27 вересня 2026 року Римсько-Католицька Церква в Україні відзначає Національний День Катехита. З нагоди цього дня до вірних та душпастирів звернувся Голова Катехитичної Комісії при Конференції єпископату України єпископ Едуард Кава. У своєму Пастирському листі єпископ наголошує на глибинній суті катехитичного служіння в сучасних умовах та закликає цінувати працю кожного, хто сіє зерна Божого Слова.
Лист призначений для прочитання у всіх парафіях Римсько-Католицької Церкви в Україні під час кожної Святої Меси у неділю, 27 вересня 2026 року.
Публікуємо повний текст Пастирського листа.
Пастирський лист
Голови Національної Катехитичної Комісії
при Конференції Римсько-Католицьких Єпископів України
Єпископа Едуарда Кави OFMConv
з нагоди Національного Дня Катехита 2026 року
до духовенства, богопосвячених осіб, катехитів
та всіх вірних Римсько-Католицької Церкви в Україні
«Слово твоє – світильник для ніг моїх і світло для стежки моєї» (Пс 119, 105)
Дорогі у Христі Брати і Сестри!
Нехай Господь обдарує нас усіх своїм миром!
Світло Правди серед суєти та випробувань світу
Сьогодні, 27 вересня 2026 року, коли наша церковна спільнота в Україні відзначає Національний День Катехита, Літургія Слова Римсько-Католицької Церкви звертає нашу увагу на глибокий, безкомпромісний та життєдайний заклик Божого Одкровення. Боже Слово, яке проголошується цієї неділі, не є просто історичним спомином чи простою гарною мудрістю; воно є гострим двосічним мечем, що випробовує серце кожної віруючої людини і дає чіткі дороговкази для нашої місії в сучасному світі.
У першому читанні з Книги пророка Єзекиїла (Єз 18, 25–28) Господь відповідає на закиди народу щодо «несправедливості» Божих шляхів. Пророк викриває людську схильність виправдовувати власні переступи та закликає до особистої відповідальності: «Коли ж грішник відвертається від гріхів, які коїв, і чинить суд і правду, він достойний жити». Боже Слово показує, що віра – це не сталий статус і не минулі заслуги, а постійне навернення до Бога, який дарує життя.
У Посланні до филип’ян (Флп 2, 1–11) Святий Апостол Павло звертається до спільноти із закликом до покори та однодушності: «Плекайте в собі ті самі думки, що й у Христі Ісусі». Апостол змальовує грандіозний гімн про Христа, Який «понизив самого себе, прийнявши образ слуги… був слухняним аж до смерті, й до смерті хресної». Для кожного, хто покликаний навчати віри, цей приклад Христового самоприниження та покори є основою будь-якого християнського служіння: дбати не про власне марнославство, а шукати Божої слави.
Нарешті, Євангеліє від Матея (Мт 21, 28–32) відкриває перед нами притчу про двох синів, покликаних до праці у винограднику. Перший син спочатку мовив «не хочу», але згодом, розкаявшись, пішов і виконав волю батька. Другий гарно відповів «я іду, пане», проте так і не пішов. На прикладі митників і блудниць, які покаялися від проповіді Йоана Хрестителя, Христос застерігає від формалізму та декларативної віри. Батька цікавлять не порожні слова, а реальний плід покаяння та послуху Його волі.
Для нас, дорогі катехити, це Боже Слово є виразним і чітким дороговказом. Наша місія полягає в тому, щоб допомагати людям розпізнавати Божі дороги, відвертатися від гріха й обирати життя. Ми покликані виховувати у вірних не формальне декларування обрядів, а щире покаяння й дієву любов, уподібнюючись до Христа-Слуги. Ми покликані стати тими голосами, які проголошують правду Євангелія, аби жодна душа поруч із нами не залишилася непоміченою, забутою чи зневіреною у темряві цього світу.
Катехизація в житті Церкви: серце, що б’ється заради живої передачі віри
Святий Йоан Павло II у своєму Апостольському зверненні Catechesi Tradendae наголошував, що катехизація була і залишається одним із найважливіших завдань Церкви, адже її головна та кінцева мета – ввести людину не просто до знань, а до живого зв’язку із Особою Ісуса Христа.
Катехизація – це не просто побожний урок, це не суха передача релігійної інформації, історичних фактів чи догматичних формул. Як нагадує нам Папа Франциск у Апостольському зверненні Evangelii Gaudium та у моту пропріо Antiquum Ministerium, катехизація є привілейованим простором для живої зустрічі з Воскреслим Христом, місцем, де проголошується Керигма – перша і фундаментальна звістка про спасительну любов Бога.
В історії Церкви катехитичне служіння завжди було пульсом її місійності та внутрішнього відновлення. Сьогодні, в умовах надзвичайно складних випробувань, які переживає наша Батьківщина – Україна, катехитичне служіння набуває особливого, життєвого значення.
