У подружжя Андрія та Мар’яни Кузик зі Львова 1 березня 2026 року народилося троє синів. Які були виклики та труднощі? Звідки черпали силу?
Про це та інше поділився пан Андрій, згадуючи переживання від моменту, коли вони дізналися про вагітність, а також про надію, яка підтримує їхню сім’ю у непрості хвилини. Окремо він наголосив на важливості не боятися жити для інших, відкриваючись на дар самопожертви та любові.
Пане Андрію, нещодавно ви стали батьком трійні. Скажіть, будь ласка, чи це перші діти у вашій сім’ї, чи маєте ще старших?
Ми з дружиною вже маємо двох старших дітей. Синові якраз виповнилося 10 років, а донечці зараз 3,5 року.
Чи пам’ятаєте, якою була ваша реакція, коли ви вперше почули, що у вас буде трійня? Як це сприйняла дружина?
Авжеж, пам’ятаю. Спершу на УЗД сказали, що буде двійня. Третє серцебиття почули через кілька днів, коли дружину госпіталізували із загрозою для життя дітей у лікарню Святої Анни. Я довго не міг повірити в те, що стану батьком трійні, і дуже був збентежений такою новиною. Моя дружина сприйняла цю звістку зі сльозами на очах і з вдячністю Богові за такий подарунок, який є нічим іншим, як благословенням для нашої сім’ї. Для неї це знак величезної любові та довіри Господа до нас. І, незважаючи на сумні прогнози та постійну загрозу життю дітей, вона вірила, що з Божою допомогою все буде добре.
З якими викликами та труднощами ви зустрічаєтеся сьогодні? Чи маєте страх перед майбутнім?
Щодня зустрічаємося з певними викликами – як матеріальними, так і побутовими. Звичайно, це приємні турботи, тому що є для кого старатися. Забезпечення житлом для сім’ї з п’ятьма дітьми – це, напевно, найбільший виклик для нас, і саме в цьому ми потребуємо допомоги від держави.
На що або на кого ви найбільше покладаєтеся і що дає вам сили у вихованні дітей?
Найперше я покладаюся на Бога. Моя віра – це той фундамент, який дає розуміння, що я не один у всіх цих викликах. У найскладніші моменти, коли бракує сну чи відчувається виснаження, саме молитва та внутрішня довіра Господу дають спокій, який допомагає рухатися далі. Моєю найбільшою земною опорою є моя дружина Мар’яна. Її мудрість, витримка та материнська любов – це те, що тримає наш сімейний «корабель» на плаву. Ми – одна команда, і я знаю, що можу покластися на неї на всі сто відсотків.
Cили мені дають самі діти. Коли ти приходиш додому після складного робочого дня, де вирішував питання дистрибуції чи переговорів, і бачиш усмішки трьох немовлят, чуєш розповіді десятирічного сина про його успіхи чи бачиш, як росте трирічна донечка, – уся втома миттєво зникає. Вони – мій найбільший стимул розвиватися як професіонал і ставати кращим як людина. Кожна їхня маленька перемога – це моє паливо рухатися далі.
Як реагують люди, коли бачать вас на прогулянці з потрійним візком?
Насправді, ми ще не виходили на великі прогулянки з нашим особливим візком, поки що адаптуємося до нового ритму вдома. Але ті люди, які вже бачили нас або знають про поповнення в нашій сім’ї, реагують надзвичайно тепло.
Це завжди слова щирого захоплення та підтримки. Люди дивляться на нас із певною повагою, і це дуже приємно. Такий позитив дуже додає сил, адже ми відчуваємо, що нашій радості щиро співпереживають. Бувають і кумедні запитання на кшталт: «А вони всі ваші?» або «Як ви з ними справляєтеся?». Але ми з дружиною ставимося до такої уваги з розумінням. Ми усвідомлюємо, що для людей це символ життя та надії, особливо в наш час. Нам приємно, що наша сім’я дарує оточуючим хоча б кілька секунд позитивних емоцій.
Що б ви сказали людям, які вагаються стати батьками через страх відповідальності або бажання жити лише для себе?
Я б сказав: не бійтеся! Страх – це лише стіна, яку ми будуємо самі. Багато хто думає, що діти забирають свободу чи ресурси, але насправді вони дають набагато більше – приносять у дім справжнє життя і неймовірну радість.
Жити лише для себе — це шлях у нікуди, бо справжнє щастя народжується тоді, коли ти кимось опікуєшся. І головне, що я зрозумів: ніколи не треба покладатися лише на власні сили. Якщо Бог дає дитину, то Він обов’язково дасть і на дитину – дасть багато сили і можливості заробити необхідні кошти.
Діти – це не тягар, це велике благословення і Божа довіра до нас. Тому просто відкрийте своє серце, довіртеся Господу – і ви побачите, як ваше життя розквітне новими барвами. Бути батьками – це найкращий дар від Бога, який тільки можна собі уявити.
На завершення я хочу просто подякувати Богові за це неймовірне диво, моїй дружині – за її силу, а нашим дітям Луці, Маркові і Матвію – за те, що обрали саме нас.
Спілкувалася с. Уршуля Бистрицька SCM
Фото: Facebook-сторінка Андрія Кузика
