Зустрічаючись в Баті з молоддю та сімʼями Екваторіальної Ґвінеї, Папа Лев XIV у своїй промові особливо наголосив на духовних і моральних орієнтирах. Він закликав берегти пам’ять про власні традиції як джерело відповідальності за майбутнє, підкреслив гідність праці як способу служіння іншим і утвердження віри в щоденному житті. Папа заохотив не боятися Божого покликання, адже життя, віддане Богові, приносить справжню радість, а також звернув увагу на цінність подружжя як шляху любові та вірності.
Про це пише Vatican News.
Останньою подією другого дня Апостольського візиту Папи Лева XIV до Екваторіальної Ґвінеї у вівторок, 22 квітня 2026 р., стала зустріч з молоддю та сім’ями, що відбулася на стадіоні міста Бата, що є найбільшим стадіоном країни. На початку зустрічі до Папи звернувся з привітальним словом Апостольський адміністратор Бати єпископ Міґель Анхель Нґема. Опісля деякі молодіжні колективи виступили з традиційними танцями та піснями, а потім прозвучали свідчення кількох представників молоді та однієї подружньої пари.
Памʼять і відповідальність
«Ваша країна, Екваторіальна Ґвінея – це країна з багатою історією та традиціями. Ми щойно побачили це в танцях, костюмах і символах, через які кожна група виразила свою самобутність, що зробило нашу зустріч ще більш зворушливою та значущою», – наголосив Папа звертаючись до учасників зустрічі у своїй промові. Він зауважив, що прості щоденні предмети-символи, які вони принесли із собою і які уособлюють їхнє життя і цінності – служіння, єдність, гостинність, довіру та радість – це відповідальна спадщина, яку молодь Екваторіальної Ґвінеї покликана зберігати й розвивати у вірі заради свого майбутнього і майбутнього своєї землі.
Єпископ Риму процитував слова святого Івана Павла II, який, відвідуючи цю країну у 1982 році, закликав католиків подавати «приклад злагоди між собою, взаємної любові, здатності до примирення, справжньої пошани до прав кожного громадянина, кожної сім’ї, кожної соціальної групи». Ці слова, як підкреслив Лев XIV, також і сьогодні повинні освітлювати шлях місцевої молоді, яка готується до відповідальності, яка чекає на них у майбутньому.
Праця – утвердження гідності
Далі Святіший Отець прокоментував свідчення, якими поділилися молоді люди. Алісія, молода працівниця, говорила те, що старається бути вірною своїм обов’язкам і своєю щоденною працею робити внесок в добро сім’ї та суспільства. За словами Наступниками святого Петра, бути християнкою для Алісії означає не лише брати участь у літургії, але й гідно працювати та з пошаною ставитися до інших. «Це спонукає нас замислитися над цінністю відповідальної праці та необхідністю дбати про гідність кожної людини», – підкреслив Папа.
Життя, вручена Папі, – це щасливе життя
Молодий семінарист Франсіско розповів про шлях свого покликання. Тривалий час він боявся сказати «так» Господу, бо вважав, що це означає відмовитися від своїх мрій. «Але я зрозумів, що коли Христос кличе, Він нічого не забирає, а все дарує», – поділився Франсіско. «Він відкрив перед нами вікно у прекрасну реальність життя багатьох молодих людей, які цілком віддають себе Богові заради спасіння своїх братів і сестер», – сказав Папа, коментуючи це свідчення. Він додав, що «життя, віддане Богові, – це щасливе життя, яке щодня оновлюється в молитві, у Таїнствах та у зустрічі з братами і сестрами, яких Господь ставить на нашому шляху». «У єдності сердець та в турботливому ставленні до тих, хто потребує допомоги, поновлюються чуда милосердя, – наголосив Лев XIV. – Тому, якщо ви відчуваєте, що Христос кличе вас іти за Ним шляхом особливого посвячення – як священники, черниці, ченці – не бійтеся йти Його слідами: як Він сам запевнив – і я теж хочу вам сьогодні тут з усією силою сказати – ви отримаєте “стократ більше і […] вічне життя” (Мт 19,29)».
Подружжя – це не тягар, а дорога любові
Папа також згадав про свідчення молодої подружньої пари Пуріфікасьйон та її чоловіка Хайме Антоніо, які вирішили будувати свою сім’ю на вірі в Ісуса Христа. Вони зауважили, що в сучасному суспільстві, що характеризується швидкими змінами і суперечливими ідеями, нелегко плекати вірне кохання, відповідальну відкритість на життя та християнське виховання дітей. Їм також було непросто зробити крок до Таїнства Подружжя – не лише через матеріальні труднощі, а й через упередження та стереотипи, які подають його як щось застаріле. Але вони усвідомили, «що християнське подружжя – це не тягар, а шлях справжньої любові, свободи й надії». Наступник святого Петра підкреслив, що сім’ї є родючим ґрунтом, у якому свіже й тендітне дерево людського та християнського зростання пускає свої корені. Він закликав присутніх подякувати Господу за дар їхніх близьких і, наслідуючи приклад Пуріфікасьйон та Хайме Антоніо, довіритися Йому, щоб їхні родини могли зростати в єдності, приймати життя як дар, який слід берегти та виховувати до зустрічі з Господом, який є Дорогою, Правдою і Життям (Йн 14,6).
Приймати і захищати життя
Святіший Отець також подякував за свідчення тринадцятирічному Віктору Антоніо, який живе лише з мамою, бо тато їх покинув, коли він був немовлям. Підліток розповів про труднощі, які переживають діти, що виховуються лише матерями. «Іноді брак наставництва з боку батька штовхає нас до помилок, яких можна було б уникнути», – поділився він, звертаючись до Папи з проханням нагадати всім, що народження дитини – «це серйозний крок, який потребує любові, відповідальності й турботи».
Коментуючи слова юнака, Папа зазначив, що вони повинні заохотити всіх до побудови кращого світу, заснованого на пошані до життя, яке народжується і зростає, та на почутті відповідальності перед найменшими». «Віктор Антоніо нагадав нам, що прийняття життя вимагає любові, зусиль та турботи, і ці слова, що лунають з вуст підлітка, мають змусити нас серйозно замислитися над тим, наскільки важливо захищати та берегти сім’ю та цінності, яких ми в ній навчаємося», – сказав він.
Свідчити, наскільки прекрасно любити
«Дорога молоде, дорогі батьки та всі присутні, – наголосив Святіший Отець наприкінці промови, – нехай нас надихає краса любові; станьмо свідками тієї любові, яку Ісус нам дав і якої нас навчив! Щодня показуймо наскільки прекрасно любити і що найбільші радості в будь-якій ситуації походять від уміння дарувати та віддавати себе, особливо коли ми простягаємо руку допомоги тим, хто її найбільше потребує. Світло милосердя, яке плекається в наших домівках і втілюється у вірі, може справді перетворити світ – навіть його структури та інституції – так, щоб кожного шанували і ніхто не був забутий. Нехай це стане твердим рішенням, радісним зобов’язанням, щоб розп’ятий і воскреслий Христос – світло Екваторіальної Ґвінеї, Африки та всього світу – провадив нас усіх до майбутнього, сповненого надії».
