4 листопада 2026 року під час загальної аудієнції Лев XIV представив у світлі душпастирської Конституції Другого Ватиканського Собору «Gaudium et spes» християнське бачення економічного розвитку, праці та політики. Зупинившись на ролі політичної влади, яка завжди має бути спрямована на загальне благо, він підкреслив, що політична спільнота та Церква є незалежними й автономними одна від одної у своїй сфері, але що обидві, хоч і в різних вимірах, служать розвитку особистого та соціального покликання людей.
Про це повідомляє Vatican News.
Святіший Отець, насамперед, звернув увагу на те, як документ Собору наголошує на загрозі для світового миру, що випливає з дисбалансу, повʼязаного з нерівномірним економічним розвитком, який не шанує створіння. За його словами, йдеться про «далекоглядне бачення, яке, на жаль, знайшло підтвердження у завершальній частині минулого століття і яке ще більше розпізнаємо сьогодні». «Тому Gaudium et spes узагальнює християнське бачення економічного розвитку, який завжди має бути на службі людині та під її контролем, – підкреслив Лев XIV. – Уже тут чітко простежується концепція цілісного розвитку, яку згодом святий Павло VI покладе в основу своєї енцикліки Populorum progressio. Більш ніж будь-коли актуальними є заклики докласти зусиль для усунення дискримінації щодо найслабших соціальних груп та мігрантів».
Праця – участь у творчому ділі Бога
Серцем економіки, як зазначив далі Папа, є праця, через яку людина «розвивається як особистість, забезпечує потреби своєї сім’ї, реалізує свої таланти, бере участь у суспільному житті та будує кращий світ, співпрацюючи з Божим творчим ділом». Справжній виклик, за його словами, полягає в тому, щоб «надати всім можливості подбати про те, щоб їхні вміння принесли плоди». В цьому світлі є неприйнятними «безробіття, експлуатація та умови праці, які наражають на небезпеку здоров’я, а то й саме життя». «Працівники мають право та обов’язок брати участь у прийнятті рішень, що стосуються їхньої діяльності, у тому числі об’єднуючись у асоціації, та вирішувати конфлікти шляхом діалогу та ненасильницьких дій», – нагадав Наступник святого Петра у світлі 68-го пункту Конституції Gaudium et spes.
Загальне призначення благ
У цьому контексті, як зауважив далі Святіший Отець, Собор покликається на «один з фундаментальних принципів соціального вчення», яким є загальне призначення земних благ. Зокрема, якщо йдеться про фінансовий сектор, то в документі зазначається, що відповідальні за інвестиції та організацію глобального економічного життя «повинні, з одного боку, пильнувати, щоб забезпечувалися необхідні блага, яких вимагається для гідного життя як окремих людей, так і всієї громади», а з іншого – забезпечити справедливу рівновагу між «поточними потребами споживання» та «вимогами інвестицій задля наступних поколінь».
Роль політичної спільноти
Gaudium et spes далі розглядає тему політичної спільноти, «цінуючи різні позитивні знаки в сучасній епосі», між якими – зусилля встановити такий політично-юридичний порядок, «в якому в громадському житті будуть краще захищені права людини». Папа наголосив, що «політична спільнота існує з огляду на спільне благо», яке, згідно з Отцями Собору, полягає в «сукупності умов суспільного життя, які уможливлюють і полегшують людям, сім’ям та об’єднанням якнайповніше досягнення їхнього вдосконалення».
«А здійснення політичної влади, яке формується та діє відповідно до місцевих та історичних обставин, але завжди дбаючи про благо всієї людської родини, має завжди бути спрямованим на загальне благо», – наголосив Лев XIV, нагадуючи також повчання Собору про те, що «політична спільнота та Церква є незалежними та автономними», кожна в своїй сфері. Але обидві, хоч і в різних моментах, призначені «для служіння особистому та соціальному покликанню тих самих людей».
Політика, яка будує мир
Підсумовуючи, Святіший Отець підкреслив, що докладати зусилля в економіці та політиці згідно з цими критеріями «є способом будування миру». Він нагадав слова свого попередника Франциска, який в енцикліці Fratelli tutti писав, що «війна є поразкою політики та людяності». «Навпаки, політика, яка лікує рани народів і тих, хто зазнає несправедливості, дає підстави для надії на майбутнє людства», – мовив Лев XIV, додаючи: «Саме тому я заохочую молодь брати приклад з тих чоловіків і жінок, які в зазначених сферах дали добрий приклад. І поновлюю свій заклик до християнських спільнот, щоб активізувати формування у соціальному вченні Церкви».
