Ввечері, 11 червня 2026 року, в рамках Апостольського візиту до Лас-Палмас-де-Ґран-Канарії в Іспанії, Папа Лев XIV очолив Святу Месу на стадіоні Ґран-Канарія. На Євхаристіне богослужіння зібралися 50 тисяч вірних.
Про це повідомляє Vatican News.
Вкінці дня, сповненого зустрічей та спілкування, Святіший Отець подякував Господеві за те добро, яке тут здійснюється щодня, «ввіряючи Йому наші спільні зусилля і водночас страждання, свідком яких є ця земля». Він запросив присутніх помолитися під час цієї Святої Меси за душі братів і сестер, які загинули в морі та покласти все це на вівтар разом із хлібом і вином, напередодні урочистості Пресвятого Серця Ісусового, якому присвячена вся Іспанія. «Просімо Господа, щоб у цей момент в нас були ті самі почуття людяності, милосердя та співчуття, що й у Серці Спасителя», – закликав Папа.
Бог нагадує про свою любов
Роздумуючи над першим читанням, Єпископ Риму наголосив на тому, що «Бог нагадує ізраїльтянам про безкорисливість, з якою Він їх полюбив. Він обрав їх не тому, що вони мали якісь особливі привілеї, таланти чи заслуги, а з чистої любові (пор. Втор 7,7-9). Він продовжуватиме любити їх завжди, навіть коли через їхнє зачерствіле серце вони не відповідатимуть Його почуттям».
Божа любов є незмінною
Лев XIV наголосив, що «Божа любов, в якій закорінене наше покликання до любові не ґрунтується на розрахунку, ані на самому лише почутті, її не можна звести до простої філантропії». За словами Папи, любов пронизує все людське єство: стає вогнем для душі, світлом для розуму та нестримним прагненням до свободи. Це водночас і глибокий мир, і страждання серця, що б’ється в унісон з іншими. «Адже любити – це природна риса людини, ба, навіть, умова повноти її самого існування», – підкреслив проповідник. Саме таку любов бачимо в людській природі Спасителя та в почуттях Його Найсвятішого Серця. Вона залишається незмінною та вірною попри людський опір, страх, смуток чи неприйняття. (пор. Лк 22,39-46). Саме в цьому обличчі Бога, Який завжди «закоханий» та прагне нашого добра та щастя, ми відкриваємо для себе новий шлях нового способу існування та взаємних стосунків, де критерієм кожного вибору стає добро ближнього.
Відповідати любов’ю на любов
Папа Франциск у своїй енцикліці Dilexit nos наголошує, що «найкращою відповіддю на любов Його Серця є любов до братів». Адже, немає більшого жесту ніж відповісти любов’ю на любов (там само). Лев XIV продовжив, що цей взаємний обмін (admirabile commercium) до якого нас запрошує Євангеліє, закликає нас перетворити безмежну Божу любов у великодушність в щоденному служінні знедоленим, беззахисним та тим, хто не може нічим віддячити. Справжня любов виявляється у діях – в гостинності, щирому діленні та безкорисливому даруванні, які ми бачимо довкола. «Саме так, як це відбувається на цьому острові, у гостинності, у діленні, у безкорисливому даруванні», – зазначив Папа.
Обійняти тих, хто страждає
Далі, Єпископ Риму підкреслив, що Христос, у великодушності свого Серця, прагне допомогти кожному не лише вижити, а й віднайти впевненість та продовжити свій шлях, щоб повноцінно зростати й розквітати у своїй неповторності на благо всіх. Він додав, що в євангельських словах Ісуса, який сказав, що прийшов, щоб ми мали життя і мали його вповні (пор. Ів 10,10), «ми вбачаємо заклик по-материнськи обійняти тих, хто страждає, але водночас підготувати й спонукати тих, хто зазнав травми, підвестися й прямувати далі, до вільного й гідного життя».
Сприяти всесторонньому розвитку
Пригадуючи слова енцикліки Fratelli tutti, Лев XIV наголосив, що «благодійна діяльність не повинна зводитися лише до надання допомоги, а має на меті інтегрувати людей, сприяючи їхньому повноцінному розвитку – духовному, інтелектуальному та фізичному – та їхній гідній і конструктивній інтеграції в суспільство». Таким чином, «наші зустрічі, навіть у складних і важких обставинах, стають нагодою посіяти насіння надії на шляху людства до кращого майбутнього», – мовив Папа.
Зійти з п’єдесталів зарозумілості
Далі, у світлі Божого слова, Святіший Отець наголосив на ще одній рисі Христового Серця: на смиренності (див. Мт 11, 29). «Серце Ісуса є покірним, і тому його пульсування не чують “вчені” та “мудрі”, тобто ті, хто має зарозумілість вважати себе самодостатніми, знати все і не потребувати ані Бога, ані інших. Адже цим людям, засліпленим гуркотом надмірного, всюдисущого й неспокійного “я”, бракує тиші, необхідної для того, щоб почути в собі й у ближніх приховане биття любові. Ісус же навчає нас, що для того, щоб смакувати справжню радість життя, яка полягає в любові, необхідно зійти з п’єдесталів зарозумілості, що розділяє, щоб зустрітися у смиренності, що єднає». Цитуючи святого Августина, Папа зазначив, що «лише у смиренності ми справді пізнаємо, хто ми є, і тому можемо любити один одного, зустрічатися, віддавати себе та прощати один одному в істині». Святіший Отець заохотив вірних «стати носіями Його милосердя та Його миру, щоб у світі припинилися війни і навколо нас зростало нове людство, примирене в любові».
м
