Cвятий Мартин Турський

Народився Мартин (бл. 316–397) у Саварії (нині місто Сомбатгей, Угорщина), у язичницькій сім’ї легіонера римської армії. 

З родиною переїхав до Павії (Італія), де познайомився з християнством і в 10 років став катехуменом. Хоча шлях до хрещення затягнувся на ціле десятиліття, керувався в житті християнськими цінностями. За наказом імператора в 15 років став римським офіцером, служив у Галлії. Під час служби вчинив милосердну річ, яка ввійшла в історію – віддав половину плаща змерзлом жебракові. По тому Мартинові явився вві сні Христос, укритий тим плащем, Який промовив до ангелів: «Подивіться, як одягнув мене катехумен Мартин». 

Не бажаючи воювати, юнак склав зброю і мав іти поперед військом із хрестом і молитвою, але ворог несподіванно попросив про мир. Мартин покинув службу, деякий час перебував у Пуатьє під керівництвом святого єпископа Іларія Піктавійського, із рук якого прийняв свячення, й оселився в Лігюже, де 361 року заснував перший на теренах Франції монастир. Прославився багатьма чудесами, мав дар розпізнавання духів і був екзорцистом, багатьох привів до Христа, за переказами, воскрешав мертвих та провіщав майбутнє. 

371 року мешканці Тура наполягли, щоб Мартин став їхнім єпископом. Був добрим душпастирем, повним милосердя, проповідував на своїх і місійних теренах, дбав про формацію кліру, заступався за засуджених на смерть. Попри все, не полишав чернечого життя, шукав усамітнення й практикував чесноту смирення. У своїй дієцезії закладав монастирі, боровся з язичницькими віруваннями та сміливо напоумлював вельмож. 

Мартин став першим святим, який помер не мученицькою смертю. Його нетлінне тіло 1562 року підпалили реформатори. Уцілілі мощі зберігаються в Турській катедрі. Вшановують його у Східній і Західній Церкві. Фігурує на гербі Мукачева й історичному гербі Полонного (XVII століття).

Зображають святого як єпископа або офіцера, який віддає плащ жебракові. Атрибути – дзбан, кінь, пси, модель храму, гусак (за легендою, Мартин ховався від прихильників, але був виявлений завдяки гелготінню гусака).

Покровитель Мукачівської дієцезії (тут його спомин має ранг урочистості), Франції, дітей, вершників, жебраків, виноробів.