2 листопада, у спомин Усіх померлих вірних, ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії єпископ Едуард Кава OFMConv очолив Євхаристійне богослужіння на центральному міському цвинтарі – на Алеї Слави, біля поховань загиблих героїв Кам’янеччини.
Про це повідомляє CREDO.
У спільній молитві за всіх померлих об’єдналися священники й вірні парафій Кам’янця-Подільського. Єпископу-ординарію співслужили єпископ-помічник Кам’янець-Подільської дієцезії Радослав Змітрович OMI, дієцезіяльні священники з катедральної парафії святих Петра і Павла та отці-христусовці із санктуарію Пресвятого Серця Господа Ісуса.
На початку богослужіння єпископ Кава подякував усім за чисельну присутність, попри робочий день і різке похолодання, яке прийшло на зміну вчорашньому «сонечку Всіх святих». Також Його Екселенція подякував представникам міської влади за участь у поминальному богослужінні католиків.
«Ми зібралися тут помолитися за наших померлих, також і за тих героїв, що поховані на цій Алеї Слави, щоби вшанувати їх і молитися також за них», – зауважив єпископ на початку Святої Меси.
«Молімося сьогодні, щоб наші померлі могли предстати перед обличчям Бога, могли отримати нагороду за своє добре життя. Наша молитва нехай випросить для них цю нагороду», – заохотив ординарій.
Одне життя – це підготовка до наступного
Ординарій відзначив, що традиція християнської молитви походить ще з II століття нашої ери і ґрунтується на вірі в те, що «наше життя не закінчується, а перемінюється». У звершенні молитви за померлих ми святкуємо нашу спільну перемогу над смертю, яку маємо у Христі через Таїнство Хрещення – перехід через смерть.
На початку проповіді єпископ Едуард зазначив, що всі слова про смерть, чистилище та спілкування святих є для нього самого зараз дуже живим і особисто зрозумілим досвідом: минуло всього 30 днів відтоді, як він поховав свого тата.
«Цвинтар – особливо в ці роки війни – став місцем, яке люди часто відвідують. Але також він є місцем, де можна знайти відповіді на багато питань, які постають у житті», – сказав єпископ Едуард.
Це питання про сенс нашого земного життя, яке, по суті, є тільки вступом до переходу у вічне життя. Вічність може виглядати дуже по-різному, залежно від того, як ми прожили земне життя, які вчинки робили, яку нагороду отримаємо. І важливо пам’ятати, що наші померлі нікуди не зникають, що вони очікують на нашу пам’ять і допомогу.
Як допомагати померлим? «Дуже конкретно і практично», – відповів на це запитання єпископ Кава у проповіді.
Бог інколи допускає випробування, страждання і навіть смерть, але це не означає, що Він нас покинув. Він приходить, як прийшов до Марії, Марти і померлого Лазаря, якого воскресив, але не «одним клацанням пальців», а через співстраждання і допомогу.
Допомагати нашим померлим ми можемо насамперед участю в Євхаристії. Жертвувати за них Святе Причастя – це і є наша жива віра. Молитися можна також удома, і не виключно з 1 до 8 листопада. За померлих можна жертвувати Розарій: свята Фаустина у своєму «Щоденнику» писала, що душі очікують на молитву.
Ми можемо жертвувати свої страждання. Маємо різні страждання і недуги – і фізичні, і духовні. «Не нарікати, а жертвувати!» – наголосив єпископ Едуард.
Можемо жертвувати роздуми Хресної дороги, молячись цією молитвою в намірі наших померлих. Жертвувати відпусти, які надає Церква, зокрема встановлені на ці дні, на початку листопада. І все, що треба, – це виконати звичайні умови для отримання відпусту.
Життя – одне, його не варто марнувати
«Ми можемо дати набагато більше! – підкреслив єпископ. – Світ, як бачимо, дуже швидко впадає в байдужість. Для нас, віруючих, це заохочення вимагати від себе більше: більше любити, більше свідчити, більше жити вірою».
Не варто відсторонювати дітей і молодь від теми смерті та вічності, яких нерідко стараються «не травмувати».
«Може, якраз треба навпаки? – запитав ординарій. – Може, нехай би краще діти й молодь приходили на цвинтар зі свічками і розаріями в руках, ніж надягали на себе маски і роги і святкували невідомо що і навіщо. Може, саме тут вони зрозуміють, що життя – одне-єдине, і не варто його марнувати. Може, від початку його треба якнайкраще використати, щоб воно принесло якнайкращий плід».
Померлі чекають на зустріч із Богом, і ми можемо їм у цьому допомогти. А якщо можемо, то й повинні, – вказав єпископ Кава.
Після благословення й розіслання священники, диякони, богопосвячені особи та вірні вирушили процесією доріжками цвинтаря, молячись Розарій.
