У Києві 9 червня відбувається міжнародний саміт «Україна – Життя. Гідність. Перемога».
Головна мета саміту – пригадати про цінність та важливість сім’ї, яка є основною складовою кожного суспільства, та окреслити виклики, які стоять перед інститутом сім’ї в часі війни в Україні.
Зустріч розпочалась виконанням гімну України. Учасники вшанували хвилиною мовчання всіх, хто віддає своє життя за Україну. «Коли захисники віддають своє життя за Україну чи буде кому в ній жити?» – таке питання стало провідною думкою саміту.
Представник уряду та голова Координаційної ради з питань утвердження української національної та громадянської ідентичності Немчінов Олег Миколайович наголосив на бажанні ефективно діяти задля захисту інституту сім’ї та розбудовувати дієву регіональну мережу в Україні.
Під час саміту слово до учасників скерував ординарій Київсько-Житомирської дієцезії єпископ Віталій Кривицький SDB. Він зазначив, що перемога – це оголошення закінчення війни, повернення додому військових, полонених та депортованих, успішна реабілітація поранених. Та, насамперед, перша перемога для нашої України буде тоді, коли малим українкам і українцям дозволять народжуватись. «Нехай Бог благословить кожну думку та кожний вчинок після цього саміту … Запрошую всіх присутніх – відчути себе в одному човні і спільно відповідальними за майбутню долю», – зазначив єпископ Кривицький.
Ідейний натхненник саміту – Валентина Павсюкова з міжнародного фонду «Chalice of Mercy» (Чаша милосердя), провідна діяльність якого до війни – захист зачатого життя, а після війни – допомога цивільному населенню та військовим. Її досвід життя як емігрантки допоміг прийти до Бога, якого вона пізнала як милосердного Отця. Вона захотіла стати місіонеркою і завдяки словам Матері Терези з Калькути зрозуміла, що її допомога потрібна Україні. Коли з’явилась інформація про початок повномасштабної війни – українці за кордоном згуртувалися заради допомоги. Найефективніший спосіб геноциду – повільне нищення українських сімей. «Чи є різниця яким чином була вбита дитина в утробі жінки: чи російською ракетою чи рукою українського лікаря?», – звернулась до присутніх Павсюкова. В Україні життя мусить захищатися від моменту зачаття і до природньої смерті.
Спочатку повномаштабної війни фонд «Chalice of Mercy» спрямував свої зусилля для підтримки цивільного населення, лікарсько-стабілізаційних пунктів, польових госпіталів, війсьових шпиталей та багатьох лікарень. Фонд піклується про родини українських захисників і надає їм гуманітарну підтримку. Chalice of Mercy є головним спонсором БФ «Protez Foundation» (США, штат Міннесота), який є найбільшою платформою у світі по протезуванню українських воїнів.
В саміті взяв участь представник військових – Святослав Кондрат зі спецпідрозділу «Карпатська Січ». Він зазначив, що жертвуються наші воїни заради дітей та молоді – майбутнього України. Він застеріг суспільство від піддавання впливу сумнівним ідеологіям та всіляким ініціативам, які руйнують суспільство та сім’ю зсередини. «Поки ми б’ємося на фронті – оберігайте наш тил», – зазначив Кондрат.
В саміті взяли участь військові капелани, які молитвою підтримують захисників.
Депутатка Верховної Ради Оксана Савчук наголосила на важливості єднання просімейних сил в уряді на захист того, що є основою суверенної незалежної України – міцної здорової родини.
До України прибув парламентар з Македонії, експерт з питань демографії ЄС Влатко Гьорчев. Він поділився власним досвідом пережиття війни у колишній Югославії. «Я відчуваю ваш біль. Нехай Бог береже вас, – зазначив він. – Демографія – це дуже важлива річ. Бо можна збудувати все, але якщо немає людей, то це все немає значення». Спікер підкреслив, що питання демографії має бути провідним на наступні десятки років. Бо немає майбутнього держави без людей. «Життя має перемогти смерть. Ваша країна бачила багато смерті, нехай переможе життя!» – підсумвав Гьорчев.
