«Ми потребуємо вас, вашої уяви, вашої оповідної фантазії, вашої жвавості думки. Ми потребуємо цього, щоб створювати простори свободи та автентичності, в яких Божа благодать може пролунати обіцянкою втіхи та миру». Цими словами, запозиченими зі звернення святого Павла VI до митців, Папа Лев XIV звернувся до письменників і письменниць з усього світу, яких прийняв 24 червня 2026 року з нагоди сторіччя Ватиканського видавництва, заснованого в 1926 році.
Про це повідомляє Vatican News.
У промові Святіший Отець розмірковував про сенс літературної творчості як шляху до істини, про її здатність формувати людяність та про глибокий зв’язок літератури з досвідом віри.
Писати означає шукати істину
Папа насамперед звернув увагу на те, що письменство є особливою формою свідчення про людину, її надії, переконання та прагнення. «Писати – так, як це робите ви, – це акт істини, розкриття», – наголосив Лев XIV. За його словами, саме в літературному слові людина розповідає про те, «хто ми є, у що віримо і на що сподіваємося, до якого світу прагнемо, про майбутнє, про яке мріємо». У цьому контексті Папа нагадав думку зі своєї енцикліки Magnifica humanitas: «Істина – це не територія, яку треба захищати, а благо, яким треба ділитися». Тому, звертаючись до письменників, він побажав їм уміти пробуджувати в інших потяг до істини, «бо ви самі нею захоплені».
Ще одним важливим акцентом промови стала література як простір, у якому формується людяність. Папа процитував Теренція: «Я людина, і ніщо людське не є мені чужим», підкреслюючи, що саме в літературі розгортається весь спектр людських переживань. Посилаючись також на думку Папи Франциска про виховну роль літератури, Лев XIV наголосив, що читання допомагає «бачити очима інших» і розширювати власну людяність. «Пишучи історії та створюючи своїх персонажів, ви вживаєтеся в їхню роль, вловлюєте їхні точки зору, емоції, почуття, ставлення…», – сказав він. Саме тому, за словами Папи, письменники дають можливість читачам відчути своєрідний «великий простір вправляння в людяності», адже той, хто читає, «у певному сенсі живе багатьма життями, а не лише власним». Це, своєю чергою, допомагає не абсолютизувати власний погляд, а відкриватися на багатство інших перспектив.
Серед людських історій Бог відкриває Себе
На завершення Лев XIV звернув увагу на ще один вимір літературної творчості – її зв’язок із Богом. Він визнав, що така думка може видатися несподіваною, але наголосив: саме в людських історіях, у пошуках любові, справедливості, свободи, у зіткненні зі стражданням і смертю людина наближається до таємниці Христа. Цитуючи кардинала Тімоті Редкліффа, Папа нагадав: «З точки зору християн для Христа ніщо людське не є чужим». А відтак додав, що «коли ми заглиблюємося в суть нашої людської природи, ми не віддаляємося від Бога: саме там, посеред дуже людських історій, Бог відкриває Себе». Бог, за словами Святішого Отця, «промовляє через події та зустрічі, обличчя та історії», а тому праця письменника може стати простором, у якому відкривається не лише людина, але й Божа присутність у світі. Саме з цієї причини Папа подякував авторам за кожен раз, коли вони «сіяли зерна примирення, зустрічі та дружби», і побажав їм, щоб їхня творчість і надалі служила свободі, істині та надії.
