12 листопада 2026 року, завершальною великою подією другого дня Апостольської подорожі Папи Лева XIV до Перу стало молитовне чування з молоддю та студентами на Національному стадіоні Перу в Лімі. Після вітального слова архієпископа Ліми кардинала Карлоса Густаво Кастільйо Маттасольйо та театралізованого дійства прозвучали три свідчення, які окреслили шлях віри молоді: від відкриття добра в повсякденному житті до досвіду спільноти та розпізнання покликання.
Про це повідомляє Vatican News.
Під час молитовного чування на Національному стадіоні в столиці Перу Лев XIV вказав молоді та студентам на три ключові слова: пристрасність, покликання та дружба. «Захоплюйтеся всім, що має цінність, тим, що є істинним, добрим і прекрасним! Розвивайте свої таланти, відкривайте для себе багатство своєї культури, наважуйтеся реалізовувати великодушні проєкти».
Доленосні зміни
18-річний студент-медик Хоао Меса поділився досвідом самотності й розгубленості у підлітковому віці, коли йому здавалося, що Бог покинув його, а Церква є місцем лише для дорослих. Справжнім проривом для хлопця стало захоплення народними перуанськими танцями, а згодом – запрошення взяти участь у парафіяльному культурному заході. Саме через рух, музику та власну культуру юнак зумів віднайти внутрішній зв’язок із Творцем і знайти спільноту, де можна бути собою. На переконання Хоао, молоді важливо відкрити, що шлях до віри пролягає також через її обдарування, адже Бог «танцює у найглибшій глибині нашого єства вічною гармонією любові».
Молода лідерка молодіжного душпастирства з дієцезії Карабайльйо Емілі Мілаґрос розповіла про болісний період, коли за короткий час втратила багатьох найрідніших людей. Очолюючи молодіжну групу та підтримуючи інших, вона сама почувалася розбитою, але довго боялася виявити слабкість. Поворотним моментом стало усвідомлення, що лідери також потребують пастирської опіки та підтримки братів і сестер у вірі. Емілі поставила перед Святішим Отцем глибоке запитання, актуальне для багатьох молодих душпастирів: як навчитися не лише супроводжувати інших, а й смиренно приймати супровід у власних ранах, не відводячи погляду від Хреста.
Молода черниця зі Згромадження Сестер Урсулинок Дочок Марії Непорочної Лусбінда Рамос Суріта пригадала, як після раптової смерті матері впала у глибоку депресію й віддалилася від Церкви, будуючи суто земні плани на майбутнє. Провидінним поворотом стало запрошення рідного брата на зустріч, яку організували сестри урсулинки на тему покликань, де замість докорів дівчина зустріла «розпростерті обійми Отця» і закохалася в Христа. Сьогодні, працюючи з молоддю, яка часто вважає своє життя зламаним і непотрібним Богові, сестра Лусбінда попросила Папу звернутися зі словом надії до тих, хто боїться відповісти на Божий поклик і сумнівається, що Господь здатен написати щось величне з їхньої історії.
Чого шукаєте?
Розпочинаючи роздуми, Лев XIV пригадав зустріч перших учнів із Христом, коли Іван Хреститель вказав їм на «Агнця Божого» (пор. Ів 1, 36). Побачивши, що вони йдуть слідом, Ісус обернувся й запитав: «Чого шукаєте?» – запитання, яке, за словами Папи, Господь сьогодні ставить кожному молодому серцю. «Яке чудове запитання! Це перші слова, які Ісус промовляє в цьому Євангелії. Я хотів би, щоб кожен із вас сприйняв це запитання так, ніби Ісус звертається саме до вас сьогодні: чого ти шукаєш? Що сподіваєшся знайти? На що сподіваєшся в житті?» – звернувся до молоді Святіший Отець.
Продовжуючи, Наступник святого Петра зазначив, що допомогти зрозуміти цей пошук може слово «пристрасність». Це слово окреслює те, що ми любимо, що оживляє наш ентузіазм та спонукає віддавати найкраще, що маємо. Однак слово «страсті» також нагадує про страждання, яке гасить наше бажання прямувати далі. «Деякі молоді люди відчувають самотність, навіть коли їх оточують інші люди. Інші переживають біль від втрати або невизначеність щодо майбутнього. Часом ми запитуємо себе, чому Бог допускає певні події або чому Він, здається, мовчить саме тоді, коли ми найбільше потребуємо Його», – зауважив він.
Розмірковуючи про страждання, Святіший Отець нагадав, що й сам Ісус знав темряву болю та вигукнув з хреста: «Боже мій, чому ти мене покинув?». Попри страждання, Христос не прагнув самого хреста, а прагнув нашого спасіння, перетворивши через Свою самовіддачу знаряддя смерті на прояв непереможної любові. «Дорогі юнаки і дівчата, коли ви страждаєте, звертайтеся до Ісуса. Не бійтеся відверто розмовляти з Ним, навіть коли вам важко підібрати слова для молитви. Він знає наші сльози та запитання, на які ми ще не маємо відповідей. Шукайте також товариства тих, хто любить вас: деякі страждання потребують часу та простягнутої руки допомоги», – наголосив Папа та закликав молодь шукати й цінувати «істинне, добре і прекрасне».
