У четвер, 20 серпня 2026 року співпрацівник Апостольської Нунціатури в Україні отець Віктор Білоус відвідав гуманітарну кухню в селі Берестя Рівненської області і передав волонтерам, які її провадять, допомогу від Апостольської Елемозинерії. Про цю ініціативу отець Віктор розповів в інтерв’ю для ватиканських медіа.
Ініціаторкою гуманітарної кухні є волонтерка пані Тетяна Пінчук, яка, за словами, нашого співрозмовника, звернулася до нунціатури про допомогу. «Архієпископ Вісвальдас Кульбокас доручив мені зайнятися цією справою, – розповідає священник, – довідатися про цю кухню, і підготувати проєкт, який ми згодом надіслали до Апостольської Елемозенерії у Ватикані. В досить короткому часі Папський Розподілювач Милостині виділив допомогу саме на цю справу. І я мав чудову нагоду, щоб поїхати в село Берестя, щоб безпосередньо передати цю допомогу».
Пані Тетяна – це українська волонтерка, яка зосередила навколо себе багато українських жінок зі свого села, а також і з навколишніх сіл для того, щоб готувати страви для українських військових в реторт-пакетах. Це спеціальні пакети, в яких їжа може зберігатися довший час без холодильника. Ці жінки регулярно збираються в пані Тетяни вдома, де є облаштовані відповідні приміщення і готують ці страви. «Коли ми приїхали туди, – ділиться отець Віктор, – нас зустріли дуже гостинно. Чесно кажучи, я навіть не сподівався, на таке прийняття. Ми приїхали туди з настоятелем римсько-католицького храму в Сарнах, бо це територія тієї парафії. І нас вони зустріли з короваями, які спеціально спекли для нас. Вони розповіли нам, як відбувається весь процес приготування страв: від початку до завершення».
Отець зауважив, що для цих волонтерів допомога з Ватикану має подвійне значення: по-перше, це віруючі люди, навіть якщо серед них немає католиків, а лише православні і протестанти. «Я не сподівався, що вони захочуть настільки підкреслювати, що вони отримали допомогу саме від Апостольської Елемозинерії, – каже священник. – Навіть коли вони нас зустрічали, то сказали, що “До нас приїхали представники Папи Римського”. І цю інформацію вони поширили в соцмережах. Ми разом помолилися, я благословив страви, ми також молилися за наших захисників. Тобто це було важливим для них з релігійної точки зору». По-друге, як пояснив священник, вони хотіли, щоб це побачили й інші, з огляду на те, що якщо допомагає Ватикан, тобто Папа через свого Розподілювача Милостині, то, можливо, це й інших спонукатиме теж більшою мірою долучитися до цієї справи.
«Мене зворушило те, що волонтери самі організувалися і дуже розраховують завжди на Боже провидіння і допомогу, тому що особистих засобів у них небагато, – розповідає співпрацівник нунціатури в Україні. – А також мене зворушила відданість і пані Тетяни, і цих жінок, які їй допомагають, тому що це надзвичайна велика праця, фізична праця. Я бачив ті великі казани, в яких готується їжа, потім вони фасують страви в ці реторт-пакети, потім вони складають їх в автоклави для стерилізації і термообробки. А це все вимагає теж фізичного зусилля. Потім автоклав потрібно поставити на газову плиту, а пізніше його зняти. Опісля вони наклеюють на пакети наклейки з інформацією про їжу, фасують в ящики і висилають військовим «Новою поштою» на різні напрямки на передову. І це регулярна робота. Сама процедура підготовки одної такої партії займає цілу добу. У цю працю залучені приблизно десять жінок. Буває більше, а буває менше».
Священник пояснив, що назагал зараз держава забезпечує їжею своїх військових, і на перший погляд здається, що вже нема потреби, щоб волонтери залучалися в цю справу. Але ті страви, які пропонують волонтери, довготривалі, якісніші і смачніші. «Тому якщо військові мають вибір або якщо мають контакт волонтерів, які цим займаються, – зауважив він, – то військові звертаються безпосередньо до них, щоб мати добру їжу і більшу витривалість у своєму надважкому служінні на передовій».
Волонтерки розповіли гостям, що останнім часом вони зазвичай готують кашу – гречану, перлову, рисову, тощо – бо ці страви солдатам іноді навіть скидають дронами на передову. І військові розповідають, що іноді під час обстрілів пошкоджується пакет зі стравами, але оскільки це не рідина, то кашу можна навіть позбирати, якщо вона розсиплеться. Тобто, їжа така цінна для військових, що, навіть якщо вона буде трохи пошкоджена, її можуть ще їсти. «Зрозуміло, що дуже важливо підтримувати такі невеличкі ініціативи, адже дуже багато людей залучені в цю справу і дуже багато військових отримують якісну і смачну поживу», – підкреслює отець Віктор.
Священник додає, що як співпрацівник Апостольської Нунціатури в Києві він можливість бачити, якою гарною і ефективною є Церква, вселенська Церква. «Тому що через нунціатуру проходить дуже багато різних проєктів, і я там можу побачити, як це все відбувається. Я пишаюся, що Католицька Церква така гарна і так багато добра може зробити, не чекаючи кращих часів. І те добро, яке вона робить, дійсно доходить адресно до тих людей, які справді потребують. Оце мене завжди і приємно вражає, і я радію, що можу хоч частково бути залученим до цього».
