Журналіст з Португалії, який працює у португаломовній редакції Радіо Ватикану – Vatican News Джаксон Ерпен ділиться своїми переживаннями з приводу війни в Україні.
Його свідчення опублікувала редакція Vatican News.
«Я ближче познайомився з Україною, коли у 2014 році почав слідкувати по телебаченню за протестами на Майдані та їх наслідками. Перед тим найдальше, де я побував у Східній Європі, була Польща, тож у листопаді 2019 року я вирішив поїхати далі: до Києва! Я трохи хвилювався, тому що не володів українською, а мій рівень англійської теж не високий. Я сів на потяг у Варшаві о 5:30 ранку, запізнився на пересадку в Перемишлі, і тому на центральний вокзал Києва прибув вже після опівночі. Я зупинився в одному з центральних готелів, розташованому на площі Майдану, що дозволило мені вивчити частину міста, просто прогулюючись вулицями, та взяти участь у двох Божественних Літургіях. Незважаючи на відчуття певної напруги в повітрі, можливо, через війну, яка вирувала на Сході України, я закохався в те, що побачив, і моїм наміром було повернутися наступного року, щоб краще познайомитися з цією країною, починаючи зі Львова, міста, яке дуже рекомендував алжирський водій від Uber. Потім прийшла пандемія, яка завадила здійсненню мрії.
Але справжнім «ударом під дих» став початок цієї абсурдної та жорстокої війни в лютому 2022 року. Я думав, що викликами, які повинно вирішувати людство у ХХІ столітті, були побудова братерства та миру між людьми та пошук способів протистояти викликам зміни клімату. Було абсолютно неможливо повірити у те, що відбувається, це здавалося фільмом жахів. Після російського вторгнення мій інтерес до України, її історії, культури та долі її народу лише зріс. Я хотів чимось допомогти, і те, що я наразі міг зробити, це перекладати португальською мовою всі відеозвернення Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава Шевчука, а також інтерв’ю та репортажі про міжнародну допомогу, солідарність, страждання українців. Я також публікував фотогалереї, які показують жорстокість війни, знищення життів і матеріальних цінностей. Крім того, я щодня молюся за українських воїнів на фронті, щоб вони відчули присутність Бога та Його ангелів у цьому пеклі боротьби, за сиріт, людей похилого віку та родини, які втратили все, що збудували протягом життя, за біженців, за молодих людей, яким довелося замінити свої мрії та плани на майбутнє на поле бою, молюся за всіх, хто бореться і працює за волю і незалежність України».
