Під час Святої Меси, яку Святіший Отець відслужив на завершення свого Апостольського візиту до Камерну, він зазначив, що незважаючи на противні вітри й бурі, Ісус завжди поруч, у човні, та заохотив Церкву в цій країні дедалі більше зростати у радісному служінні Богові та ближнім.
Про це пише Vatican News.
В суботу, 18 квітня 2026 року, на завершення свого візиту в Камерун, другого етапу його Апостольської подорожі до Африки, Папа Лев XIV відслужив Святу Месу в одному на одному із аеродромів столиці Яунде. Він подякував присутнім за те, як вони його прийняли та за моменти радості й віри, які вони пережили разом. Роздумуючи над євангельським уривком про втихомирення бурі, Папа зазначив, що «віра не позбавляє нас бурхливих подій і випробувань, і в деякі моменти може здаватися, що страх бере гору. Однак, ми знаємо, що навіть у таких ситуаціях, як це сталося з учнями на Галилейському морі, Ісус не покидає нас».
Ісус завжди поруч, у човні
Святіший Отець пояснив, що цей епізод описують аж троє євангелистів, і кожен з них підкреслює важливі деталі, залежно від читачів, до яких вони звертаються. Святий Марко (див. 6,45-52) показує учнів, які з великими зусиллями веслують проти вітру. Але як тільки Господь входить у човен – стихія вщухає. Святий Матей (див. 14,22-33) пригадує апостола Петра, який пішов по воді, але через страх почав тонути. Христос хапає його за руку, рятує і докоряє йому за його невіру. Пояснюючи уривок з Євангелія від Івана, який було прочитано сьогодні (див. Ів 6,16-21), Папа сказав, що євангелист зосередив увагу на Спасителя, який, йдучи по воді, наближається до учнів і каже: «Це я, не бійтеся» (вірш 20). Він підкреслює, що «вже настала ніч» (вірш 17). За словами Лева XIV, темрява та «глибокі води» в єврейській традиції символізують сили зла: підземний світ, хаос, небезпеку, смерть, які неможливо подолати самотужки. Однак, пригадуючи «чудеса виходу вони сприймаються також як місце переходу, через який Бог своєю силою визволяє свій народ із рабства».
Піднятися після падіння
В цьому контексті Святіший Отець підкреслив, що «протягом століть Церква не раз переживала бурі та “протилежні вітри”, і ми теж можемо зрозуміти ті почуття страху та сумніву, які відчували учні під час переправи через Тиверіадське озеро». Він сказав, що у моментах, що «коли нам здається, що ми тонемо, пригнічені ворожими силами, коли все здається темним, а ми почуваємося самотніми й беззахисними, Ісус завжди з нами, – сильніший за будь-яку силу зла; у кожній бурі Він приходить до нас і повторює: “Я тут з тобою: не бійся”». Саме тому, за словами Папи, «ми піднімаємося після кожного падіння і не даємо жодній бурі зупинити нас, а йдемо вперед, з мужністю та впевненістю, завжди».
Підтримувати структури солідарності
Єпископ Риму запевнив, що «Ісус наближається до нас». Однак, «Він не вгамовує бурі одразу, але приходить до нас посеред небезпек і закликає й нас, у радощах і в горі, бути разом, солідарними, як учні, на одному човні; не дивитися здалеку на тих, хто страждає, а наближатися до них, підтримувати один одного». Папа наголосив, що «ніхто не повинен залишатися наодинці з життєвими негараздами, і кожна спільнота має завдання, з цією метою, створювати та підтримувати структури солідарності та взаємодопомоги, в яких, перед обличчям криз – чи то соціальних, політичних, медичних чи економічних – усі можуть надавати та отримувати допомогу, відповідно до своїх можливостей та потреб». Він підкреслив, що «слова Ісуса “це я” нагадують нам, що в суспільстві, заснованому на повазі до гідності людини, внесок кожного є важливим і має унікальну цінність, незалежно від статусу чи становища кожного в очах світу».
Спільно долати соціальні виклики
Далі, Святіший Отець продовжив, що заклик «не бійтеся» має потужний соціальний та політичний вимір. Він є заохоченням «до спільного вирішення проблем і викликів – особливо тих, що пов’язані з бідністю та справедливістю – з громадянським почуттям та відповідальністю». За словами Папи, віра не відокремлює духовне від соціального, а навпаки, надає християнинові сили бути активним громадянином, здатним відповідати на потреби найслабших. Він додав, що необхідне «спільне рішення, яке інтегрує духовний та етичний вимір Євангелія в серце інституцій та структур, роблячи їх інструментами для загального блага, а не місцями конфлікту, чи інтересів, чи ареною марних змагань».
Бог ототожнив себе з найменшими
Коментуючи читання з Діянь апостолів, Папа підкреслив, що учні, «слухаючи голос Святого Духа і прислухаючись до крику стражденних, вони не тільки уникнули внутрішнього конфлікту в спільноті, але й, завдяки божественному натхненню, наділили її новими засобами, придатними для її зростання, перетворивши момент кризи на нагоду для збагачення та розвитку для всіх». Лев XIV наголосив, що іноді життя сім’ї та суспільства вимагає «відваги змінити звички та структури, щоб гідність людини завжди залишалася в центрі уваги, а нерівність та маргіналізація були подолані». Адже, Бог, ставши людиною, «ототожнив себе з найменшими, і це робить піклування про убогих фундаментальним вибором для нашої християнської ідентичності (див. Апостольське звернення Evangelii gaudium, 198; Апостольське звернення Dilexi te, 16-17).
Зростати у різноманітності й гармонії
Прощаючись з вірними Камеруну, Святіший Отець заохотив їх «зберегти в серці спогади про прекрасні моменти, які вони пережили разом; і навіть серед труднощів продовжувати робити місце для Ісуса, дозволяючи Його присутності щодня нас освітлювати та оновлювати». Він побажав, щоб «Церква Камеруну, жива, молода, багата на дари й ентузіазм, жвава у своїй різноманітності й чудова у своїй гармонії», «дедалі більше розквітала», а протилежні вітри, «яких у житті ніколи не бракує, стали нагодою для зростання у радісному служінні Богові та ближнім, у діленні, в слуханні, у молитві та прагненні зростати разом».
