Під час Святої Меси, відслуженої на стадіоні міста Малабо, колишньої столиці Екваторіальної Гвінеї, в останній день Апостольської подорожі до Африки, Папа Лев XIV підкреслив, що історія спасіння відкрита для кожного чоловіка і кожної жінки, особливо для пригноблених, знедолених і відкинутих.
Про це пише Vatican News.
У четвер, 23 квітня 2026 року, в останній день свого Апостольського візиту в Африку, Папа Лев XIV відслужив Святу Месу на стадіоні міста Малабо, колишньої столиці Екваторіальної Гвінеї. Це була завершальна подія Апостольської подорожі Святішого Отця на Африканський континент. У своїй проповіді, коментуючи літургійні читання, Папа сказав, що ці уривки запитують кожного з нас, чи вміємо ми правильно читати біблійні сторінки, якими сьогодні ділимося. За словами Святішого Отця, «це запрошення є настільки серйозним, наскільки й передбачуваним, адже воно готує нас до спільного читання книги історії, тобто сторінок нашого життя, які Бог не перестає надихати своєю мудрістю».
Навернення скопця
Пояснюючи читання з Діянь Апостолів, Єпископ Риму звернув увагу на розмову апостола Филипа зі скопцем, що був вельможею етіопської цариці. Повертаючись з Єрусалима до Африки, він заглибився у читання Святого Письма. На запитання Филипа: «Чи розумієш ти те, що читаєш?», мандрівник відповів із глибоким смиренням: «Як я можу зрозуміти, якщо ніхто мене не наставляє?» (Ді 8, 30-31). «Таким чином, його запитання стає не лише закликом до істини, а й виявом зацікавлення», – мовив Папа та запросив ближче приглянутися до цього чоловіка. Він – багатий вельможа, як і його країна, але фактично залишається рабом. Усі скарби якими він розпоряджається, йому не належать. Він має розум та освіту, що виявляється у праці та щирій у молитві, але він не є вільним. Цей стан болісно відбився на його тілі: будучи скопцем, він позбавлений можливості продовжити свій рід; вся його життєва сила служить владі, яка повністю панує над ним.
Боже Слово приносить плід
«Саме тоді, – вів далі проповідник,– коли він повертається до своєї батьківщини, Африки, яка стала для нього місцем рабства, проповідь Євангелія визволяє його». Завдяки зустрічі із Филипом, свідком розп’ятого і воскреслого Христа, «Боже Слово, яке він тримає в руках, приносить дивовижний плід у його житті». «Скопець стає не лише читачем Біблії, тобто спостерігачем, а й головним героєм історії, яка його зачіпає, адже стосується саме його. Священний текст промовляє до нього і пробуджує в ньому прагнення істини», – мовив Лев XIV. На підставі цього Папа підкреслив, що історія спасіння, відкрита «для кожного чоловіка і кожної жінки, особливо для пригноблених, знедолених і відкинутих». Він наголосив, що, прийнявши Хрещення, цей чоловік «більше не є чужинцем, а стає сином Бога, нашим братом у вірі», та «відроджується до нового і вільного життя в ім’я Господа Ісуса».
Ми – спадкоємці віри
У контексті цієї історії Святіший Отець наголосив, що ми також «стали християнами через Хрещення, успадкувавши те саме світло, тобто ту саму віру, щоб читати Боже слово» та «роздумувати над пророцтвами, молитися псалмами, вивчати Закон і проголошувати Євангеліє своїм життям». Папа пояснив, що біблійні тексти, які були написані та передані нам з вірою, відкривають своє справжнє значення у вірі, «тому їхнє читання є завжди особистим і завжди церковним діянням, а не самотнім чи суто технічним заняттям». Адже, як далі пояснив Папа, ми «разом читаємо Святе Письмо як спільне надбання Церкви, за допомогою Святого Духа, який надихнув на його написання та апостольської традиції, яка зберегла його та поширила по всій землі».
Христос – наша пожива у Євхаристії
Далі Святіший Отець зупинився на євангельському уривку, де Христос стверджує, що «тільки той, хто походить від Бога, бачив Отця» (Йн 6,46). Папа зазначив, що в Сині Бог стає для нас близьким – Його можна почути, побачити і доторкнутися. Через жести Спасителя Бог дарує життя, творить світ спасає його, любить назавжди. Тим, хто слухає Його, Ісус нагадує про знак постійного провидіння: «Ваші батьки їли манну в пустелі і померли» (Ів 6,49). Він посилається на досвід Виходу: шлях до свободи перетворився на сорокарічне виснажливе блукання, бо народ не повірив обіцянці Господа, навіть сумуючи за Єгиптом (пор. Вих. 16,3). «Адже під ярмом фараона народ їв плоди землі; натомість, Бог веде його в пустелю, де хліб може походити лише від Його Провидіння. Манна є, отже, випробуванням, благословенням і обітницею, яку Ісус приходить здійснити», – сказав Папа. Тепер, на зміну стародавній манні, приходить Пресвята Євхаристія – таїнство Нового і вічного Завіту – хліб, освячений Тим, хто зійшов із неба, щоб стати нашою поживою, адже «Христос живий! Він – Воскреслий і продовжує дарувати своє життя за всіх», – навчав Лев XIV. «Через остаточний вихід, яким є Пасха Ісуса, кожен народ звільняється з рабства зла», – підкреслив Святіший Отець, наголосивши, що через «цю подію спасіння, Господь закликає нас до остаточного вибору: «Хто вірує, той має вічне життя». В цьому контексті Папа поставив запитання: «Чи вірю я, що Його любов сильніша за мою смерть?». «Вирішивши повірити Йому, кожен з нас обирає між певним відчаєм та надією, яку дає Бог», – сказав він.
Ділитися радістю спасіння
Папа підбадьорив вірних, що «в присутності Господа наші проблеми не зникають, але набувають нового світла: як кожен хрест знаходить спасіння в Ісусі, так і в Євангелії історія нашого життя знаходить сенс. Тому сьогодні кожен з нас може сказати: «Благословенний Бог, що не відкинув мого благання і не відвернув від мене Своєї ласки» (Пс 66, 20). Отож, за словами Лева XIV, «коли ми ділимося цією радістю, ми ще краще усвідомлюємо ризик «індивідуалістичної печалі, що випливає з лінивого й скупого серця, з хворобливого пошуку поверхневих задоволень, з ізольованої свідомості. Коли внутрішнє життя замикається у власних інтересах, більше немає місця для інших, більше не входять убогі, більше не чути голосу Бога, більше не насолоджуються солодкою радістю Його любові» (там само, 2).
Святіший Отець заохотив Церкву Екваторіальної Гвінеї, «з радістю продовжувати місію перших учнів Ісуса, бути ревними проповідниками Божого Слова та свідчити віру своїм життям.
