9 листопада 2026 року, розпочався другий день Апостольської подорожі Лева XIV до Аргентини. Папа відвідав притулок для осіб з інвалідністю, яким опікується Згромадження Синів Божого Провидіння (оріоністи). Цей заклад, відомий як «містечко милосердя», заснував святий Луїджі Оріоне у 1935 році під час своєї третьої, найтривалішої і останньої місії до Аргентини.
Про це повідомляє Vatican News.
Комплекс, розташований у Клайполе, передмісті Буенос-Айреса, сьогодні займає площу близько 50 гектарів і надає притулок понад 400 особам з інвалідністю. «Живим чи мертвим я повернуся в Аргентину», – це заповітне бажання святого засновника здійснилося 29 серпня 2000 року, коли до цього притулку з Італії привезли реліквію його серця.
Розпочинаючи свою промову до працівників та мешканців цього «містечка милосердя», Лев XIV згадав три міста – Вифлеєм, Назарет і Витанію – «в яких також Ісус вдихав свіже й безкорисливе повітря милосердя». У Вифлеємі, що означає «Дім Хліба», Ісуса з любов’ю прийняли, прихистили та нагодували Марія та Йосип, а мудреці й прості люди зустріли Його з любов’ю та захопленням. Це місце, за словами Папи, де поважають гідність кожної людини, цінують її та приймають як дар Божий.
В Назареті Ісус навчився бути частиною сім’ї та інтегруватися в спільноту, де Він зростав «мудрістю, літами та ласкою в Бога та людей» (Лк 2,52) і де він плекав цінності праці та відповідальності. А Витанія стала місцем дружби з Мартою, Марією та Лазарем. Тут Ісус відчув цінність справжніх і щирих людських стосунків, де нікого не відштовхують і не покидають, а супроводжують, дають поради, діляться вірою, болем і радістю. «Як бачимо, Ісус жив у місцях, де панувала атмосфера милосердя; там Він відчув любов родини, приналежність до спільноти та братерську дружбу, розділяючи життя зі своїми близькими», – сказав Папа, – закликаючи всіх до вдячності за численні «міста милосердя», такі як цей оріоністський притулок, «де Євангеліє й досі живе та діє, тут і зараз, у цій прекрасній країні».
Незліченні жести безкорисливого служіння
Звертаючись до учасників зустрічі, серед яких, окрім мешканців та працівників притулку, були також і родичі, волонтери та богопосвячені особи, залучені у цю справу милосердя, Святіший Отець зазначив, що у їхніх поглядах бачить тепло, у відкритих руках – незліченні жести безкорисливого служіння, а в їхніх щедрих серцях – велику ніжність і розуміння. «Дякую всім за ваші свідчення відданості та любові до ближнього», – наголосив він, додаючи, що їхня щоденна праця є міцним фундаментом для побудови нового міста: «міста милосердя, злагоди та миру».
Звертаючись до осіб з різними формами інвалідності, якими опікуються в притулку, Святіший Отець зауважив, що їхнє життя не є тягарем для суспільства, а благословенням. «Адже ви можете допомогти нам не забувати, у чому полягає основа гідності кожної людини і що є справді важливим у житті. Поступ нації вимірюється також тим, як вона ставиться до всіх людей з інвалідністю та особливими потребами», – підкреслив він.
Відповідати на покликання до святості
Далі Єпископ Риму поділився з присутніми своїми сподіваннями щодо їхньої країни: «Що Аргентина буде здатною творити великі справи милосердя, такі, як ми бачимо тут, де любов Христа перемагає індивідуалізм та виключення. Я мрію про тисячі молодих людей, які добровільно долучаться до великої спадщини милосердя, яку щира й проста віра аргентинського народу накопичувала протягом століть. Я мрію, щоб в Аргентині сформувалося нове покоління святих, відданих справі милосердя! Зрештою, чому б вам усім не бути серед них? Любов Христа спонукає нас до цього! (пор. 2 Кор 5, 14)».
Папа закликав присутніх і надалі «з вірою та надією відповідати на покликання до святості». Він підкреслив, що цього прагнув також Папа Франциск, який у своєму Апостольському напоумленні Gaudete et exsultate писав: «Усі ми покликані бути святими, живучи з любов’ю та даючи кожний своє свідчення у повсякденних справах, там, де ми перебуваємо».
Любов не переминає
На завершення Лев XIV пригадав, що у каплиці цього оріоністського центру зберігається реліквія серця святого Луїджі Оріоне, і що це є свідченням глибокого зв’язку, що поєднував цього святого італійського священника з аргентинською землею. «Його нетлінне серце й надалі нагадує нам, що “любов врятує світ”, бо “Бог є любов” (1Ів 4,8) і “Любов ніколи не переминає” (1Кор 13,8). Просімо Господа, щоб, так само як Він сформував серця святих, так і наші серця сформував на подобу Свого: палкі в любові, доброзичливі в терпеливості та наполегливі в смиренності (пор. Мт 11,29)», – сказав Святіший Отець.
