9 листопада 2026 року під час зустрічі з представниками різних християнських конфесій та інших релігій Аргентини Лев XIV підкреслив, що ідентичність аргентинського народу формувалася як “плавильний казан” різних етносів, культур і релігій. Релігії, за його словами, ніколи не ставали причиною поділу, а навпаки – «були точкою зустрічі та спільних зусиль задля добра суспільства».
Про це повідомляє Vatican News.
«Наша зустріч ґрунтується на принципах діалогу та дружби, які відігравали ключову роль у житті Папи Франциска, і які ми тепер прагнемо зміцнити, будуючи нові мости, тобто нові шляхи співпраці в суспільстві, в якому ми живемо, – сказав Папа, розпочинаючи свою промову до присутніх. – Також і я перебуваю серед вас як Наступник апостола Петра, і сповідуючи разом з ним віру в Христа, “Сина живого Бога” (Мт16, 16), істинного Бога й істинної людини, визнаю спільність Хрещення з братами інших християнських конфесій. Згідно з вченням Другого Ватиканського Собору, я бажаю ще раз підтвердити духовний зв’язок, що єднає Церкву з народом Ізраїлю (див. «Nostra aetate», 4), та щиру пошану до того, що є святим та істинним в різних релігійних традиціях (див. там само, 2)».
Молитва вчить нас слухати одні одних
Глава Католицької Церкви відмітив, що ідентичність аргентинського народу формувалася як так званий “плавильний казан” різних етносів, культур і релігій, утворений корінними народами та іммігрантами з різних куточків світу. Усі вони, попри свою різноманітність, навчилися працювати разом, створювати сім’ї та спільноти, будувати поселення та села, в гармонії з місцевими традиціями. Папа зауважив, що в цьому процесі «релігії ніколи не ставали причиною поділу, а навпаки – були точкою зустрічі та спільних зусиль задля добра суспільства». «І сьогодні кожен із нас виступає свідком віри, якою ми обираємо жити, перетворюючи її на простягнуту руку для взаємообміну культурними цінностями та добрими справами», – підкреслив він, додаючи, що основою цього взаємообміну є вміння слухати, що сприяє взаємному пізнанню та дає змогу разом розмірковувати над молитвою.
«Адже у всіх релігіях ми молимося, підносячи до Бога свої голоси. Згідно з відповідними традиціями, багато мов, пісень і жестів підносяться вгору, ніби зливаючись перед невимовною таємницею нашого існування», – сказав Лев XIV. Він додав, що саме молитва вчить нас слухати одні одних. Адже вона виражає те, ким ми є перед Богом. «Релігійний вимір – це ніби дзеркало, яке відображає наше єство, наші думки та почуття, наші зв’язки. Тому, особливо в цифрову епоху, молитва допомагає нам подолати відволікаючі фактори, віднайшовши в тиші цінність слухання», – підкреслив Святіший Отець.
Далі Папа поділився з учасниками зустрічі своїми роздумами про три аспекти релігій, які проявляються у щирій молитві: релігії як берегині людської гідності, як прояву свободи та як місця, де плекається надія.
Усі ми прагнемо повноти життя
«Насамперед, кожна релігія свідчить, що людина – це потреба й прагнення: усі ми – це жага до життя, – підкреслив Лев XIV. – Наші легені прагнуть повітря так само, як сумління – добра. Щодня ми шукаємо воду так само, як і істину, потребуємо їжі так само, як і справедливості. У цьому контексті релігії нагадують усім, що ми не складаємося лише з матерії: у нашому тілі закладена повнота життя та сенсу». Святіший Отець пояснив, що прагнення, закладене в людині, «свідчить про те, що ми не походимо з нізвідки і не створені для смерті». Таким чином, за його словами, релігії оберігають людську гідність. У молитві ідеали добра та справедливості, здоров’я та миру не є порожніми словами, а «свідченням нашого спільного бажання, спрямованого до радості». «Славлячи Бога за дар життя, захищаймо його завжди і для всіх – від зачаття до його природного завершення, особливо коли йому загрожують злидні та насильство», – закликав Лев XIV.
