«Влада – це служіння, управління – це вміння слухати, а освіта – це благородний акт надії», – цими словами Папа Лев XIV поділився одним із головних уроків, які виніс із років служіння в Перу, звертаючись 13 листопада 2026 року до спільноти Католицького університету Санто-Торібіо-де-Моґровехо (USAT) у Чіклайо. Відвідинами цього закладу завершився восьмий день його VI Апостольської подорожі, третій перебування в Перу.
Про це повідомляє Vatican News.
Зустріч мала для Святішого Отця особливе значення: виконуючи служіння Єпископа Чіклайо, він був Великим канцлером цього навчального закладу, заснованого 1998 року з ініціативи тодішнього єпископа Чіклайо Інясіо Марії де Орбеґосо-і-Ґойкоечеа. Папа подякував усім, хто супроводжував його в ті роки, та звернувся до студентів, викладачів і представників академічної влади із роздумами про покликання католицького університету, виклики цифрової епохи й відповідальність освіти перед людиною та суспільством.
Католицький університет – спільнота пошуку істини
Вихідним орієнтиром для своїх роздумів Лев XIV обрав постать покровителя університету – святого Турибія з Моґровехо, правознавця й Лімського архиєпископа, який став прикладом мудрості, милосердя та справедливості. Віра, яку він проповідував, і наукова спадщина, яку залишив, повинні й надалі надихати академічну спільноту.
Посилаючись на Апостольську конституцію святого Йоана Павла II Ex corde Ecclesiae, Святіший Отець підкреслив, що католицький університет є «живою спільнотою, у якій пошук істини стає актом любові та служіння великому людському роду». За словами Папи, якість освіти визначається тим, наскільки вона допомагає формувати мудрих, чесних і зрілих людей. В умовах культурних змін університет покликаний сприяти діалогу віри й розуму, релігії та науки, спрямовуючи дослідження на пошук істини й загальне благо. Папа застеріг від зведення освіти до підготовки фахівців для ексклюзивного й надмірно конкурентного ринку, байдужого до справедливості та людської гідності. Він також нагадав про відповідальність у використанні технологій: «Технологія, дорогі друзі, ніколи не є нейтральною: кожна її форма несе з собою відбиток, інтереси й амбіції тих, хто її розробляє та контролює. Тому її слід вивчати з ясним розумом і чистим серцем».
Віра, наука і технології на службі людства
Лев XIV також застеріг від технократичного мислення, яке зводить реальність до матеріальних показників, а найвищою цінністю вважає ефективність. Він закликав науковців і студентів розвивати критичне мислення та шукати мудрість, якої не можуть дати машини й комп’ютерні програми. Лише тоді технологічний поступ служитиме цілісному розвитку людини, захисту її гідності та загальному благу. Прикладом такого служіння Папа назвав святого Турибія, який у часи експлуатації та дискримінації корінного населення рішуче захищав його гідність. Святий вивчав мови тих, кому служив, проповідував Євангеліє з повагою до їхньої культури та уклав один із перших катехизмів мовами корінних народів Америки. Звертаючись до цього прикладу, Лев XIV зауважив, що й сьогодні існують «пустелі» – нові форми моральної та громадянської неграмотності, які призводять до соціального виключення бідних. Тому університет, наслідуючи святого Турибія, покликаний спрямовувати наукові інновації на подолання соціальних розривів і зцілення ран суспільства.
Людська обмеженість – шлях до солідарності
Лев XIV звернув увагу на поширення ідей трансгуманізму та постгуманізму. Це ідеологічні течії, прихильники яких вважають, що рано чи пізно технології усунуть будь-які хвороби й страждання, а також старіння і навіть саму смерть. Папа застеріг від ілюзії технологічної досконалості, доступної лише заможним, тоді як цілі народи й далі потерпають від злиднів та гноблення. Натомість християнська антропологія нагадує, що людська обмеженість – не недолік, а невід’ємна умова людської величі. «Обмеженість, насправді, є закликом до солідарності та відкритості на трансцендентність. У той час, як міф про самодостатність замикає нас в егоїзмі й призводить до відкинення слабких, усвідомлення власної крихкості робить нас уважними до потреб кожного», – пояснив Святіший Отець.
Прикладом цього є святий Турибій, який сам зазнав фізичних обмежень під час виснажливих пастирських подорожей, хвороб, втоми та нерозуміння з боку можновладців. Однак ці випробування не зупинили його служіння, завдяки якому він змінив церковну й суспільну історію країни. Папа закликав університетську спільноту наслідувати його приклад.
Віра, навчання і жертва: свідчення студентів та викладачів
Звертаючись до студентської молоді, Лев XIV заохотив використовувати можливості нової епохи у світлі віри, яка допомагає долати самотність, нудьгу й біль. Згадуючи свідчення студентки Анхели, Папа підкреслив, що віра не усуває труднощів магічним способом, але дарує надію. «Живий зв’язок із Богом утішає нас, надаючи сенсу нашим хрестам, які Господь Ісус несе разом із нами», – зауважив Святіший Отець. Свідчення Адріано спонукало Папу роздумати над взаємозв’язком молитви й навчання. Обидва досвіди вимагають зосередженості та внутрішньої праці, здатних змінювати людину й спонукати її переходити від роздумів до конкретних вчинків. «Саме так слід жити вірою як чеснотою, тобто як силою, що дарує мудрість і мужність та веде нас до найважливішого», – сказав Лев XIV. Окремо він зупинився на словах професорки Ґусман про жертву. Папа пояснив, що вона означає не лише відмову, а передусім освячення власного життя у всіх його вимірах. «Єднаючись із жертвою Христа, яка відкриває справжній сенс цього досвіду, ми відкриваємо наше життя, його труднощі й надії для Божої дії. Він завжди обертає на добро те, що ми вкладаємо в Його батьківські руки», – мовив Святіший Отець.
Освіта як служіння справедливості та загальному благу
Звертаючись до викладачів і представників академічної влади, Лев XIV назвав їхню працю особливим виявом милосердя в інтелектуальній сфері. Супроводжуючи молодь у навчанні та дослідженнях, вони покликані не лише передавати знання, а й власним життям свідчити про цінності, які допомагають формувати відповідальних і вільних людей. Папа заохотив викладачів разом зі студентами наполегливо шукати мудрість і ділитися нею в університетському середовищі та в суспільстві. «Будьте вільними мислителями, для яких істина стоїть вище за особисту думку, а справедливість – вище за власні інтереси», – закликав Святіший Отець. Окремо він підкреслив, що наукова праця повинна приносити конкретну користь суспільству, насамперед найбіднішим, і сприяти захисту створіння від економічних інтересів та спекуляцій, що нехтують добром народу.
На завершення Лев XIV заохотив університетську спільноту продовжувати освітню місію з новим запалом і ввірив її заступництву Діви Марії – Sedes Sapientiae, Престолу Премудрості. Він побажав, щоб Богородиця, яка прийняла у своє лоно Вічне Слово, допомагала долати виклики сучасності з мужністю та вірою. «Нехай Бог завжди вас благословляє!» – побажав Святіший Отець.
