Бета-версія
Бета-версія
Бета-версія

Нічне чування у Браїлові: Чуваємо не тільки ми — чувають ЗСУ, чуває вся наша країна

У браїлівському санктуарії Ісуса Назарянського на Вінниччині 6-7 серпня відбулося вже ХХ дієцезіяльне нічне чування. Цьогоріч його тема — «Мир вам …»

Про це пише CREDO.

Місцеві парафіяни, які реєстрували паломників, кажуть, що цього разу  їх приїхало більше, ніж в останні роки: понад 400 осіб з 25 парафій з усієї України. 

«З нашої парафії в Віньківцях, — сказала п. Антоніна Юзвишена, — нас приїхало семеро. Ми приїжджаємо сюди щороку, а тепер, коли в країні війна — не могли не приїхати тим більше. Адже в кого, як не в Бога шукати нам порятунку? Мені особисто це довелось відчути: в мене донька живе у Вишгороді, під Києвом. Коли там було небезпечно вона з двома дітьми — моїми внуками — переїхала до мене. Тепер вони повернулись, але небезпека нікуди не ділась: у небезпеці вся країна. Тому я і приїхала сюди, щоб молитись за мир, щоб ця війна скоріше закінчилась». «Я приїхала сюди вже дванадцятий раз, — каже п. Марія Садловська, — і тут я відчуваю особливу Божу благодать. Кожного разу, коли буваю тут, здається, що потрапляю в рай, що всі проблеми, всі клопоти кудись втікають. Кожного року я чекаю цього відпусту, щоб сюди приїхати. Я, можна сказати, цим живу. Коли наближається ця дата — починаю організовувати людей, шукати транспорт. В цьому році це було зробити складніше, важко і з грішми. Але, якщо людина хоче — знайде можливість у будь-якій ситуації».

Серед віньківецьких паломників була сестра-монахиня Галина Стерніцька PDDM, яка народилась у виросла у Віньківцях, а тепер перебуває в монастирі в Ченстохові. «Тут я особливо відчуваю близькість Бога. Тому кожного літа намагаюсь брати щорічні канікули саме в серпні, щоб мати можливість сюди приїхати, —сказала вона. — Мені є за що молитися, але тепер найбільше хочу молитися за мир і за навернення: наше і наших ворогів».

«Слова “Мир вам …” важливі для нас не тільки тому, що ми прагнемо закінчення війни, але й тому, що тут ми можемо отримати той мир, якого не дає світ», — сказав вітаючи паломників, настоятель браїлівської парафії о. Юзеф Кшишиха MS.  Він також нагадав, що початок чування в нинішньому році припав на першу суботу місяця — день, в який Матір Божа, коли явилась у Фатімі, просила молитись за навернення Росії, що тепер особливо актуально для нас. 

«Радіємо, коли ми бачимо людей, які приходять до храму. Багато людей нині захищають Україну. Але є люди, які байдужі і до Бога, і до того, що відбувається в Україні», — сказав отець-настоятель. Він пригадав епізод зі Старого Завіту, коли Авраам просив у Бога не знищувати Содом і Гомору, заради праведників, які там знаходяться, і закликав пам’ятати, що «ми повинні бути в десятці праведників», завдяки яким Україна може буде врятована, і підтримувати свою країну молитвами, зреченнями, жертвоприношеннями. 

«Мав побоювання, — сказав для CREDO  о. Юзеф  — що люди не зберуться. Адже в країні війна, небезпека, людей обмежує комендантська година. Але люди зібрались, приїхали. А те, що все відбувається не так, як ми задумували (у зв’язку з хворобою на чування не зміг приїхати ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії єпископ Леон Дубравський — Прим. ред.) — мені це говорить, що, мабуть, одних тільки молитов недостатньо. Потрібні і якісь жертвування. Не тільки пожертвувати свій час, свою втому від недосипання, але й свої наміри і з покорою і довірою Богу прийняти обставини, що складаються». 
Як і завжди, чування розпочала  спільна молитва Розарію, роздуми до таємниць якої проголосив о. Михайло Трач MS. Далі була відправлена Служба Божа зі свята Преображення, яку очолив настоятель парафії в Буську (Львівська обл.) о. Ян Стахура MS. Серед священників, які співслужили у Месі, був і колишній багаторічний організатор браїлівських нічних чувань о. Павло Каліновський. Проповідь проголосив вікарій парафії в Лановичах (Львівська обл.) о. Іван Дьяків MS. 

