5 жовтня у Мостиськах на Львівщині відбувся похорон Станіслава Кави – батька єпископа-ординарія Кам’янець-Подільської дієцезії Едуарда Кави OFMConv та отця Станіслава Кави OFMConv. Провести його в останню путь, прибули римсько-католицькі єпископи України, єпископ-помічник Мукачівської греко-католицької єпархії Ніл Лущак та єпископ-коад’ютор Жешувської дієцезії Кшиштоф Худзьо з Польщі.
Про це повідомляє CREDO.
Разом із родиною молилися священники Львівської архідієцезії та Кам’янець-Подільської дієцезії на чолі з її ординарієм єпископом Едуардом Кавою, священники-францисканці, духовенство з Польщі, богопосвячені особи та вірні.
На початку проповіді єпископ Едуард Кава сказав, що всі зібралися, щоб подякувати за дар життя його батька. Він подякував усім присутнім за молитву й підтримку. «Це великий знак любові до мене і моїх близьких. На початку ми говорили з архієпископом, і він сказав: “Стільки Мес сьогодні буде відправлено в намірі тата”. Чого ще можна бажати? Як іще можна краще помолитися?» – сказав єпископ.
«Сьогодні дякуємо за дар життя звичайної людини. Напевно, якби хтось колись сказав йому, що на його похороні буде стільки єпископів, священників і богопосвячених осіб, він би не повірив, що так станеться в його житті. Однак так є», – зазначив він.
Єпископ розповів про родину, з якої походив його батько, та обставини, в яких той зростав: «Мій тато походив із простої, звичайної, бідної родини – зі села Стрільчиська неподалік Мостиськ, яке всі місцеві тут знають. У чотири роки він став сиротою, як і його старший брат Юзеф та молодший брат Казимир. А моя тітка тоді ще була в лоні своєї матері – моєї бабусі. Вони залишилися самі. Тоді, коли всі звідси виїжджали, втікаючи чи шукаючи кращого життя, вони тут залишилися. Бо хто ж подбав би про згорьовану матір чотирьох дітей? Сьогодні, з плином часу, можливо, це було благословенням, тому що, живучи в цих скромних умовах, вони мали велике багатство духовного, християнського життя. Жили молитвою».
Владика згадав про нестатки, які переживала родина, та вміння радіти тому, що мала: «У його житті було багато того, що сьогодні може бути незрозумілим. Бо тоді були такі часи, коли бракувало всього. Часто сім’я йшла до храму, маючи одну пару взуття на всіх. Такий був час. Сьогодні в Євангелії чуємо про блаженства. І вони були щасливими. Вміли радіти тому, що мали. Створювали сім’ї, але найважливішим було передавати віру. Сьогодні на цьому похороні можу сказати, що життя мого тата не було легким».
Єпископ пригадав блаженства вбогих, тихих, чистих серцем, спраглих справедливості, стражденних, переслідуваних і миротворців та зазначив, що всі вони знаходили відображення в житті його батька.
«Але найбільшим багатством була спільна молитва, була віра, була праця. Ми теж працювали від самого дитинства. Мали господарство – з цього ми жили», – сказав він.
«Казали: рік, максимум півтора, а Господь дав йому десять років»
Єпископ Едуард розповів про хвороби батька та зустрічі, які допомагали йому зміцнювати віру:
«Протягом 48 років тато страждав від астми й часто мав напади. Це його дуже мучило. Через це він і познайомився з професором Мосінґом: їздив до нього за ліками, але передусім – на розмови. Це теж залишило слід у його серці. Кожна зустріч була потрібна йому не для того, щоб отримати чергову порцію ліків, а передусім для того, щоб зміцнитися духовно. Це його свідчення життя, яке я часто згадую. Останні десять років він боровся з онкологічним захворюванням. І це теж було чудом, тому що злоякісна пухлина, яка його вразила, не давала йому великих шансів. Казали: рік, максимум півтора, а Господь дав йому десять років. Десять років страждання, але також боротьби за життя. Було видно, що він дуже страждає духовно й фізично, але водночас він мав велике прагнення життя».
Єпископ пригадав, що десять днів тому відвідав батька разом з отцем Романом Тваруґом. Після цієї зустрічі священник сказав йому: «У тата є прагнення життя».