Катехизація має стати простором духовної терапії та зцілення. У час війни, болю, втрат і повоєнної відбудови катехизація має перетворюватися на місце духовного захисту та зцілення. Вона має ставати простором, де зранений людський дух отримує бальзам Божого Милосердя через Слово, спільнотне прийняття та вести до Таїнств. Вона має повертати людині втрачену надію, показуючи, що Бог не залишив Свій народ у випробуваннях.
Катехизація має розумітися у церковному та літургійному вимірі. Вона не існує сама по собі – вона випливає з Літургії і веде до Літургії. Без живого проголошення Слово Божого та систематичного поглиблення віри, наші парафії ризикують перетворитися на соціокультурні клуби чи просто групки для збереження формальних традицій. Вона будує живий, здорово функціонуючий організм Церкви, де кожен вірний усвідомлює своє покликання і відповідальність.
Катехизація має формувати зріле сумління та навчати моральних орієнтирів. У світі, де межі між добром і злом свідомо викривляються або розмиваються, катехизація дає міцний моральний та духовний фундамент для дітей, молоді й дорослих. Вона вчить формувати сумління за євангельськими критеріями, виховує відповідальність за власну родину, парафію та Батьківщину.
Катехизація це не тільки діти, підлітки чи молодь, але це також дорослі. Сучасні виклики вимагають від нас особливої уваги до катехизації дорослих. Багато людей шукають Бога вже у зрілому віці, проходячи через особисті кризи чи пошук правди. Зріла парафіяльна катехизація повинна пропонувати відкритий простір для діалогу, відповідей на складні питання сучасности та допомоги у глибокому переживанні Таїнств. Тут важливо не применшувати наші зусилля у катехизації дітей, підлітків та молоді, які є цінними та важливим для Церкви завжди.
Церква в Україні жива завдяки тому, що в наших парафіях, незважаючи на сирени та тривоги, продовжує звучати Боже Слово саме через катехизацію. Вона жива, коли діти вперше відкривають для себе таємницю Святої Євхаристії, коли молодь через Таїнство Миропомазання приймає дари Святого Духа для сміливого свідчення, а дорослі поглиблюють свою віру у молитовних та катехитичних спільнотах.
Роль, місія і велич катехита у сучасному світі
Дорогі Катехити – Священики, Богопосвячені Сестри і Брати, а особливо Ви, дорогі Миряни!
Сьогодні, у цей святковий день, я хочу звернутися до кожного з вас зі словами глибокої поваги та щирої вдячності від імені всієї Конференції Римсько-Католицьких Єпископів України. Ваша праця часто залишається непомітною для людських очей, вона вимагає колосального терпіння, щоденної жертовності, часу, сил та духовного зусилля. Проте в очах Божих ваша місія має особливу, величну цінність.
У чому ж полягає краса і велич служіння катехита сьогодні?
Ви є свідками, а не лише вчителями. Як казав святий Папа Павло VI, сучасна людина охочіше слухає свідків, ніж учителів, а якщо й слухає учителів, то лише тому, що вони є свідками. Ваше власне життя за Євангелієм, ваша особиста молитовна практика, ваша вірність у випробуваннях та любов до ближнього проповідують значно голосніше й переконливіше за будь-які слова чи підручники.
Ви є провідниками надії та будівельниками майбутнього. У світі, де часто панує страх, тривога перед невизначеністю та глибокий біль, ви стаєте для дітей, молоді та родин тими світочами, які вказують на Світло, що ніколи не згасає – на Ісуса Христа. Ви сієте зерна віри в серця, які дадуть плід на десятиліття вперед, формуючи духовне обличчя нашої Церкви та нашої держави.
Ви берете участь у служебній місії Самого Христа. Називатися катехитом – це не просто мати парафіяльне доручення або отримати канонічну місію чи дозвіл для катехизації, але це відповідати на інституційне покликання у Церкві. Згідно з установленнями Церкви, катехит є офіційним співробітником єпископів та священиків у найважливішій справі – проголошенні Євангелія та спасінні людських душ.
Закликаю вас у цей день: не занепадайте духом, коли вам здається, що праця не дає швидких чи видимих плодів! Посів Божого Слова завжди діє за Божими законами – це зерно, яке росте таємно, але обов’язково принесе свій плід у належний час.
Надихайтеся прикладом Пресвятої Діви Марії – Першої Катехитки, яка роздумувала над кожним Божим словом у своєму серці, прийняла Його у Своє лоно і з вірністю пройшла шлях аж до підніжжя Хреста. Нехай Святий Дух постійно обдаровує вас духовною мудрістю, терпеливістю, непохитною вірою, творчим натхненням та палкою любов’ю до тих, кого Господь довірив вашій опіці! Дякую вам за ваше жертовне служіння для Господа і Церкви!
З пастирським благословенням,
† Едуард Кава OFMConv
Голова Національної Катехитичної Комісії при КЄУ
Дано в Кам’янці-Подільському, 15 вересня 2026 року Божого, у літургійний спомин Матері Божої Страждальної