Про демографію як фактор перемоги і відбудови України розповіла Людмила Черенько з Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України. Згідно даних Державної служби статистики на кінець 2021 – початок 2022 рр. все населення ( включно з ОРДЛО) оціночно становило 41,17 мільйонів осіб, а в домогосподарствах (без врахування ОРДЛО) – 37,82 млн.
Станом на кінець 2022 року за кордоном (крім Росії та Білорусі) перебувало 3,8-4,7 млн українських біженців. Переважна більшість – це жінки з дітьми. За розрахунками там можуть залишитись від 860 тисяч до 2,7 млн українців.
Станом на травень 2023 року постійне населення України становить 29 мільйонів. На теренах тимчасово окупованих території перебуває понад 8 млн осіб.
За останні роки демографічна картина різко змінилася: за рік перед пандемією COVID-19 в Україні народилося 300 510 дітей. Торік кількість народжених зменшилася до 200 103, а в першому кварталі 2023 року народилося 45 135 немовлят за даними Центру громадського здоров’я МОЗ України.
За оцінками, через 10 років буде так: сьогодні у 2023 році нас, українців, на підконтрольній території стільки, як у 2033 році буде на території всієї України.
Правозахисник та президент організації H.E.R.O. Джейсон Джонс, який має 7 дітей та 3 онуків розповів про свій досвід зустрічі з війною та допомоги постраждалим від війни, зокрема в Україні. Він підкреслив, що вторгнення проабортивних сил та тих, хто підтримує ідеологію ЛГБТ може розірвати українське суспільство зсередини. «Це новий голодомор, який буде впливати на вас протягом століть», – підкреслив спікер.
Панельне обговорення «Державна сімейна політика в умовах війни». Представники державної влади з Тернополя та Рівного розповіли про діючу просімейну політику на місцях та досвід захисту здорової сім’ї. Очільник Рівного розповів про політику, яка намагається створити сприятливі умови для повернення дітей шкільного віку до міста (якщо до війни їх було 32 000, то з початком війни виїхало 8 000, натепер повернулось 6 000 школярів).
Під час дискусії пролунала думка про важливість приготування до подружнього життя та відповідального батьківства. Програма «Основа сім’ї» – викладається в Тернополі.
В рамках обговорення також торкнулися досвіду просімейної політики в Європі. Адже сім’я – це завжди перша жертва війни. Сімейна політика – це запорука побудови майбутнього. Провідними в ній мають бути три аспекти: довгострокова стабільність, багатогранність та універсальність, щоб підтримувати принципи пропорційності та солідарності.
Під час дискусії також торкалися питання жінок та дітей, які були змушені виїхати з України. Саміт став початком дискусії, щоби на рівні місцевих громад підтримувати жінок та дітей, які готові повернутись до України, принаймні на ті терени, де безпечніше. У цьому ключі також має бути опрацьована національна програма.
Доцент кафедри акушерства та гінекології №1 НМУ імені О.О. Богомольця Олександра Загородня розповіла про опіку над вагітними жінками та збереження кожного зачатого життя, реалізацію проєктів, що допомагають зберегти життя недоношених дітей, а також про зусилля задля уникнення переривання вагітності, яка в більшості відбувається через кар’єрні, соціальні чи психологічні причини. У нашій країні бракує поваги до внутрішньоутробного життя.
Друга панельна дискусія була присвячена питанню захисту життя за участі громадянських інституцій та фахівців у питаннях захисту життя ненароджених. Голова фонду «За гідність людини» Геня Самборська зазначила, щоби зберегти державу треба зберегти життя, адже наша українська земля просякнута кров’ю ненароджених дітей. Якщо людина дозволяє собі вбити дитину в лоні матері, то чи вона зупиниться перед вбивством іншої людини? Обов’язок захищати кожне життя – це обов’язок кожної людини, і тут не йдеться про приналежність до тієї чи іншої конфесії.