Перша субота місяця і Транзітус святого Франциска
Владика звернув увагу на час, у який його батько відійшов до вічності:
«Бог увінчав його життя в дуже промовистий час. 3 жовтня, у першу суботу місяця – день, коли Марія особливо опікується всіма душами. А 3 жовтня у францисканському ордені ми відзначаємо Транзітус – перехід Франциска від земного життя до небесного. Саме в цей Транзітус, у 800-ту річницю народження святого Франциска для Неба, мій тато відійшов до вічності в Годину Милосердя. Може, хтось скаже, що це просто збіг обставин. А може, справді Господь хотів показати, що його віра була Йому приємна, що Він приймає його життя як зрілий плід, який дозрів до зустрічі з Ним».
Єпископ також згадав святу Фаустину Ковальську, спомин якої Церква відзначає 5 жовтня:
«І сьогодні ми в Церкві згадуємо цю просту сестру, яка стала служителькою Божого Милосердя для всієї Католицької Церкви. Це теж не збіг обставин. Господь показує, яке велике Його милосердя, в яке мій тато так вірив і про яке так молився».
«Він на це чекав»
Окремо єпископ розповів про служіння отця Андрія, завдяки якому його батько в останні роки життя міг щодня приймати Святе Причастя:
«Протягом останніх років життя завдяки служінню отця Андрія тато мав можливість щодня приймати Святе Причастя. Спочатку він щодня відвідував храм, зокрема тому, що отець Андрій брав його із собою, підвозив. А потім, коли тато вже хворів удома, отець Андрій щодня приносив йому Ісуса. І він на це чекав».
Завершуючи проповідь, єпископ Едуард говорив про біль утрати й надію, яку дає віра:
«Любі брати і сестри, з одного боку, ми переживаємо сум і втрату. Але з другого боку, як люди віри, віримо, що він відійшов до кращого світу, що він заслужив, особливо через своє страждання, на зустріч із Господом. Тому сьогодні особливим чином дякую Богові, що таке життя – від бідності й роботи в колгоспах – завершується таким відходом до Господа. Вічне спочивання дай йому, Господи, а світло віковічне нехай йому світить. Нехай спочиває у мирі вічному. Амінь».
«Дивися на простих людей»
Від імені римсько-католицьких єпископів України співчуття родині висловив голова Конференції єпископів РКЦ в Україні єпископ Віталій Скомаровський.
«Нещодавно відбулася зустріч, присвячена ювілею Карітасу. Єпископ Станіслав Широкорадюк розповідав там таку історію: коли він був молодим священником, то запитував іншого священника, як подолати всі ці проблеми, як чинити? А той йому сказав: “Дивися на простих людей, від них усього навчишся”. Я думаю, що світлої пам’яті Станіслав був саме такою людиною, від якої можна було всього навчитися: що означає любити Бога, любити ближнього, жити блаженствами. Радіємо, що він зараз у Домі Отця і може заступатися за нас», – сказав єпископ Віталій.
Слова співчуття висловив і єпископ Кшиштоф Худзьо:
«Усі ми – люди віри й віримо в зустріч у Домі Отця. Але завжди, коли розлучаємося, відчуваємо біль і сум. Хочу висловити найближчим рідним солідарність у молитві й підтримати їх у цей складний час. Отцю-єпископу та родині бажаю, щоб Господь дарував розраду, а померлому Станіславові – вічний спочинок».
Він зазначив, що говорить і від свого імені – як друг і як той, хто разом із єпископом Едуардом бере участь у єдиному священстві Христа. Водночас він представляв сусідню митрополію Католицької Церкви, Групу допомоги Церкві на Сході при Конференції єпископату Польщі та її Благодійну комісію й Карітас, із якими єпископ Едуард плідно співпрацює, особливо від початку війни.
«Нехай ця надія допоможе пережити втрату»
Від імені духовенства Кам’янець-Подільської дієцезії найщиріші співчуття з приводу смерті батька висловив отець Петро Ґідзіль.
«Є такі моменти, коли наші слова не можуть висловити всього й принести розраду. Тому звертаємося до Слова Божого. Господь каже: “Я – воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той навіть і вмерши – житиме!” (Йн 11, 25). Ваше покликання і покликання вашого брата свідчать про те, що ваш батько Станіслав вірив у це Слово. І тому ми маємо надію, що зараз він живе з Господом. Під час проповіді ви ставили запитання: чи випадково він помер саме цього дня? Вісімсот років тому сестра смерть забрала Бідачину до Господа Ісуса. Рівно через вісімсот років ця сама сестра прийшла за вашим батьком. Маємо надію, що вона також привела його в місце прохолоди, світла й радості. Нехай ця надія допоможе вам пережити цю втрату», – сказав священник.
