У базиліці Святого Петра відслужено Святу Месу з нагоди 99-ї річниці від дня народження Папи Бенедикта XVI. Богослужіння очолив кардинал Курт Кох, префект Дикастерії сприяння єдності християн, який у проповіді звернув увагу на глибокий зв’язок між датою народження Йозефа Ратцінґера і богословським змістом Великої суботи.
Про це пише Vatican News.
У контексті підготовки до відзначення сторіччя від дня народження Папи Бенедикта XVI, духовенство та вірні зібралися в базиліці Святого Петра на Євхаристійне богослужіння з нагоди 99-ї річниці його народження. Ця подія стала не лише нагодою для вдячної пам’яті, але й для глибшого осмислення духовної спадщини Йозефа Ратцінґера – богослова і пастиря, який у світлі віри допомагав читати знаки часу навіть у найтемніші періоди історії. Очолив Святу Месу і виголосив проповідь кардинал Курт Кох, префект Дикастерії сприяння єдності християн.
Велика субота як ключ до розуміння епохи
Йозеф Ратцінґер народився 16 квітня 1927 року – у Велику суботу, день, який кардинал Кох назвав «днем прихованості та мовчання Бога в людській історії». Саме цей досвід, за його словами, став визначальним для покоління, що пережило трагедії ХХ століття. У цьому контексті було наведено слова самого Бенедикта XVI: «Після двох світових воєн, концтаборів і ГУЛАГу, Хіросіми та Нагасакі, наша епоха дедалі більше стає Великою суботою: темрява цього дня ставить виклик усім, хто запитує про життя, і особливо нам, віруючим. Ми також маємо справу з цією темрявою». Кардинал підкреслив, що Ратцінґер не уникав цієї темряви, але дивився на неї очима віри, стаючи «проникливим інтерпретатором свого часу».
Світло віри, що сяє в темряві
Водночас, Бенедикт XVI бачив у Великій суботі не лише темряву, але й світло. Його богослов’я, як зазначив кардинал Кох, було глибоко вкорінене у пасхальному таїнстві, в якому навіть у найглибшій темряві відкривається присутність Божої любові. Цю істину він сам виразив такими словами: «Голос Бога зазвучав у царстві смерті. Сталося немислиме: Любов проникла в “пекло”».
Саме тому, як наголосив проповідник, Бенедикт XVI не був песимістом, як інколи стверджували його критики, а «глибоко сповненим надії, а тому справді реалістичним християнином». Світло віри, за його словами, «сяє з великою силою в темряві» і дозволяє розпізнати правду про сучасний світ.
Життя як дар і покликання до вдячності
Окрему увагу кардинал Кох присвятив темі вдячності, яка пронизує все життя Йозефа Ратцінґера. Охрещений в день свого народження, він сам сприймав це як особливий знак Божої благодаті. Як згадував Бенедикт XVI: «Я завжди вважав великим даром Божого Милосердя те, що народження і відродження були мені даровані, так би мовити, разом, в один і той самий день, під знаком початку Пасхи. Так, в один і той самий день я народився членом своєї власної родини і великої Божої родини». Його життя, за словами кардинала, стало свідченням того, що людина покликана бути не лише діяльною істотою – «homo faber», але передусім «homo festivus» – істотою вдячною, здатною перетворити все своє життя на євхаристійну молитву.
На завершення проповіді префект Дикастерії сприяння єдності християн підкреслив, що «день народження Папи Бенедикта XVI є нагодою подякувати живому Богові за життя і віру цього великого свідка та видатного вчителя віри на Петровій катедрі», а його послання надії особливо актуальне сьогодні: «Хто вірує в Сина, має життя вічне» (Ів 3, 36).
