Єпископ Ян Собіло щойно повернувся з передової. Він возив продукти харчування людям, які там проживають. «Всі вже дуже втомилися від війни, але виїжджати не хочуть», – розповідає він в інтерв’ю Радіо Ватикану. Єпископ зізнається, що ситуація дуже складна. Холод робить свою справу і російський агресор намагається за будь-яку ціну ускладнити доставку гуманітарної допомоги тим, хто її потребує. Українські військовослужбовці як можуть підтримують цивільне населення.
Для єпископа Запорізького поїздки до людей на передову – це хліб насущний. Якщо дозволяє ситуація, він приїздить до них щотижня. «Коли і куди саме можемо приїхати – вирішують українські воїни. Вони знають, якою є ситуація у прифронтових районах у кожний конкретний момент», – зазначає єпископ.
«Я був разом з протестантами на передовій, під Гуляйполем. Цю територію регулярно обстрілюють, а там залишились люди», – розповідає єпископ-поляк, який служить в Україні вже понад 30 років. – Вони не уявляють собі життя за межами своїх домівок, хоча там нема ні магазину, ні електрики, ні газу. Незважаючи на це, вони залишилися, тому що кажуть: «У мене є свій куток вдома, або маленький льох, де я зберігаю картоплю на зиму, і ми сидимо там, коли йдуть сильні обстріли, але ми не уявляємо собі життя поза межами нашого дому». Тому що були можливості їх забрати і щоразу ми пропонуємо перевезти їх у більш безпечне місце – хоча б у Запоріжжя на зиму. Але вони залишаються там, незважаючи на те, що у них все зруйновано і немає жодних перспектив, що щось зміниться принаймні до весни».
Єпископ Запорізький зізнається, що російський агресор робить все можливе, щоб перешкодити доставці допомоги у прифронтові райони. «Обстріли означають, що ми можемо бути там буквально кілька хвилин, але я вірю, що ми зможемо ще раз доставити їжу до Різдва», – каже єпископ Собіло.
«Ми привезли їм продукти харчування, бо вони не мають можливості нічого собі купити, адже там немає магазинів. Вони їдять тільки те, що ми їм привеземо. Привозимо речі, розвантажуємо, потім коротка молитва і треба тікати, бо на жаль є люди, які повідомляють, що приїхала група з гуманітарною допомогою. І починається обстріл. Саме тому все триває кілька хвилин, а іноді й менше. Минулого разу це зайняло близько трьох хвилин, ми тільки встигли вивантажити речі в одному місці як почався обстріл. Нам довелося стрибати в машину, ми тільки-но благословили людей і мусили тікати. Все залежить від того, як швидко окупантам повідомлять про те, що хтось привіз людям гуманітарну допомогу. Росіяни стріляють, щоб відлякати тих, хто хоче допомогти українському населенню».
