Розпочинаючи візит до Анголи Папа Лев XIV звернувся до влади, дипломатичного корпусу та громадянського суспільства, підкреслюючи важливість радості, надії та справедливості у житті народу. Він зазначив, що численні випробування, від зловживання природними ресурсами до конфліктів і соціального відчуження, не повинні пригнічувати дух народу.
Про це пише Vatican News.
«Я прибув до вас, щоб зустрітися з вашим народом, як паломник, який прагне побачити знаки Божої присутності на цій землі, яку Він так любить», – сказав Папа Лев XIV, розпочинаючи свою промову до представників влади, дипломатичного корпусу та громадянського суспільства Анголи. Ця зустріч відбулася у суботу, 18 квітня 2026 р., після візиту ввічливості Папи до Глави держави Жуана Мануела Гонсалвіша Лоренсу в президентському палаці.
На початку своєї промови Святіший Отець також висловив співчуття рідним осіб, які загинули внаслідок сильних дощів і повеней, що вразили провінцію Бенґела на початку квітня, а також висловив свою близькість сім’ям, які втратили свої домівки.
Радість народу як знак надії на справедливе суспільство
Лев XIV наголосив, що одним із нематеріальних скарбів, яким володіє ангольський народ, є радість, «яку не змогли загасити навіть найсуворіші обставини». Ця радість, за його словами, знає також біль, обурення та випробування та «відроджується серед тих, хто зберіг своє серце й розум вільними від омани багатства». Папа зауважив, що регіони країни часто були предметом визискування, і вказав на необхідність «розірвати цей ланцюг інтересів, який зводить реальність і саме життя до товару для обміну».
«Африка, – вів далі Глава Католицької Церкви, – є для всього світу джерелом радості та надії, які я без вагань назвав би “політичними” чеснотами, бо її молодь та бідні люди продовжують мріяти, надіятися, вони не задовольняються тим, що вже є, прагнуть піднятися вище, підготуватися до великих обов’язків, і брати активну участь у формуванні власного майбутнього. Я сьогодні серед вас, – сказав він, – щоб послужити найкращим ідеалам, які надихають людей і спільноти, що складають багату й живу мозаїку Анголи. Я хочу вислухати й підбадьорити всіх тих, хто вже обрав шлях добра, справедливості, миру, толерантності та примирення. Водночас, разом із мільйонами людей доброї волі, які становлять головне багатство цієї країни, я також молюся за навернення тих, хто обирає протилежні шляхи та перешкоджає її гармонійному та братньому розвитку».
Долати конфлікти й ворожнечу, що ведуть до бідності
Повертаючись до теми експлуатації природніх багатств Анголи, Лев XIV підкреслив, що така логіка приносить численні страждання, смерть та соціальні та екологічні лиха. Модель розвитку, що ґрунтується на цій логіці, не враховує інтереси місцевого населення і нав’язує себе як єдиний можливий варіант. «Завдяки древній мудрості, яка формує ваше мислення та сприйняття, – сказав він, – ви є свідками того, що створіння є гармонією у різноманітності. Ваш народ неодноразово страждав, коли цю гармонію порушувала зарозумілість небагатьох. Він несе на собі шрами не лише матеріальної експлуатації, а й зухвалості нав’язування своєї думки іншим». Папа додав, що Африка потребує подолання конфліктів й ворожнечі, що роздирають суспільство й сприяють бідності та виключенню. Життя, за його словами, процвітає лише у зустрічі, а діалог – це перший крок, хоча він не виключає розбіжностей, які можуть перерости в конфлікт.
Перетворювати конфлікти на шляхи оновлення
Святіший Отець зацитував вислів з Апостольського напоумлення Папи Франциска Evangelii gaudium, в якому йдеться про те, як люди діють в ситуації конфлікту: одні ігнорують його, інші стають його заручниками. А найкращий шлях, як зазначається в Evangelii gaudium – це активно вирішувати конфлікт і «перетворити його на ланку нового процесу». «Ангола може досягти значного розвитку, якщо, перш за все, ті, хто перебуває при владі в країні, повірять у різноманітність її багатств, – наголосив Папа. – Не бійтеся розбіжностей; не придушуйте ідей молоді чи мрій похилих віком; і знайдіть спосіб керувати конфліктами, перетворюючи їх на шляхи оновлення. Ставте загальне благо понад будь-які часткові інтереси, ніколи не плутаючи свою частину з цілим. Тоді історія буде на вашому боці, навіть якщо в короткостроковій перспективі дехто може виступити проти вас».
Соціальний вимір радості: відкритість до іншого і служіння спільному благу
Лев XIV ще раз порушив тему радості та надії, які, за його словами, є властивими молодому суспільству Анголи і які здатні протистояти зневірі та замкненості. Тирани і деспоти, за його словами, прагнуть зробити душі пасивними і покірними, а в смутку і в страху людина шукає втечу у фанатизмі, егоїзмі, медійному галасі та ілюзіях багатства чи ідентичності. Відчуття безсилля й відчуження розділяють людей, руйнуючи основоположні стосунки з самими собою, з іншими та реальністю. Папа наголосив, що врятувати від цього відчуження може правдива радість, яку віра визнає даром Святого Духа. «Радість – це те, що насправді збагачує життя і спонукає до відкритості у соціальних стосунках, – пояснив він: – кожен радіє, реалізовуючи свої здібності до стосунків, усвідомлюючи, що сприяє спільному благу, і бачачи, що його визнають як унікальну і гідну особу в спільноті взаємин, які помножуються і збагачують дух. Радість вміє прокладати шляхи навіть у найтемніших закутках застою та занепаду. Тож, дорогі брати і сестри, загляньмо у своє серце, бо без радості немає оновлення; без внутрішнього життя немає визволення; без зустрічі немає політики; без іншої людини немає справедливості».
Ангола як простір надії: спільне будування справедливого майбутнього
Наприкінці своєї промови до представників влади, дипломатичного корпусу та громадянського суспільства Анголи Лев XIV підкреслив, що разом вони можуть перетворити цю країну на простір надії. Він зазначив, що Католицька Церква, прагне сприяти розвитку «справедливої моделі співіснування, вільної від рабства, нав’язаного заможними елітами та їхніми оманливими радощами». «Тільки разом ми зможемо примножити таланти цього чудового народу, як в міських околицях, так і найвіддаленіших сільських регіонах, де пульсує його життя і готується його майбутнє. Усуньмо перешкоди на шляху до цілісного людського розвитку, працюючи і плекаючи надію разом з тими, кого світ відкинув, але кого Бог обрав. Бо саме так і зародилася наша надія: “Камінь, який відкинули будівничі, став наріжним” (Пс 118, 22), Ісус Христос, повнота людини та історії», – підсумував Папа.