«Сьогодні, в цій святині, — сказав він, — ми входимо в це велике Господнє свято. Дуже важливе це слово: Преображення. Господь вибрав декількох зі своїх учнів і вийшов з ними на гору і в їх присутності преобразився. Що значить преобразився? — Показав їм свою славу — славу, яку отримав від свого Отця. Це свято Преображення Господнього говорить нам правду про Ісуса Христа: про те, що Він був Богом і Людиною одночасно. Ісус захотів відкрити свою таємницю учням, яких вибрав: Петру, Йоану та Якову. І це Господнє свято відкриває нам таємницю Бога, щоб ми могли ближче підійти до Нього».


«В Католицькій Церкві, — продовжив проповідник, — є така наука, як догматика, яка збирає всі правдиві твердження нашої віри. І такою фундаментальною істиною нашої віри є те, що Бог — один, що Він — Сотворитель неба і землі, і що Він — незмінний. Запам’ятаймо це: Бог є незмінний, Бог є чимось постійним в нашому житті. Він ніколи не міняється, Він завжди такий самий, Він — вічний: немає ні початку, ні кінця. І хоча наука говорить про незмінність Бога — Бога стає ближчим людині. Бог прагне, щоб людина Його пізнавала. Бог прагне наближуватись до людини. І свідком цього є власне сьогоднішнє свято — Преображення Господнього». Отець Іван розповів про чотири мозаїки, які знаходяться в храмі на горі Тавор, де відбулось Преображення. На першій зображене Різдво: Бог, який є незмінним, стає людиною. На другій — встановлення Євхаристії: Бог-Творець так хотів з’єднатися з нами, що став для нас поживою. Він прагне нагодувати кожного, хто до Нього наблизиться. Третя мозаїка зображує смерть Ісуса на Хресті, яку Він прийняв заради відкуплення наших гріхів. Четверта мозаїка — Воскресіння: Господь Ісус подолав смерть і показав, що наша смерть — не кінець, а початок нового життя з Ним.

«Ми часто щось міняємо в нашому житті. По-різному в нас це виходить. І дуже важливо, міняючи щось в своєму житті, пам’ятати те, що говорить сьогоднішнє свято. [ …]Воно говорить, що Ісус був Богом і Людиною, але воно говорить також і правду про нас: що через наше хрещення кожний з нас, людей, стає сином Божим. І щоб не хотіли змінити ми в своєму житті, важливо, щоб ми ніколи не міняли цього твердження, що ми є Божі діти. Щоб ми не хотіли змінити, щоб ми ніколи не змінювали тією правди, ким ми є», — таке побажання висловив священник.   Учасники Меси звернулись до Небесного  Отця з молитвами за Святішого Отця Франциска, за Україну, за росіян, «щоб вони схаменулися, змінили свої ненависні помисли і відступили від зла», за навернення, швидку перемогу і відбудову нашої країни, за постраждалих і полонених, зцілення фізичних і душевних ран, за померлих і загиблих на війні.

Хрест, свічку, квіти, плоди землі, хліб, вино і воду і гостію під час обряду принесення дарів до вівтаря принесли члени родин — дружини, діти, батьки, брати і сестри, бабуся і дідусь — воїнів-захисників.

Отець Іван Дьяків проголосив проповідь також і під час св. Меси зі спомину святого Каєтана, яка розпочалась рівно опівночі. Її очолив вікарій парафії св. Михаїла Архангела о. Андрій Рак ОМІ.

«В цю ніч, — сказав він перед початком Служби, — чуваємо не тільки ми. Чувають ЗСУ, чуває вся наша країна, тому що є небезпека. Тому молімося за наших воїнів, наших батьків і братів, також і за жінок, які допомагають їм як на передовій, так і в тилу. Молімося за мир, за перемогу, але також і за те, щоб Україна підвелась зі своїх гріхів, служила Богу і не приймала безбожних законів, які пропонує сатана, спокушуючи грантами та іншими фінансовими подачками». Проголошуючи проповідь, о. Іван розкрив місію Господа Ісуса як Верховного Священника: «Якщо в Ізраїлі в часи Ісуса священство було спадковим, то Ісус встановив своє священство. Він вибрав апостолів — простих людей, не зі священницького роду, — поділився з ними своєю владою і послав до інших простих людей, щоб вони продовжували Його місію».

