Кого ми бачимо, дивлячись на незнайому людину? Чому нам так легко оцінювати за зовнішністю, приклеювати ярлики, формувати думку про іншу людину лише на основі її вигляду чи належності до певної групи? Соціальна кампанія «Побач людину», ініційована Центром думки Йоана Павла ІІ, має на меті привернути увагу до проблеми стереотипізації та оцінювання, а також нагадати про цінність і непорушну гідність кожної людини.
Про це пише КАІ.
Кампанію започаткував Центр думки Йоана Павла ІІ – варшавська культурна установа – з нагоди 20-ї річниці смерті папи. Кароль Войтила – Йоан Павло ІІ завжди бачив у людині насамперед особистість. Відкритість до іншого, навіть «інакшого», уважність до кожної людини та турбота про неї були характерними рисами не лише його вчення, а й його способу життя.
«Ми хотіли б, аби наша кампанія сприяла зростанню соціальної чутливості та ставила в центр уваги кожну людину з її унікальністю, красою й багатовимірністю, – зазначає Віолета Мілей, координаторка кампанії «Побач людину». – До участі в кампанії ми запросили надзвичайних людей – представників груп, які особливо часто стикаються з ризиком виключення».
«Святий Йоан Павло ІІ. Пророк надії» – гасло XXV Папського дня
Героями кампанії стали Бася, Хадіджа та Кацпер – люди, які щодня стикаються з оцінюванням і стереотипами. Вони погодилися розповісти, як їх сприймають оточуючі, зважаючи на те, що вони живуть із хворобою, належать до релігійної меншини чи належать до покоління Z. До кампанії долучилися також інфлюенсери, які через свої профілі в соціальних мережах запросили до роздумів над механізмом оцінювання. Вони самі часто стають об’єктами критики через свій стиль життя, особисті рішення чи погляди, які відрізняються від загальноприйнятих. Серед тих, хто підтримав кампанію, – акторка Анна Повєжа, співак Бард Ковальський, а також журналісти Моніка Рахтан і Даміан Завротняк.
Центр думки Йоана Павла ІІ нагадує: 2 квітня 2005 року та в дні, що передували смерті Йоана Павла ІІ, здавалося, що як суспільство ми готові взяти на озброєння персоналістичний підхід у взаємовідносинах, на якому так наполягав папа. На деякий час політичні суперечки вщухли, світоглядні відмінності відійшли на другий план, а замість ворожнечі з’явилася доброзичливість. Щоправда, ненадовго.
Минуло 20 років від смерті Йоана Павла ІІ, і тепер ми ставимо собі запитання: де ми є зараз? Швидкий темп життя, соціальна поляризація, відчуття анонімності в інтернеті – це лише кілька факторів, які заважають нам бачити одне одного або спонукають до поверхневих суджень.
Чи є шанс змінити цю перспективу? – запитує Центр думки Йоана Павла ІІ. – 20-та річниця смерті – це добра нагода подивитися на самого папу не лише через призму вибіркових журналістських наративів чи мемів, а як на живу особистість.
