26 серпня у полонській парафії св. Анни (Хмельниччина) за участі єпископів відбулося урочисте відкриття та освячення Каплиці мучеників за віру. Рівно 75 років тому у підземеллі храму комуністичним режимом було закатовано і живцем замуровано 168 осіб.
Перед Святою Месою було прочитано свідчення мешканців Понінки та Полонного про тодішні переслідування за віру і перепоховання людських останків з підземелля костелу на міському цвинтарі у червні 1948 року. Відкриття такої каплиці – це виконання обов’язку перед тими людьми, які десятки років тому до останнього подиху були вірні своїм переконанням, цінностям і віддали своє життя, щоб ми сьогодні могли бачити і любити Україну, дивитися гордо і впевнено вперед.
Подаємо уривок свідчення Цезаря (Олексія) Кошевича, який разом із отцем Антонієм Хоміцьким та деякими парафіянами спустилися у підвал та побачили жахливу картину масових поховань: «Це було весною 1948 року. Мене і жінку запросили прибирати в костелі полонському. Ми робили в костелі порядок – сміття виносили, в порядок все приводили. Вже закінчили роботу, ксьондз Хоміцький Антоній каже до нас: «Спустимось в підвал костелу, побачимо що там робиться». Ми відкрили ляду, спустилися в підвал костелу і побачили таке, що за жахнулися. Страхіття таке … Зразу, як ми залізли в підвал, то побачили мертвих людей, які видно замуровали тих, що по боках. Було їх, мабуть, більше за десять. Як глянули до склепу, а там, як снопів, людей повно. Як ми на це дивилися, то мороз ішов по шкірі. Люди мертві тако переплутані. Впізнать я нікого не впізнав з мертвих людей. Страшно було дивитися. Такого не знаю, чи може навіть хто собі уявити. Це я можу назвати тільки звірством».
Настоятель парафії отець Ярослав Машталяр OFM звертаючись до зібраних зазначив, що свідчення мучеників – це заповіт нам, живим. «Ми сьогодні тут зібралися, щоби молится за тих невинно закатованих, які провели останні хвилини свого земного життя у підвалі храму. Будемо молитися про святість для них. Пам’ятаємо також за померлих у часі цієї війни, за тих, хто віддає життя за свободу нашої Батьківщини».
Святу Літургію очолив ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії єпископ Леон Дубравський OFM. Йому співслужили єпископ Станіслав Широкорадюк OFM, який тривалий час служив як душпастир у полонській парафії, міністр провінції св. Архангела Михаїла Ордену Братів Менших в Україні о. Бенедикт Свідерський OFM, священники з навколишніх парафій.
Проповідь до зібраних виголосив єпископ Станіслав Широкорадюк OFM. «Ми собі навіть не усвідомлюємо, в якій історичній події ми сьогодні беремо участь, що це значить сьогодні для нас, для нашої історії, для нашої віри. Ми сьогодні відновлюємо пам’ять, яку забути не можна, яку гріх забути», – підкреслив єпископ. Він також пригадав про 80-ті роки ХХ століття, коли молодь і діти не могли вільно прийти до храму на молитву, коли міністранти не могли прислуговувати при вівтарі, люди не могли спокійно прийти до храму помолитись. А що вже казати про 30-ті роки ХХ ст. «Сьогодні дітям і молоді кажемо: не забувайте! Не можна забути цього», – зазначив проповідник та розповів про мучеництво християнки перших віків св. Кандиди Римської та життя близької для францисканців св. Клари з Ассізі. Відтепер їхні реліквії будуть знаходитись у Каплиці мучеників за віру.
Єпископ Широкорадюк також пригадав про злочинні дії радянської влади та мужність і ревність у служінні місцевого душпастиря о. Андрія Гладисевича (8.11.1914-24.08.1983).
Проповідник посилаючись на уривки Книги Одкровення та фрагменти, що стосуються життя Святого Сімейства нагадав, що до певного часу у світі існуватиме добро і зло. І це є вписане у Божий план спасіння. Коли Ісус Христос народився, Ірод забажав Його вбити. Йосиф, опікун Святої Родини, не вагався і не питав, де є Бог у цій ситуації, а послухав ангела та виконав Божий наказ. Йосиф виконує Божу волю і досвідчує Божого захисту.
«Можна також запитати: За що ця війна сьогодні? Чому ми страждаємо? Це не війна за територію, це – ідеологічна війна. Сьогодні відбуваються злочини в ім’я ідеології, бо комусь захотілося будувати новий союз», – зазначив єпископ і підкреслив, що радянські методи використовуються далі у катівнях та під час тортур, про які відомо з часів окупації українських земель від лютого 2022 року. Проповідник також пригадав про нещодавній випадок нападу на католицький храм у Скадовську.
«Диявол не спить. Те, що пережили наші предки, те саме загрожує і нам. Тому сьогодні ще раз дякую за збереження цієї пам’яті. Нам треба пам’ятати. Це святе! Їхня кров волає до неба, як і теперішніх мучеників. Скільки їх є сьогодні, скільки їх загинуло? Бог їх почує, і знайде час, коли зупинить це злодіяння і звірства на наших землях. Їхня молитва хай випрошує нам сили, щоб ми це могли пережити. Тільки з вірою це все можна перемогти», – підсумував єпископ Широкорадюк.
Після Святої Меси відбулося освячення Каплиці мучеників за віру.
Варто зазначити, що вперше за багато десятиліть у костелі св. Анни відкрили двері до підземелля. Підземелля і підземні ходи, що під будівлею храму, мають давню і мало досліджену історію.
Події років більшовицько-сталінських репресій важким відбитком залягли у пам’яті тисячі полончан і жителів навколишніх сіл. В ті страшні роки підземелля костелу слугувало катівнею, куди із сусіднього будинку нквс на вірну погибель відправляли десятки, сотні вірян-католиків, представників інтелігенції. За брехливими наклепами підлих сусідів і колег, у цих підвалах згинули десятки робітників понінківської паперової фабрики, просто віруючі люди, в яких знаходили молитвослови на польській мові, десятки сільських трударів і ті, хто дозволяв собі хоч словом обмовити сталінських червонозіркових посіпак в кирзових чоботях, десятки тих, хто не міг змиритися із більшовицьким режимом.
Фото та відео: Орден Братів Менших