Згадавши, що у 2010 році, який в Католицькій Церкві був проголошений Роком Священства, відкрились скандальні події, що мали місце в Церкві, о. Іван навів слова Папи Франциска про те, що таїнство Священства є особливим, бо без нього не є можливими інші таїнства, і тому диявол бути бити в першу чергу саме по священницькому середовищу, і заохотив молитися за священників, бути їм духовною опорою, а також — за нові покликання, щоб молоді хлопці не боялись відгукнутись на те, до чого їх кличе Господь.

Продовжуючи проповідь о. Іван, звертаючись до проголошеного уривка з Євангелія від Марка (10, 46-52), сказав: «Те, що євангеліст називає сліпого жебрака по імені — син Тимея, Вартимей — говорить нам, що Ісус знає нас всіх по імені, і знає все про нас, про наші родини. Те, що Ісус сам не підійшов до Вартимея, а сказав покликати його говорить, що Ісус для того, щоб допомогти людям послуговується іншими людьми. І це можуть бути священники, яких Ісус посилає сказати нам, що Він нас кличе. Далі, Вартимей, коли прозрів, не повернувся до старого життя. Він не повернувся на те місце, де жебракував, а пішов за Ісусом. А як часто ми, коли просимо щось у Бога — чи це здача ЗНО, чи нова квартира, чи щось інше — повертаємось до старого життя, отримавши те, про що просили. Чи маємо ми відвагу піти за Ісусом, а не повертатися до старого життя?»

Між першою і другою Службою відбувся, як завжди було на браїлівських нічних чуваннях, молебень Хресної Дороги. Але на відміну від попередніх років не по вулицях Браїлова, а навколо храму. Роздуми кожного стояння прочитали місцеві парафіяни Олександр Грабовський і Марія Павлюк. У молитвах стоянь вірні просили про відвагу, щоб брати на себе свій хрест, про мужність вставати після падінь; молились за воїнів, які були поранені і стали інвалідами, щоб вони не втратили віри в благодать, яка може врятувати Україну, за матерів, які чекають своїх синів, за жінок, які тим чи іншим чином допомагають нашим захисникам. На закінчення молебня о. Юзеф Кшишиха, який його очолював, сказав: «Подякуймо Богу за наших предків, які передали нам віру, і за наших воїнів, які віддали своє життя за Батьківщину». Цьогорічна Хресна Дорога справила особливе враження на тих, хто був на браїлівському чуванні вперше. «Під час Хресної Дороги, — каже вчителька з Хмельницького п. Алла Мальована, — я побачила наскільки страждання Господа Ісуса відображаються в нашому часі, у війні, яка точиться в нашій країні».

Пані Алла приїхала у Браїлів з групою педагогів-парафіян храму Христа Царя Всесвіту. Разом з нею приїхала також мати священника Мирослава Матвійчука п. Ванда. «Ми віримо в Ісуса Назарянина, — говорить вона, — віримо, що коли приходити до Нього з вірою, Він вислуховує всі наші прохання, і те, що згідно з Його волею, обов’язково здійсниться. Я не раз переконувалась в цьому, особливо коли приїжджала сюди немічною, а поверталась зціленою».  «Мене, — говорить вихователька дитячого садочка п. Світлана Волошина, — до глибини душі торкнуло те, те що дари до вівтаря приносили рідні і близькі наших героїв-захисників. Мені це дуже близько: адже в мене зять на фронті. А сюди я приїхала, щоб подякувати Господу за те, що вберіг мою доньку. Вона працює водійкою трамвая у Вінниці. Площу, куди 14 липня влучила ракета, вона проїхала за десять хвилин до вибуху».

Після другої Меси учасники чування оглянули художній фільм «Вірую». Далі — адорація Пресвятих Дарів. Музичний супровід адорації, як і усього чування, робив, як і в минулі роки, збірний гурт: Ольга Матвеєва, Сабіна Матвійчук, Жанна Куртик, Даріна Мальована, Едуард Амонс, Андрій Янковський, Валентин Верещинський і о. Ігор Шклярук.  

«Ми познайомились чотири роки тому на реколекціях, які проводив о. Микола Бистрицький, — розповідає Ольга. — Тоді ж о. Михайло Трач запропонував нам проводити музичний супровід чування. З того часу ми усі — адже ми живемо в різних містах — збираємось тут за три-чотири дні і готуємось, репетируємо. Сподіваємось, робитимемо це і далі».  На завершення адорації о. Юзеф Кшишиха обійшов весь храм і благословив кожного з присутніх Пресвятими Дарами.

Нічне чування завершив Молебень на честь св. Каєтана та обряд благословення олії, названої його іменем.

Поширити новину: