Генеральний консул Польщі в Одесі Яцек Ґоцловський продовжує свою дипломатичну місію в місті, де повітряні тривоги та російські атаки стали частиною повсякденного життя. Він розповів про поляків та людей польського походження, які залишаються на півдні України, про підтримку, що не завжди вимірюється матеріальною допомогою, про культурне життя під час війни та про пам’ять, яка здатна об’єднувати людей навіть у найважчі часи.
Про це пише Одесько-Сімферопольська дієцезія з посиланням на польське видання «Dziennik Kijowski», у якому 11 серпня 2026 року було опубліковане інтерв’ю Павла Боболовича з Генеральним консулом Республіки Польща в Одесі.
Бути там, де на тебе чекають
Після початку повномасштабної війни чимало мешканців півдня України польського походження виїхали до Польщі та інших країн Європи. Проте багато людей, особливо старшого покоління, залишилися у своїх домівках.
Генеральний консул Польщі в Одесі наголошує, що саме тому присутність консульства в регіоні залишається особливо важливою.
Консульський округ охоплює Одеську, Миколаївську та Херсонську області, Автономну Республіку Крим і Севастополь. Частина цієї території нині перебуває під російською окупацією, що суттєво обмежує можливості безпосередньої консульської допомоги.
До повномасштабного вторгнення на території округу діяло близько 30 польських організацій. Частина з них була змушена призупинити або значно скоротити свою діяльність. Інші продовжують працювати попри те, що їхні члени сьогодні живуть у різних містах України та країнах Європи.
«Це просто люди, які потребують нашої підтримки»
Одна з найважливіших думок інтерв’ю стосується самого розуміння допомоги.
Яцек Ґоцловський свідомо уникає ставлення до людей, які звертаються до консульства, лише як до заявників чи відвідувачів установи. «Це просто люди, які потребують нашої підтримки». І така підтримка, підкреслює дипломат, далеко не завжди має матеріальний вимір.
Іноді найважливіше — відвідати людину в лікарні, поговорити з нею, подякувати військовослужбовцю польського походження за його мужність або просто дати відчути, що про нього пам’ятають і що він не залишився сам.
Серед тих, хто сьогодні захищає Україну, є також люди з польським корінням. За словами консула, багато хто з них сприймає свій захист України як служіння країні, у якій живе, та водночас як захист цінностей, близьких історичній батьківщині предків.
Культура, яка не замовкає під час війни
Генеральний консул Польщі в Одесі розповідає, що навіть в умовах війни культурне життя не припиняється. Консульство продовжує підтримувати польську культуру та створювати простір для зустрічі українців і поляків.
Однією з незвичайних подій став концерт в одеських катакомбах. Вибір місця був продиктований не лише його особливою атмосферою, а й питаннями безпеки: підземний простір міг водночас слугувати укриттям під час повітряної тривоги.
В Одесі відбувся також Польський тиждень, у межах якого проходили художні виставки, театральні постановки, лекції, присвячені Анджею Вайді, та музичні заходи.
При Одеській національній науковій бібліотеці було відкрито Польську бібліотеку. Завдяки підтримці партнерів її фонд поповнився, зокрема, сучасними та спеціалізованими виданнями.
Сьогодні підготовка будь-якої публічної події починається з питань, які в мирний час майже не доводилося ставити: де розташоване найближче укриття і як люди зможуть швидко дістатися до нього у разі повітряної тривоги.
Католицький хрест і пам’ять про загиблих
Особливе місце у розповіді Генерального консула Польщі в Одесі посідає історія пам’ятного місця на виїзді з Одеси в напрямку Овідіополя.
У 2024 році Яцек Ґоцловський вирішив вшанувати там пам’ять поляків, які стали жертвами радянських репресій.
Коли представники консульства вперше прибули на це місце, територія була занедбана й заросла травою. Серед заростей ледь можна було побачити хрест, встановлений ще у 2007 році Федором Бартковським — нащадком кількох поляків, які загинули тут.
Консульство повідомило міську владу про намір 1 листопада прийти сюди, покласти квіти та запалити лампадки в пам’ять про загиблих.
Незадовго до дня вшанування представники консульства знову приїхали на це місце і побачили зовсім іншу картину. Територію було очищено, траву скошено, а замість старого невеликого хреста встановлено новий великий католицький хрест.
Цю роботу виконали українці.
1 листопада представники польської сторони разом із представниками Одеси вшанували пам’ять загиблих, поклали квіти та запалили лампадки.
Ця історія стала особливим знаком того, як пам’ять може об’єднувати людей різних національностей і поколінь.
Хрест на цьому місці є не лише нагадуванням про трагічне минуле. Він також свідчить про те, що пам’ять про людське життя здатна пережити десятиліття замовчування та забуття.
Присутність також є формою допомоги
Для Яцека Ґоцловського дипломатична місія в Одесі сьогодні не обмежується документами, офіційними зустрічами чи консульськими процедурами.
Щоб по-справжньому зрозуміти людей, потрібно бути поруч із ними — бачити їхнє повсякденне життя, розмовляти, слухати та хоча б частково розділяти реальність, у якій вони живуть.
Свідчення Генерального консула Польщі в Одесі показує, що допомога починається не лише з великих програм, фінансової підтримки чи офіційних рішень.
Іноді її першим і найважливішим проявом стає сама присутність поруч із людиною: розмова, відвідини хворого, запалена лампадка, збережена пам’ять або просте свідчення того, що людина не залишилася сама зі своїм болем.
Для християнина це особливо близьке розуміння солідарності: бачити в іншому не «справу», не «звернення» і не певну категорію людей, а передусім ближнього, який сьогодні потребує нашої уваги, співчуття та підтримки.