Під час дискусії учасники також торкалися питань правового захисту дитини, яка перебуває в лоні матері. Окрема увага була присвячена питанню дітей війни. Вони потребують підтримки та захисту у різних його проявах.
Голова УГКЦ архієпископ Святослав Шевчук зазначив, що не можна говорити про будування майбутнього України без Церкви та без духовності. Майбутнє України багато в чому залежить від законодавства, яке буде прийматись, і на чому воно буде базуватись: на ідеологіях чи на природньому законі. «Якщо ми не будуємо культуру життя, то за що ми воюємо?» – підсумував архієпископ Шевчук.
Під час третьої сесії саміту обговорювались питання наслідків війни для дітей та дорослих.
Спікери зі США розповіли про свій досвід боротьби з торгівлею дітьми та зусилля задля захисту зачатого життя в лоні матері. Під час війни організації «Operation Railroad» вдалося врятувати 5 000 дітей, які могли стати потенційними жертвами торгівлі, було розкрито діяльність цілої мережі, яка мала центр у Голландії.
Під час панельної дискусії обговорювали питання викрадення дітей. За верифікованими даними з України вивезено 19 501 дитину, що не враховує інформацію з тимчасово окупованих територій. Трагедія викрадення дітей завдає їм великої травми. Фонд «Save Ukraine» провів вже 7 рятувальних операцій з повернення українських дітей.
Яків Градінар, співзасновник Protez Foundation розповів про піклування про поранених військових та їхні родини, а також про початки допомоги у протезуванні для військовослужбовців. За цей час відкрито 2 клініки, в яких знайшли опіку 70 військових та 3 дітей. Для них та їхніх родин організовано час реабілітації на Закарпатті. Організація допомагає у навчанні протезистів та реабілітологів.
Окреме панельне обговорення було присвячено досвіду захисту сім’ї та дітей на місцевому рівні. У ньому взяли участь: міський голова Збаража, депутати міських рад Луцька, Кривого Рогу, Івано-Франківська, Львова. В України за останні роки понад 100 місцевих рад, в тому числі 12 обласних, стало на захист сімейних цінностей.
На завершення також було представлено резолюцію саміту. Оскільки впродовж останніх десятиліть зменшується населення України. Це і війни, і окупація, і трудова міграція та хвилі руху біженців. Сімейна політика та підтримка батьківства й материнства мають стати ключовими пріоритетами державної політики. Незважаючи на війну, що триває в Україні, окремі сили намагаються просувати ідеології, які руйнують державу зсередини. Учасники саміту закликають розглядати сімейну політику та збільшення народжуваності як пріоритет у стратегії національної безпеки; напрацювати комплекс ефективних стимулів для возз’єднання сімей в Україні після тимчасового виїзду жінок і дітей за кордон під час війни; розшук і повернення всіх викрадених і вилучених українських дітей з Росії та інших країн; надати особливий статус сім’ям військовослужбовців з зон бойових дій, забезпечити їм сталий соціальний супровід, надати економічну допомогу та морально-психологічну підтримку; удосконалити українське законодавство з метою захисту життя від зачаття до природної смерті; унеможливити ухвалення законів, які ставлять за мету деформувати інститут сім’ї і природний порядок; запровадити у середній і вищій школі викладання курсів з підготовки до подружнього сімейного життя та відповідального батьківства; реалізовувати національну медіастратегію щодо піднесення значення сімейного союзу чоловіка та жінки, які народжують або всиновлюють і виховують дітей; забезпечувати державне соціальне замовлення на формування і реалізацію комплексної сімейної стратегії і профільним інститутам громадянського суспільства, які мають відповідну мотивацію та підтверджений досвід. «Україна – країна з драматичною історією і величним майбутнім. Ми єднаємося, щоб захистити і зберегти найцінніше: сім’ю, батьківство, материнство, дитинство! Коли є родина – тоді буде й Україна», – йдеться у резолюції.
