2 листопада 2026 року в Києві, на Байковому кладовищі, відбулася Свята Меса за всіх померлих, яких вірні пам’ятають у своїх серцях, а також за тих, за кого молитимуться у храмах. Святу Месу очолив ординарій Київсько-Житомирської дієцезії єпископ Віталій Кривицький SDB у співслужінні з деканом деканату Київ-Захід отцем Павлом Вишковським OMI та численними священниками, які прибули на спільну молитву.
На початку молитви отець Павло Вишковський, відповідальний за Байкове кладовище, повідомив, що після завершення Святої Меси під час процесії єпископ Віталій Кривицький освятить гріб священника Цирила Шижановського, який був настоятелем костелу Святого Олександра, що нині є катедральним храмом, і помер 2 жовтня 1887 року у віці 56 років.
«Це останній гріб священника, який ми знайшли на цьому кладовищі й відновили», – зазначив отець Павло.
Проповідь виголосив єпископ Віталій Кривицький. На початку він звернув увагу на те, що на кладовищі ми оновлюємо свою віру, віру в невидиме, та підкреслив:
«Цікава річ: Бог пам’ятає, що ми є порохом. Ми не завжди це пам’ятаємо. Людина, особливо та, яка дуже егоцентрична, вважає, що вона є центром світу, що весь світ навколо неї крутиться. Він зліпив нас із цього пороху, а потім із великою-великою любов’ю вдихнув у нас життя. І ми прийшли не тоді, коли обирали, а коли Господь цього захотів. Так само і день відходу з цього світу не залежить від нас, від нашого его, він не залежить від наших планів».
Також ординарій наголосив, що особливо тепер, під час війни, ми ставимо запитання: чому? Чому відійшов до вічності хтось молодший за нас? Батьки запитують, чому діти відходять раніше за батьків? Це дуже велика рана, великий біль, але Господь дивиться на це запитання зовсім інакше:
«Він дивиться на наше життя як на певний проміжок часу, у якому ми маємо зберегти вірність, розвиватися, виявляти свою любов, приносити щедрі плоди цієї любові, а потім – кінець».
Проповідник підкреслив, що Господь запрошує нас стати на Його дорогу. Він говорить, що йде перед нами, і дуже важливо це почути, бо Ісус каже: «Я йду приготувати вам дорогу». І ця дорога є дорогою до Вічності.
«Тож сьогодні, приходячи на це місце й молячись, як ми говорили, за наших близьких, нехай відчуємо тугу не тільки за зустріччю з ними, але й за зустріччю з Господом – не тільки колись, а вже сьогодні», – заохотив єпископ.
Після Святої Меси відбулася процесія, під час якої всі присутні молилися за померлих близьких, друзів, вихователів, представників духовенства, захисників та захисниць, а також за тих, за кого немає кому молитися.
Фото: Соломія Карачина SCM.
