Російський дрон атакував храм Пресвятого Серця Ісуса в Херсоні. Внаслідок удару розбито великий вітраж Божого Милосердя над центральним входом, його уламки пошкодили стіни, хори та орган. Людей у храмі в момент атаки не було. Про наслідки удару CREDO розповів настоятель парафії о. Максим Падлевський.
Удар стався 20 вересня невдовзі після недільної Служби Божої. Храм розташований у «червоній зоні» Херсона, де обстріли й атаки дронів стали постійною небезпекою. Після попередніх обстрілів у святині досі вибиті понад 20 вікон, тому про відновлення знищеного вітража наразі не йдеться.
«У неділю 20 вересня після Служби Божої, приблизно о 14:15–14:30, стався приліт. У нас вихідні – це час особливо великої активності обстрілів і дронів. Тож ця неділя винятком не була. Однак цього разу був приліт дрона у храм. Дрон атакував із фасадної частини, з центрального входу. Над центральними дверима у нашому храмі є вітраж Божого Милосердя – досить великий, і коли дрон врізався у стіну, уламки вітража посипалися всередину храму. На той момент людей у храмі вже не було.
Я теж навіть не одразу зорієнтувався, що приліт був саме у храм, бо тут постійні вибухи звідусіль і одразу ідентифікувати, що й де, швидко не виходить. Коли я зайшов до храму – було відчутно запах сірки, і я зрозумів, що був приліт. Було задимлення, пилюка… Я непокоївся, щоб не було пожежі, бо наш храм стоїть у «червоній зоні», і невідомо, чи в разі лиха пожежники зможуть нам допомогти. Уламки вітража трохи пошкодили стіни, хори, орган; не знаю, чи він іще функціонуватиме. На вечір прийшли люди, ми зашили вибитий вітраж OSB-плитами, а в понеділок парафіяни вже поприбирали в храмі повністю.
Допомагати приходять люди з «групи швидкого реагування» – я би це так назвав, бо більшість парафіян розосереджена по всьому місту, а пересування по місту – це окрема історія, скликати їх було би проблемно. Тому відгукнулися кілька знайомих і друзів, хто «на колесах» і не боїться рухатися по місту. Зрештою, багато людей тут не було потрібно. У Херсоні дуже висока активність дронів, і як тільки десь багато людей – це зайва небезпека, привертати їхню увагу.
Варто мати на увазі, що Херсон зараз – прифронтове місто, і з 400 тисяч мешканців тут залишилося, добре якщо, 50, або й менше. Це вже інша історія, інше життя, також і інша парафія. Храм стоїть у старому центрі міста, по колишній вулиці Суворовській. Її перейменували, до речі, і станом на зараз це Католицька вулиця. Якщо порівнювати парафію з тією, що була до повномасштабного вторгнення, то до Причастя приступає близько 15 осіб. Якщо говорити про людей, які просто ходять до храму (наприклад, на недільну Службу), то це близько 60. Переважно це люди, які стали ходити до храму вже під час війни.
Жодного хабу чи «пункту незламності» при храмі ми не організовували. Звісно, якщо люди приходять і чогось потребують, то ми їм не відмовляємо. Але жодних масових скупчень. Чи будемо і коли будемо клопотатися про відновлення вітража? Храм стоїть у «червоній зоні», тобто майже у місці бойових дій, тобто питання про відновлення вітража навіть не стоїть. Це все можна буде розглядати, коли настане повне затишшя. Бо, скажімо, після обстрілів минулої зими у нашому храмі понад 20 вікон вибиті. Тобто є важливіші питання. Вікна зараз вибиваються багато і часто, від вибухових хвиль. Щоб ви розуміли: у ніч із п’ятниці на суботу в мій район залетіло 10 КАБів. Тобто вікна в будинках сиплються тільки так… Всі зашивають пролами OSB-плитами і навіть думки нема склити вікна, бо це безглуздо в такій ситуації.
Побиті вікна ми ще тоді закрили, зиму пережили. Світло поки є, а для виняткових ситуацій є генератор. Ми його тримали вже давненько, за проєктом, який реалізував уряд Австрії. Тоді ще відносно безпечно можна було заїхати в Херсон, і вони завезли. Зараз по місту пересуватися взагалі небезпечно, а якщо це був або вантажівка – то велика ймовірність, що така машина просто не доїде до місця призначення. Ми тут на лінії фронту».
Фото: о. Максим Падлевський.