Розрізняти голос Господа
Коментуючи діалог Ісуса з двома учнями, Лев XIV звернув увагу на простоту Господньої відповіді: «Прийдіть і подивіться». Христос не пояснював заздалегідь усіх викликів майбутнього шляху, адже для початку віри достатньо просто відгукнутися на Його запрошення бути поруч. «Ось так починається покликання – це друге слово, яким я хотів би поділитися з вами. Усі ми запитуємо себе, що робити зі своїм життям і кому слід віддати найкраще, що в є в нас. Є відповіді, які ми відкриваємо лише тоді, коли наважуємося йти разом з Ісусом», – вів далі він.
Папа розвіяв страх про те, що слідування за Богом означає втрату власних мрій чи повноти життя. Нагадавши застереження Бенедикта XVI, що «зло завжди є отруйним», він наголосив: гріх, який завдає шкоди, не здатен зробити людину щасливою, тоді як Господь Сам вклав у серце прагнення любити й бути щасливим і бажає його здійснення.
Проводячи паралель між покликанням перших учнів і свідченнями юнаків та дівчат у Лімі, Лев XIV зауважив, що кожен шлях до Христа бере початок із простого запрошення – від друзів, через служіння або живий приклад інших. Тому, за його словами, надзвичайно важливо вчитися розрізняти в цих моментах голос Господа. «Отож, дорогі юнаки і дівчата, знаходьте хвилини тиші перед Пресвятими Дарами, щоб зустрітися з Ним. Розповідайте Йому про свої плани і дозвольте Його слову ставити вам запитання. Не бійтеся запитувати Його, чого Він очікує від вас», – заохотив зібраних Святіший Отець.
Окремо Папа підтримав юнаків і дівчат, які через власні помилки думають, що вже пізно починати заново. Наголосивши, що Ісус знає історію кожного і далі запрошує до спільної дороги, він заохотив зробити можливий уже сьогодні крок довіри, адже «часто Господь показує нам шлях тоді, коли ми йдемо ним».
Дружба з Христом
Звернувши увагу на євангельську деталь про те, як учні залишилися з Ісусом і пам’ятали навіть точну годину тієї зустрічі (близько четвертої пополудні), Папа підкреслив: так розпочалися взаємини, що зростали з кожним кроком. Розмірковуючи про це, Святіший Отець перейшов до третього ключового слова – дружби. Нагадуючи про слова Христа на Тайній Вечері «Я назвав вас друзями» (Ів 15, 15) та про найбільшу любов, явлену на Голготі, Лев XIV наголосив, що і наше покликання міцніє тоді, коли ми вчимося залишатися близькими до Господа, ділитися з Ним радістю й турботами та втілювати цю дружбу в щоденному житті. «Наша дружба зі Христом також народжує більш справжню дружбу з іншими – таку, яка щиро шукає їхнього добра, вміє прощати і залишається вірною у часи труднощів. Яка це краса – знаходити друзів, які допомагають нам зростати і наближають нас до Бога», – зауважив він.
Продовжуючи свої роздуми, Папа наголосив, що Церква народжується і живе з дружби зі Христом, у цьому контексті є важливою братерська підтримка у спільноті. Кожен потребує когось, хто вислухає, підбадьорить у хвилину слабкості чи просто побуде поруч. Звертаючись зокрема до тих, хто очолює молодіжні групи й супроводжує інших, він закликав не намагатися завжди здаватися сильними, а дозволяти іншим подбати про себе. Нагадавши про Ісуса, Який у Гетсиманському саду прагнув підтримки Своїх друзів у годину тривоги, Наступник святого Петра заохотив молодь не боятися ділитися своїми скорботами та шукати необхідної підтримки.
На завершення євангельських роздумів Святіший Отець пригадав приклад апостола Андрія, який після зустрічі з Ісусом одразу пішов шукати свого брата Симона, сказав йому: «Ми знайшли Месію» (Ів 1, 41) – і привів до Вчителя. Папа закликав молодь чинити так само, особливо пам’ятаючи про тих, хто переживає важкі часи, адже навіть один жест дружби здатен змінити хід життя. Він заохотив юнаків і дівчат не боятися говорити про Ісуса та свідчити власним життям про те, яким благом для них є дружба з Ним.
Господь «нічого не забирає»
Наприкінці роздумів Святіший Отець закликав молодь прислухатися до запрошення Ісуса й наважитися піти за Ним, повторивши слова Бенедикта XVI про те, що Господь «нічого не забирає, а натомість дає вам усе». «Довіртеся Христу! Довіртеся Йому так, як довірилися б справжньому другу – тому, хто знає вас, любить вас і ніколи не покидає вас. Ця довіра щодня поглиблюватиме вашу дружбу з Ним», – наголосив Наступник святого Петра. Підсумовуючи, Папа ввірив молодь заступництву Пресвятої Діви Марії та святих Перу. Після цього він запропонував присутнім разом промовити коротку молитву:
Ісусе, я довіряю Тобі.
Ісусе, я довіряю Тобі.
Ісусе, я довіряю Тобі.
Прийди, Господи Ісусе!
Прийди до мого серця,
прийди до моєї родини,
прийди до моєї спільноти.
Прийди в моє життя якнайшвидше.
Прийди скоріше, Господи!