Релігії звільняють нас від ідолів
Роздумуючи над тим, як релігії виражають людську свободу, Папа зазначив: «Коли людина звертається до Бога, вона усвідомлює, що вона сама не є Богом. Не ми створили землю. Тож не руйнуймо своїми руками той “сад”, який Творець довірив нам! У цьому сенсі релігії, зберігаючи мудрість народів, будують суспільство, виховують сумління та звільняють нас від ідолів. Від ідола панування, бо ми не є Богом для інших; від ідола марнославства, бо матеріальні блага нас не обожествляють; від ідола війни, бо існує єдиний Володар і суддя історії. Він постійно дарує нам життя і дбає про всі народи: справжнє ім’я Його могутності – любов, любов, що не знає кінця. Тож, славлячи Бога за дар спасіння, прагнімо бути знаком цього дару для світу».
Ланка між поколіннями
Ділячись думками про те, як релігії допомагають плекати надію, Наступник святого Петра зауважив, що людина, яка звертається до Бога, відкривається на майбутнє. «Так, майбутнє – це час віри! – наголосив він. – Адже релігії є сполучною ланкою між поколіннями, тисячолітньою пам’яттю, пророцтвом, очікуванням і обітницею: тому віруючі люди завжди дивляться у майбутнє з надією. Коли світло віри розсікає темряву смерті, майбутнє кожної людини, суспільства та всього світу знову наповнюється надією. Тоді наше спільне очікування стає діяльним, бо ця надія спонукає нас ткати зв’язки доброго життя, які звільняють від самотності та об’єднують народи у злагоді». Святіший Отець пригадав, що слово «релігія» походить від латинського дієслова “religare”, що означає “зв’язувати”, тобто “пов’язувати людей між собою”. «Цей зв’язок підтримує наш шлях в історії, – сказав він, – тож, славлячи Бога за дар надії, ділімся нею як з тими, хто страждає від бідності, так і з тими, хто втратив сенс життя, а також з тими, хто прагне докласти зусиль для оновлення світу згідно зі справедливістю».
Щира молитва не спонукає до протистояння
Саме в цьому, за словами Папи, полягає наше служіння людству: «будувати для всіх майбутнє, сповнене добра, в очікуванні славного сповнення історії». Він додав, що чим більше людина пізнає саму себе, дбаючи про власну гідність, тим ближче вона наближається до Бога. З іншого боку, «кожне добре слово, сказане тим, кого зустрічаємо, кожен добрий жест, спрямований до нашого ближнього, підноситься як молитва, завжди приємна Творцю справедливості, який усіх запрошує до миру».
Лев XIV процитував слова святого Йоана Павла II, які він промовив під час міжрелігійної молитви за мир в Ассізі 24 січня 2002 року. Від імені представників різних релігій Папа Войтила підкреслив: «Ми хочемо показати світові, що щирий порив молитви не спонукає до протистояння, а тим більше до зневаги до іншого, а навпаки до конструктивного діалогу, в якому кожен, жодним чином не потураючи релятивізму чи синкретизму, навпаки, ще гостріше усвідомлює обов’язок свідчити та звіщати». Ці слова, як зазначив Лев XIV, залишаються надзвичайно актуальними також і сьогодні та стають приводом для вдячності за докладені зусилля і джерелом заохочення на шляху кожного.
Щоб життя кожного відображало гідність і добро, які отримуємо від Бога
На завершення Святіший Отець побажав присутнім, «щоб кожен день був часом молитви, щоб життя кожного відображало ту гідність і те добро, які ми отримуємо від Бога, щоб ми могли ділитися ними між собою». Лев XIV також прочитав «Молитву до Творця» з енцикліки Fratelli tutti його попередника Папи Франциска:
Господи й Отче людського роду,
Ти створив усіх людей рівними.
Вдихни в наші серця дух братерства.
Вклади в нас мрію про нові зустрічі,
розмови, справедливість і мир.
Спонукай нас будувати здоровіше суспільство
і гідніший світ без голоду, злиднів, насильства і війн.
Нехай наші серця відчиняться
для всіх народів і націй землі, аби ми пізнали добро і красу,
які Ти засіяв у кожну людину,
аби зміцнити єдність, спільні проєкти і надії.
Амінь.
Опісля Святіший Отець запалив свічку, а всі присутні занурилися в молитовну тишу, під час якої кожен мовчки молився за мир і за постраждалих від насильства.
