Зустрічаючись на завершення своєї Апостольської подорожі в Анголу з духовенством, богопосвяченими особами й мирянами, які допомагають у душпастирстві, Папа Лев XIV поділився думками про різні форми вірності, нагадавши про те, що її підвалинами є Христова любов.
Про це пише Vatican News.
«Усі ангольці, без винятку, мають право будувати цю країну та отримувати від цього справедливу користь; однак учні Господа зобов’язані робити це згідно із законом милосердної любові», – сказав Папа Лев XIV, зустрічаючись на завершення свого третього дня свого перебування в Анголі з церковною спільнотою країни. На зустріч, яка в понеділок, 20 квітня 2026 р., відбулася в парафіяльному храмі Пресвятої Богородиці Фатімської в столиці Луанді, зібралися єпископи, священники, диякони, члени спільнот богопосвяченого життя, катехити та інші душпастирські співробітники.
Католики становлять 58% населення Анголи, а церковне життя організоване в 20 територіальних структурах. Тут служать 1500 священників, але значущою є кількість катехитів – понад 55 тисяч. «Насамперед дякую всім, хто послужив і служить Євангелію в Анголі: дякую за діло євангелізації, проведене в цій країні, за надію у Христі, посіяну в серцях народу, за любов до найбідніших», – сказав Лев XIV на початку зустрічі.
Сказати «так» Христові
Святіший Отець запевнив слухачів у тому, що Господеві відома великодушність, з якою вони відповіли на покликання. За його словами, вартує «повністю відкрити своє серце Христові», долаючи спокусу думати, що Він, мовляв, приходить, щоби щось забрати. «Він нічого не відбирає, Він усе дарує. Хто віддає себе Йому, той отримає стократ. Відкрийте, навстіж відчиніть двері перед Христом, і знайдете справжнє життя», – закликав Лев XIV, цитуючи інавгураційну проповідь Бенедикта XVI, особливим чином скеровуючи ці слова до численної молоді в семінаріях і формаційних домах. Папа заохотив «не боятися сказати “так” Христові» та не боятися завтрашнього дня, бо «єдина річ, яку Він відбирає і бере на себе – це наш гріх».
Дар, який ушляхетнює
Далі Наступник святого Петра вказав на те, що Ісус дарує радість «бути Його учнями-місіонерами, силу перемагати підступність лукавого, надію вічного життя». За його словами, це дар, «який ушляхетнює та робить великими, який зобов’язує та наділяє відповідальністю». «А найбільшим даром є Святий Дух, Який, влитий у ваші серця під час Хрещення, з огляду на місію особливо уподібнив вас до Христа, Який послав вас, щоб, спираючись на Євангеліє, ви будували вільне, примирене, прекрасне й велике ангольське суспільство. Як же важливе в цій місії служіння катехитів! Саме в Африці це є фундаментальним проявом життя Церкви, що може бути натхненням для католицьких спільнот у всьому світі», – мовив Лев XIV.
У світлі уривка з першого Послання до Коринтян: «Усе – ваше, ви ж – Христові», Папа зауважив, що в контексті 50-річчя незалежності країни ці слова апостола говорять: «Теперішність і майбутнє Анголи належать вам, але ви належите Христові». Й у той час, як усі ангольці покликані причинятися до будування цієї країни, християни повинні робити це згідно з законом любові. «В основі вашої діяльності лежить те, – сказав він, – що ви є учнями Ісуса. Завданням кожного з вас є бути Його образом, і в цьому ніхто не може вас замінити. Саме в цьому полягає ваша унікальність!».
В школі Ісуса
Святіший Отець наголосив, що від учня Христа вимагається перебувати в єдності з Ним. Трирічний душпастирський план Церкви в Анголі має тему «Вірні, радісні учні» та присвячений молитві й роздумам про священство та богопосвячене життя. За словами Папи, серед багатьох доріг, які Бог відкриває перед Церквою в країні, першою є «вірність Христові». Для цього потрібно цінувати постійне формування, пильнувати, щоб життя було послідовним та «бути витривалими в звіщенні Доброї Новини миру». В школі Ісуса, як зауважив він, завжди можемо вчитися багатьох речей. Адже Ісус казав, що хто бачить Його, той бачить Отця, що в небі.
«Це нагадує нам про споглядальний вимір постійного формування, – вів далі Лев XIV. – Пізнання Христа, без сумніву, проходить через якісне початкове формування під особистим супроводом наставників; проходить через дотримання програм ваших дієцезій, згромаджень та інститутів; проходить через серйозне самостійне навчання, щоб просвічувати віруючих, довірених вам, вберігаючи їх, насамперед, від небезпечної ілюзії забобонів. Однак формування є набагато ширшим: воно стосується єдності внутрішнього життя, дбання про себе та про Божий дар, який ми отримали, вдаючись до літератури, музики, спорту, мистецтва загалом, а насамперед до молитви адорації та споглядання».
Світ потребує свідків
Святіший Отець навів слова святого Павла VI, який повчав, що сучасна людина більше прислухається до свідків ніж до вчителів, а якщо й прислухається до вчителів, то це тому, що вони є свідками. «Вірність Христа, Який полюбив нас до кінця, є справжньою рушійною силою нашої вірності. Ця вірність стає легшою завдяки єдності священників зі своїм єпископом та зі своїми братами в священстві, єдності богопосвячених осіб зі своїм настоятелем та між собою», – сказав Лев XIV, закликаючи плекати братерство за допомогою щирості та прозорості та не відриватися народу, втікаючи від шукання привілеїв.
Колиска покликання
Не менш важливою, як наголосив далі Святіший Отець, є також «сім’я, в якій ми народилися та виросли». Він нагадав духовенству та богопосвяченим особам, що для багатьох з них саме сім’я стала «колискою покликання, яка цінувала та оберігала паросток особливого поклику». «Тож до ваших рідних лине моя щира вдячність за те, що вони піклувалися, підтримували та захищали ваше покликання. Водночас закликаю їх завжди допомагати вам залишатися вірними Євангелію та не шукати вигоди від вашого служіння Церкві», – сказав Лев XIV.
Мир і розвиток
«Врешті, ваша вірність в Анголі, як це повинно бути в усьому світі, сьогодні особливо пов’язана зі звіщенням миру», – вів далі Папа, згадавши про важливе свідчення духовенства й богопосвячених осіб в минулому, яке дуже тут цінується, але це зобов’язання ще триває. Слід плекати «примирену пам’ять, виховуючи всіх до згоди» та «цінуючи між собою спокійне свідчення тих, хто переживши болючі випробування, все простив». «Радійте з ними, святкуйте мир!» – закликав Лев XIV, нагадуючи також повчання святого Павла VI про те, що «розвиток є другим іменем миру». Це вимагає бути «великодушною Церквою, що співпрацює задля цілісного розвитку» в своїй країні, зокрема, через ініціативи в освіті й охороні здоров’я.
