29 жовтня 2026 року Апостольський елемозинарій архієпископ Луїс Марін де Сан Мартін, який привіз в Україну підтримку та допомогу від Папи Лева XIV, відвідав Запоріжжя та Полтаву. Там він зустрівся з людьми, які потерпають від нестачі продовольства та були змушені залишити свої домівки через війну.
Про це повідомляє Vatican News.
Черги самотніх дітей, які чекають на хліб, радість тих, кому щастить повернутися до звичного життя у барвистих класах школи, невтомна праця волонтерів та священнослужителів, які не опускають руки перед жорстокістю війни. Такими враженнями ділиться Апостольський елемозинарій архиєпископ Луїс Марін де Сан Мартін, Префект Дикастерії служіння милосердя, по завершенні передостаннього дня своєї подорожі Україною, 29 жовтня 2026, відвідавши міста Запоріжжя та Полтаву. Обличчя та історії, позначені болем, але й ніжністю милосердної любові.
Прибуття до Запоріжжя ввечері, 28 жовтня, в супроводі Апостольського нунція архієпископа Вісвальдаса Кулбокаса та отця Любомира Яворського, делегата Блаженішого Святослава, Глави УГКЦ, справило на преосвященного Луїса Маріна де Сан Мартіна, разом із заступником секретаря Дикастерії Массімо Раллі, сильне враження. Місто живе під постійними обстрілами. Вночі безперервно лунають сирени: чути гудіння дронів, вибухи ракет і, здалеку, артилерійські залпи. На багатьох будинках видно сліди війни – розбиті вибухами вікна, а населення страждає від голоду. Групу зустрів єпископ-помічник Харківсько-Запорізької дієцезії Ян Собіло.
Наступного дня, після відправи Святої Меси в Соборі Бога-Отця Милосердного, в якій взяли участь близько сотні вірних, елемозинарій допомагав отцям альбертинцям роздавати хліб, передаючи тим, хто стояв у черзі, знак близькості Папи. Близько двох тисяч людей терпеливо чекали на холоді своєї черги, щоб отримати хліб та консерви. Серед них були жінки та люди похилого віку, а насамперед – багато дітей, які стояли самі, тримаючи в руках порожні пакети. Боляче бачити страждання найменших, змушених швидко дорослішати та стикатися з жорстокими випробуваннями війни.
Щотижня альбертинці роздають хліб приблизно десяти тисячам людей. Вони випікають його власноруч разом із кількома волонтерами в будинку неподалік, куди Папа через Апостольську елемозінерію подарував піч, яку використовують для випікання хліба. Через день цю саму піч використовують також брати-протестанти, які випікають у ній хліб для громад, яким вони допомагають. Це красномовний знак того, що милосердна любов не знає кордонів.
Після завершення роздачі хліба та спільної молитви з тими, хто стояв у черзі, група відвідала будинок, де волонтери, починаючи з четвертої години ранку, замішують тісто та випікають хліб. Елемозинарій затримався з ними, щоб долучитися до етапів приготування, а потім благословив ченців, волонтерів та близько двадцяти літніх людей та людей з інвалідністю, яких прийняли в цьому домі. Наостанок він залишив конкретну пожертву від імені Папи, яка дозволить продовжувати цю справу. Хліб, замішаний вночі й розданий вранці, є, справді, найпростішим і найістиннішим знаком Церкви, яка стає розламаним хлібом для свого народу.
З увагою до наймолодших
Наступною зупинкою став гуманітарний осередок Донецького екзархату Української Греко-Католицької Церкви, що на околиці Запоріжжя. Там групу зустрів екзарх владика Максим Рябуха. У центрі при парафії Матері Божої Неустанної Допомоги діє дитячий садок та початкова школа імені Дона Боско. У першому закладі приймають дітей віком від двох до п’яти років, якими терпеливо опікуються виховательки у підвальних приміщеннях, у безпеці від бомб. Тут не бракує усмішок: це знак того, що любов і турбота можуть захистити дитинство навіть у часи війни. Початкова школа також розташована під землею, класи не мають вікон, але їх прикрашають численні малюнки. На верхніх поверхах, однак, усе готово до того дня, коли нарешті настане мир. Елемозинарій також тут залишив допомогу від Папи, щоб і ця спільнота могла й надалі жити в надії на завтра.
Допомога переселенцям
Довгий день завершився в Полтаві, що розташована між Харковом і Дніпром, куди делегація дісталася в дорозі до Києва. Тут гостей зустрів Екзарх Харківкський УГКЦ владика Василь Тучапець, а також деякі священники Донецького екзархату, що охоплює Донецьку, Запорізьку, Дніпропетровську та Луганську області. Через території цих екзархатів пролягає лінія фронту. Присутні священники розповіли про потреби своїх парафіян, зокрема переселенців та тих, хто втікає з розбомблених сіл. Багато хто приїжджає без нічого, лише з невеликою сумкою, в якій містяться всі їхні пожитки. Найнагальніші потреби – це ліки, теплий одяг на зиму, генератори для обігріву та підгузки. Також і тут Апостольський елемозинарій залишив конкретну допомогу від Папи, адже милосердна любов, як написав Лев XIV у Апостольському напоумленні Dilexi te, «є силою, що змінює реальність, справжньою історичною силою перетворення», яка походить із слухання «крику цілих народів, найбідніших народів землі».
