Зустрічаючись із світом культури Екваторіальної Ґвінеї під час інавгурації нового приміщення Національного університету, Папа Лев XIV поділився думками про стосунки між вірою та розумом, наголошуючи на тому, що перешкодою в шуканні істини є спокуса підпорядковувати дійсність своїм уявленням. Хрест, натомість, зцілює людське прагнення пізнання.
Про це пише Vatican News.
«Відкриття університетського осередку – це більше ніж адміністративний акт, це виходить за межі простого розширення інфраструктури та навчальних приміщень. Ця інавгурація – це жест довіри до людини: підтвердження того, що варто й надалі робити ставку на формування нових поколінь та на те завдання, настільки ж вимогливе, як і благородне, яке полягає у шуканні істини та використанні знань на служіння загальному благу», – сказав Папа Лев XIV, розпочинаючи промову до представників світу культури Екваторіальної Ґвінеї.
Зустріч відбулася у вівторок, 21 квітня 2026 р., після обіду, в новозбудованому академічному містечку Національного університету Екваторіальної Ґвінеї, названому на честь Лева XIV та збіглася з його інавгурацією. Дякуючи за цей «ввічливий жест», Святіший Отець зауважив, що така честь «виходить за межі особи та радше покликається на цінності, які ми хочемо разом передавати». За його словами, відкриття освітнього осередку має значення, що виходить за матеріальні межі, адже йдеться про відкриття «простору для надії, зустрічі та прогресу».
Коріння і плоди
Папа зазначив, що «кожне справжнє освітнє починання» повинно зростати не лише як структура, «але й як живий організм». У цьому контексті він вказав на сейбу, національне дерево, яке може послужити промовистим символом. «Дерево, – сказав він, – пускає глибоке коріння, терпеливо й рішуче зростає вгору та містить у собі плідність, яка існує не для себе самої». Тож у своїй величі воно є «притчею того, чим покликана бути університетська інституція», тобто, «дійсністю, міцно вкоріненою у серйозному ставленні до навчання, у живій пам’яті народу та у витривалому пошуку істини».
Дерево пізнання
За словами Святішого Отця, через символізм деяких біблійних дерев можна простежити історію людини. Він вказав на те, що в Едемі, як розповідає Книга Буття, поряд з деревом життя було дерево пізнання добра і зла, плід якого Бог наказав не споживати. «Слід підкреслити, що не йдеться про засудження знання як такого, нібито віра боїться розуму чи з підозрою ставиться до прагнення знання. Людина отримала здатність пізнавати, називати, розрізняти, дивуватися світу та розмірковувати над його сенсом», – уточнив Лев XIV, пояснюючи, що проблема не в пізнанні, а у викривлені розуму, «який вже більше не старається відповідати дійсності, а підлаштовувати її до своїх мірок, судити про неї з огляду на вигоду тих, хто претендує на знання». Таке пізнання «перестає бути відкритістю та стає володінням», і замість дороги до мудрості, перетворюється у «гордовите ствердження самодостатності», відкриваючи шлях аж до проявів нелюдяності.
Дерево спасіння
Однак, як зазначив далі Наступник святого Петра, біблійна історія не вичерпується на цьому дереві, християнська традиція споглядає на інше дерево – хресне: «не як на заперечення людського розуму», але як на знак «його відкуплення». «Якщо в Книзі Буття з’являється спокуса знання, відокремленого від істини та добра, то на хресті, навпаки, відкривається істина, яка, далеко не нав’язуючи своє домінування, дарує себе з любові та підносить людину до гідності, з якою вона була замислена від самого початку. Там людина отримує запрошення дозволити, щоб її прагнення до пізнання було зцілене: щоб вона знову відкрила, що істину не можна фабрикувати, нею не можна маніпулювати і не володіємо нею як трофеєм, але її приймають, покірно шукають і відповідально застосовують», – сказав Папа, підкреслюючи, що в християнській перспективі Христос не є втечею від інтелектуальних зусиль, ніби віра починається там, де зупиняється розум. У Христі «являється глибока гармонія між істиною, розумом і свободою».
Пізнавати означає відкритися
«Істина постає як реальність, що випереджає людину, кличе її та закликає вийти із замкнутості в собі, а тому можна шукати її з довірою. Віра, далека від того, щоби припиняти цей пошук, очищає його від самодостатності та відкриває до тієї повноти, до якої прагне розум, навіть якщо він не може осягнути її повністю», – вів далі Лев XIV, зауваживши, що дерево хреста, таким чином, повертає любов до знання до його первісного витоку. Воно навчає нас, що «пізнавати означає відкритися на дійсність, приймати її сенс та берегти таїнство».
Якість плоду
В цьому світлі Папа знову повернувся до метафори дерева: не вистачить, щоб дерево принесло плід, важливою є його якість. Таким чином, «мірилом університету є якість студентів», а не кількість здобутих дипломів чи розширення структур. І це є «щирим прагненням Католицької Церкви», яка виражає його в своїх багатовікових зусиллях в освітній сфері.
«Дорогі браття й сестри, тут, у цих стінах, сейба Екваторіальної Гвінеї покликана принести плоди солідарного прогресу, знання, що ушляхетнює і всебічно розвиває людину. Вона покликана пропонувати плоди розуму й чесності, компетентності й мудрості, видатних здібностей і служіння. Якщо тут будуть формуватися покоління чоловіків і жінок, глибоко сформованих істиною і здатних перетворити своє існування на дар для інших, тоді сейба буде і надалі височіти як промовистий символ: вкорінена в найкращому, що є на цій землі, піднесена шляхетністю знання і родюча плодами, здатними вшанувати Екваторіальну Гвінею та збагатити весь людський рід», – підсумував Лев XIV.
