарі Мукачівської дієцезії РКЦ.
Опісля правлячий Мукачівський єпископ Микола теплими словами привітав єпископа-емерита Антала з досягненням 75-ліття.
Це вже другий рік приготування до 25-річчя дієцезії, що буде відзначатися у 2027 році. Нагадаємо, що минулого року з цього приводу Святу Месу в урочистість святого Мартина очолив перший єпископ Мукачівської дієцезії Антал Майнек OFM, а цьогоріч – правлячий єпископ Микола Петро Лучок ОР.
Текст і фото: Тетяна Решетар
Відео:Veritas
