27 травня у Ворзелі (Київська область) відбулася Свята Меса у 10-ту річницю смерті архієпископа Петра Мальчука. На спільну молитву зібралися Голова Конференції єпископів, ординарій Луцький єпископ Віталій Скомаровський, ординарій Київсько-Житомирської дієцезії єпископ Віталій Кривицький SDB, єпископ-помічник Київсько-Житомирської дієцезії Олександр Язловецький, ординарій Харківсько–Запорізької дієцезії єпископ Павло Гончарук, численні священники, богопосвячені особи та парафіяни.
На початку літургії ординарій Київсько-Житомирської дієцезії єпископ Віталій Кривицький привітав єпископа Віталія Скомаровського, який очолив Святу Месу, а також усіх присутніх, які прибули на спільну молитву за вічний спокій архієпископа Петра Мальчука.
Під час проповіді єпископ Віталій Скомаровський зазначив, що в цьому місці всіх присутніх зібрала братерська любов до архієпископа Петра Мальчука, яка спонукає молитися про Боже милосердя та вічне життя для нього. Єпископ також наголосив, що хоче роздумувати над Словом Божим, яке особливо промовляє до священників та єпископів.
«У Першому посланні апостол Петро каже: “Кожне тіло немов трава, і всяка слава людини, як цвіт трави: засохла трава і цвіт опав”. Це така глибока правда про наше людське життя. Слово Господнє триває вічно», – сказав єпископ.
Єпископ Скомаровський також пригадав історію про похорон імператора Франца Йосифа у 1916 році. Після державних почестей похоронна процесія прибула до усипальниці династії Габсбургів у крипті храму отців капуцинів у Відні. Коли процесія підійшла до дверей крипти, настоятель запитав: «Хто просить увійти?» Тоді управитель двору почав перелічувати титули монарха: імператор Австрії, король Угорщини, Чехії, Хорватії та багато інших. Але у відповідь почув: «Я його не знаю».
Вдруге знову пролунали титули – і знову настоятель відповів: «Я його не знаю». Лише коли управитель став на коліна і сказав: «Франц Йосиф, бідний грішник, який просить Божого милосердя», двері відчинилися і труну внесли до крипти.
«Тому сьогодні ми зібралися, щоб молити про милосердя для нашого брата Петра. Він також мав багато різних титулів, але думаю, що один титул був для нього найважливішим – те, що він був священником», – продовжив єпископ.
Ординарій Луцький також роздумував над Таїнством Священства як служінням. Він звернув увагу на те, що сьогоднішнє Євангеліє говорить про непорозуміння між учнями та Христом. Для учнів бути з Христом означало володарювати, тоді як Ісус прийшов, щоб служити.
«Христос прийшов бути слугою. Це дух священства, дух Христа, дух служіння – забувати про себе і служити іншим. І хто має досвід священства, той знає, що цей дух не походить від нас самих, а є даром Святого Духа», – сказав єпископ, цитуючи також молитву святої сестри Фаустини Ковальської.
Завершуючи проповідь, єпископ Віталій Скомаровський сказав: «Просімо про милосердя також для нас, бідних грішників, бо служити як священники ми можемо лише благодаттю Святого Духа, Духа Христа».
Після Святої Меси всі присутні вирушили до місця поховання архієпископа Петра Мальчука, де продовжили молитву за вічний спокій померлого.
