3 червня 2026 р. під час загальної аудієнції, що відбулася на площі Святого Петра у Ватикані, Папа Лев XIV у черговій катехизі, присвяченій спадщині Другого Ватиканського Собору, говорив про особливості та завдання літургійного обряду. Продовжуючи роздуми над конституцією Другого Ватиканського Собору Sacrosanctum Concilium про священну літургію, Святіший Отець зупинився на деяких її конститутивних елементах.
Про це повідомляє Vatican News.
Насамперед, Святіший Отець вказав на те, що засвоюючи цінне надбання Літургійного руху, Другий Ватиканський Собор допоміг наново відкрити одну важливу істину, яка була живою в свідомості давньої Церкви та в навчанні Отців. Йдеться про те, що «обряди християнської літургії – це не зовнішня оболонка сакраментального таїнства, не сукупність довільних церемоній, а церковне посередництво, через яке Божий дар досягає нас». Тож саме тому Собор заохочує поглиблювати Mysterium fidei, що здійснюється в літургії через обряди та молитви.
«Обряд надає форму літургійній дії, а через неї – нашому життю, формуючи в нас духовну чутливість, яка робить нас здатними відчувати присутність Бога через Ісуса Христа. Звісно, це відбувається тоді, коли ми не залишаємося сторонніми або мовчазними глядачами літургії, а беремо в ній участь усім своїм єством – тілом, розумом і серцем – у слухняності Господній заповіді. Через священний обряд ми таким чином навчаємося слухання Божого слова, подяки і поклоніння, братерського спілкування і церковного сопричастя. Ми відкриваємо, що ми – зібрання з численними обличчями, поєднане однією вірою», – сказав Лев XIV.
Не схеми, а логіка вдячності
Далі Папа зазначив, що обряд залучає нас у послідовність чітко визначених жестів і молитов. За його словами, йдеться не про те, щоби «обмежити свободу рамками». «Навпаки, завдяки урочистій поміркованості своїх ритмів, обряд перериває метушливу діяльність, повертаючи нас до істотного. Так ми відкриваємо для себе інший вимір діяльності, що не керується міркуваннями продуктивності, та інший досвід часу й простору», – пояснив Наступник святого Петра, додаючи, що в обряді ми переживаємо досвід «логіки безкорисливості», визнаємо, що нас випереджає Божа благодать, вчимося «жити згідно з ритмом, наповненим Святим Духом».
Знак, що стає символом
Як нагадав Святіший Отець, обрад є «витканий» з притаманних для літургії знаків і символів. У ньому освячення людини, як повчає Собор, «означене через відчутні знаки та здійснене у властивий кожному з них спосіб». Наприклад, знак води: від створення до потопу, від переходу через Червоне море до Йордану й аж до води, що витекла з проколеного боку Христа, він «стає сакраментальним знаком занурення в Його смерть і воскресіння».
І хоч «знак» і «символ» є термінами, які часто вживають як синоніми, Папа зазначив, що насправді «знак стає символічним тоді, коли спроможний відсилати не тільки до ідеї, але до цілої системи значень і цінностей». «Так, наприклад, коли нас окроплюють свяченою водою, у нас оживає усвідомлення дару, отриманого під час Хрещення, та нашого прийняття нового життя у Христі», – пояснив він, додаючи, що символи також мають практичний характер, будучи насамперед діями, від найпростіших, як клякання чи знак миру, аж до вимогливих, як конститутивні елементи кожного Таїнства. «Насамперед символи мають особливий перформативний та перетворювальний вимір як щодо матеріальних елементів, з яких вони складаються, так і щодо тих, хто з ними контактує, породжуючи приналежність, торкаючись серця та розуму, пробуджуючи справжні церковні стосунки», – мовив Лев XIV.
Відкритися на зустріч з Богом
Підсумовуючи, Папа навів слова свого попередника Франциска, який у Апостольському листі Desiderio desideravi повчав, повторюючи за Ґвардіні, що першим завданням праці в царині літургійного формування є зробити так, щоб людина знову стала спроможною на символи. Потрібно, що літургійні обряди нас формували, потрібно «дбайливо й без самовільності» дбати про красу богослужінь і старатися про справжню містагогію, тобто, «введення в таїнство». «Досвід живої та побожної літургії, супроводжуваний відповідною містагогічною катехизацією, є найкращим ресурсом для пробудження в усіх тієї відкритості на зустріч з Богом, яка згідно з логікою втілення може відбутися лише залученням усієї людини: духу, душі та тіла», – сказав Лев XIV.
