Проповідуючи під час Святої Меси в базиліці святого Августина у місті Аннаба, Святіший Отець підкреслив, що перед обличчям злиднів та гноблення Церква покликана запалювати надію там, де є відчай, дарувати гідність там, де панують злидні, а туди, де є конфлікт, приносити примирення.
Про це пише Vatican News.
У вівторок, 14 квітня 2026 року, відвідуючи в рамках свого Апостольського візиту в Алжир місто Аннабу (історичний Гіппон) на північному сході Алжиру на африканському континенті, Папа Лев XIV очолив Святу Месу в базиліці святого Августина. У своїй проповіді він наголосив, що «Боже слово проходить крізь історію й оновлює її людським голосом Спасителя». «Сьогодні ми слухаємо Євангеліє – Добру Новину на всі часи – у цій базиліці в Аннабі, присвяченій святому Августинові, єпископові стародавнього Гіппона», – сказав Святіший Отець. Він додав, що хоч упродовж століть міста змінюють назви, «але святі залишаються нашими покровителями та вірними свідками зв’язку неба із цією землею».
«Народитися згори»
Коментуючи євангельський уривок про зустріч Ісуса з Никодимом, Єпископ Риму зазначив, що «Ісус для Никодима є особливим гостем». «Він закликає його до нового життя, доручаючи своєму співрозмовникові, а також і нам, надзвичайне завдання: “ви повинні народитися згори”» (Ів. 3.7), – пояснив Лев XIV, підкресливши, що це є «запрошення для кожного чоловіка і кожної жінки, які шукають спасіння!». «Із заклику Ісуса випливає місія для всієї Церкви, а отже, і для християнської спільноти Алжиру: народитися знову згори, тобто від Бога. У цій перспективі віра перемагає земні труднощі, а Господня благодать розквітає в пустелі. Проте краса цього заклику несе в собі випробування, яке Євангеліє закликає нас пройти разом», – вів далі Папа. За його словами, заклик Христа «народитися згори», справді, має силу обов’язку та на перший погляд звучить як неможливе для нас завдання. «Однак, уважно слухаючи Того, хто його промовляє, ми розуміємо, що це не суворе примушення, і тим більше не приречення на поразку», – пояснив проповідник, але, навпаки, «обов’язок, висловлений Ісусом, для нас є даром свободи, адже відкриває нам несподівану можливість: ми можемо народитися згори, завдяки Богові».
Лев XIV підкреслив, що коли Христос запрошує оновити своє життя від початку, то й дає нам силу для цього. Отож, коли ми сумніваємося чи можливе майбутнє, сповнене справедливості та миру, злагоди й спасіння, пам’ятаймо, що ми повторюємо запитання Никодима: «Чи справді наша історія може змінитися?». Попри весь тягар проблем і помилок та випробувань, відповідь звучить: «Так!». «Слова Господа, сповнені любові, наповнюють наші серця надією», – сказав Святіший Отець. Навіть у моменти найбільшої слабкості Божа сила, яка воскресила Христа з мертвих, здатна подарувати нам нове життя. «Кожен з нас може отримати свободу нового життя, що походить від віри в Спасителя», – констатував Папа. Прикладом цього є святий Августин: завдяки молитвам матері та вірі він знайшов себе у Богові, усвідомивши, що без Нього його існування не мало б сенсу. «Мене не було би, Боже мій, мене не було би взагалі, якби Ти не був у мені. Або краще, мене не було би, якби не був у Тобі» (Сповідь, I, 2).
Не соціальні домовленості а гармонія у вірі
Далі Папа сказав, що «християни народжуються згори, відроджені Богом як брати й сестри Ісуса, а Церква, яка живить їх Таїнствами, є привітним лоном для всіх народів землі». Посилаючись на уривок з Діянь Апостолів про стиль життя першої християнської спільноти, Лев XIV наголосив, що «всі, хто навернувся до віри, мали одне серце й одну душу» (в. 32). «Ця духовна єдність є сопричастям: це слово означає єднання сердець, що пульсують разом, бо з’єднані з серцем Христа», – додав він. Саме це, за словами Папи, має бути «справжнім критерієм церковної реформи: реформи, яка, щоб бути справжньою, починається від серця, і, щоб бути ефективною, стосується всіх». Єпископ Риму підкреслив, що «Церква тримається не на соціальних домовленостях, а на гармонії у вірі, почуттях, ідеях, життєвих виборах, у центрі яких стоїть любов Бога, що став людиною, щоб спасти всі народи землі».
Перетворити володіння на дар
Далі проповідник зупинився на матеріальному вияві духовної єдності вірних: «Усе було спільним між ними», наголосивши на тому, що будучи членами єдиного тіла «ніхто не залишається обділеним, бо кожен ділиться тим, що має». Папа зазначив, що ми покликані перетворити наше «володіння» на «дар», адже «ця братня відданість не є утопією», а «навпаки, віра в єдиного Бога, Господа неба і землі, єднає людей згідно з досконалою справедливістю, яка закликає всіх до милосердя, тобто любити кожну істоту тією любов’ю, яку Бог дарує нам у Христі». Він зазначив, що, особливо перед обличчям злиднів та гноблення, основним кодексом милосердя християн є слова Христа: все, отже, що бажали б ви, щоб люди вам чинили, те ви чиніть їм (пор. Мт. 7,12). Натхненна цим законом, який Бог вписує в серця, Церква завжди відроджується, бо там, де є відчай, вона запалює надію, там, де панують злидні, вона дарує гідність, там, де є конфлікт, вона приносить примирення.
Святіший Отець наголосив на тому, що «першим завданням душпастирів, служителів Євангелія, є свідчити світові єдиним серцем і єдиною душею про Бога, не дозволяючи занепокоєнням спотворити нас страхом, ані модам послабити нас компромісами». «Разом з вами, браття в єпископстві та з вами, священники, ми постійно оновлюємо цю місію для добра тих, хто нам довірений, щоб уся Церква у своєму служінні була посланням нового життя для тих, кого ми зустрічаємо», – сказав він.
Бути вірним знаком Христової любові
Папа заохотив християн Алжиру залишатися «скромним і вірним знаком Христової любові». «Свідчіть про Євангеліє простими вчинками, щирими стосунками та щоденним діалогом: так ви приносите смак і світло туди, де живете», – закликав він. Єпископ Риму пригадав, що історія християн у цій країні складається з великодушної гостинності та витривалості у випробуваннях: «тут молилися мученики, тут святий Августин з любов’ю опікувався своєю паствою, ревно шукаючи істину та служачи Христові з непохитною вірою. Будьте спадкоємцями цієї традиції, свідчачи, у братній любові, про свободу тих, хто народився згори, як надію на спасіння для світу», – сказав на завершення Лев XIV.
