9–10 червня в Хмельницькому та Вінниці прощалися з отцем Хобсоном Андре Гавіолі де Матосом, який помер 6 червня 2026 року в Києві
Увечері 9 червня труну з тілом покійного священника привезли до парафії Господа нашого Ісуса Христа, Царя Всесвіту в Хмельницькому, де він упродовж 2021–2025 років служив вікарієм.
Після урочистого внесення труни до храму віряни мали можливість помолитися в тиші та попрощатися з покійним. Багато людей приносили квіти як знак вдячності та пам’яті. Згодом присутні переглянули фільм про отця Хобсона. Під час показу люди і плакали, і сміялися, згадуючи священника, який приніс у життя багатьох радість і сам жив світлом Христового Воскресіння.
Пізніше молилися Літургією годин за померлих, яку очолив ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії єпископ Едуард Кава OFM Conv у супроводі співу членів Неокатехуменальної дороги. Під час молитви єпископ також звернувся до присутніх, дякуючи Богові за дар життя отця Хобсона – за його усмішку, добре серце, доброту, спосіб життя та віру.
Єпископ підкреслив, що, попри страждання й біль, які отець переносив після перенесених травм, він ніколи не нарікав і не скаржився, а терпеливо ніс свій хрест, не втрачаючи здатності радіти та жартувати. Також єпископ Едуард поділився спогадами про останні дні життя священника та розповів про його раптовий відхід. «З людської точки зору може здаватися, що смерть перемогла. Але якщо подивимося на спосіб життя Хобсона, то можемо сказати, що це велика Божа перемога в його житті. Він відійшов до Господа в стані освячуючої благодаті», – підкреслив ординарій.
У зв’язку з великою кількістю охочих попрощатися – священників, богопосвячених осіб, молоді, міністрантів і мирян – було вирішено організувати нічне чування біля тіла покійного. Воно тривало до 11:00 наступного дня, після чого розпочалася похоронна Свята Меса.
Під час проповіді єпископ Едуард Кава зосередив увагу на тому, що ми маємо дякувати за життя і покликання отця Хобсона, який приїхав в Україну, щоб тут навчатися, пройти формацію і стати одним із нас. Єпископ також підкреслив, що радість, яку мав і якою ділився Хобсон, він черпав від Бога, з особистих стосунків із Ним, із глибокого та свідомого переживання Євхаристії.
Проповідник зауважив символічність того, що напередодні великої урочистості Пресвятих Тіла і Крові Христа Господь покликав його до себе. Останньою поживою, яку прийняв отець, було Святе Причастя. На запитання, чому сталося саме так, важко знайти відповідь. Однак через цю смерть Господь хоче перемінити наші серця, адже такі емоції та переживання не можуть минути безслідно.
«Нехай Господь, дорогий наш брате Хобсоне, прийме тебе до слави неба. Твоє життя є для нас прикладом і заохоченням», – підсумував єпископ.
Після Святої Меси в Хмельницькому тіло отця Хобсона було перевезено до Вінниці, де в парафії Святого Духа (Вишенька) відбулася Свята Меса, яка розпочалася урочистою процесією. За священниками та єпископами несли тіло Хобсона Андре Гавіолі де Матоса.
Під час проповіді єпископ-помічник Кам’янець-Подільської дієцезії Радослав Змітрович OMI роздумував над літургійними читаннями та підкреслив, що, як пророк Ілля, про якого ми роздумуємо останніми днями, повірив Богові й пішов у невідоме, так і Хобсон повірив Богові. Як Ілля пішов до Сарепти Сидонської, у нову культуру та до людей з іншою мовою, так і Хобсон пішов туди, куди його вів Бог. Це готовність обирати те, чого хоче Бог. Для отця це означало Україну. Саме в цьому полягає секрет радості та щастя: коли ти віддаєш, тоді отримуєш. На завершення єпископ підсумував, що, як і в сьогоднішньому читанні, так і в отця Хобсона відлунням усього його життя є слова: «Господь – це Бог!»
Далі тіло о. Хобсона буде перевезене на його батьківщину – до Бразилії. За бажанням батьків і рідних священника його поховають у місті Сан-Паулу.
Ці дні прощання з отцем стали нагодою не лише для молитви, а й для висловлення вдячності Хобсону і Богові за його життя, жертовне служіння, відкритість до людей та ревність у виконанні покликання.
Отець Хобсон Андре Гавіолі де Матос залишив по собі пам’ять як священник, який із відданістю служив Богові, Церкві та людям. Його смерть стала болючою втратою для співбратів, парафіян і всіх, хто знав його особисто.
Фото: Діана Кушлак
