Молитва допомагає людям пережити темні моменти війни, розповів Радіо Ватикану єпископ Запоріжжя. Він зізнається, що, незважаючи на складну ситуацію і триваючі обстріли, люди численно приходять на Рорати. Хоча це черговий воєнний Адвент на цих територіях, він є складнішим, оскільки лінія фронту є набагато ближчою, ніж в останні вісім років, підкреслює єпископ Ян Собіло.
Як зазначає єпископ, ритм підготовки до Різдва визначається, серед іншого, браком світла. Його часто не вистачає під час літургії в костелі, а людям складніше виходити з дому в темряві. «Багато людей розповідають мені, що коли темно і холодно, вони беруть розарій і довіряють себе Богові», – каже єпископ.
«Цьогорічний Адвент відрізняється від попередніх, навіть, воєнних тим, що раніше лінія фронту проходила значно далі. Ми їздили з Апостольським нунцієм на Різдво в Донецьк і Луганськ. Зараз війна підійшла ближче, і ракети, які летять на Запоріжжя та інші міста, надали цьому Адвенту іншого характеру. Він, безумовно, складніший, – каже єпископ. – Щоранку ми співаємо Годинки перед роратньою Месою. Останнього разу світло зникло і відновилося лише через багато годин. Це також впливає на наші приготування з вірними, адже якщо немає світла, люди бояться виходити з дому, бо не знають, чи буде транспорт. Все оповите темрявою – це позначається і на духовному житті. Багато людей мені розповідають, що коли в хаті холодно, коли нема електрики, їм важче збиратися на молитву, бо вони шукають теплий куточок, щоб загорнутися у ковдру і подрімати. Інші ж, навпаки, кажуть, що коли нічого не допомагає, вони тепло закутуються і беруть до рук розарій. Люди тут знають багато молитов напам’ять і для нас, як для пастирів, це такий знак, що людей потрібно вчити молитися змалечку. Щоби вони потім молилися по пам’яті. Знаю одну літню жінку, яка каже, що їй не потрібне світло, бо вона молиться по пам’яті, наприклад, Лоретанську літанію. Вона молиться Розарій та Коронку до Божого Милосердя. Коли я зараз відвідую прифронтові села, то бачу, яким скарбом у нинішній ситуації є те, що люди знають молитви і можуть прочитати їх по пам’яті. Якби ті люди, які сидять у прифронтових селах без світла знали молитви, то зовсім по-іншому було б на душі, і вони пережили б цей важкий час у набагато кращому стані».
Як зазначає єпископ Собіло, нинішній Адвент є нагадуванням про те, що Бог залишається близьким, особливо до людей, які переживають труднощі та страждання. «У нинішніх умовах війни ми більше відкриваємо для себе духовний вимір цієї події», – каже єпископ.
«У Запоріжжі ми готуємося, насамперед, через Рорати; підготовку до таїнств тих, хто донедавна не ходив до храму і прийшов через війну. Ми готуємо їх до сповіді, до Святого Причастя. Цікавим є те, що досить багато людей намагаються потрапити на Святу Месу, хоча є певні труднощі. І дуже відчувається молитовний характер і усвідомлення людьми того, що не найголовніше те, що ми ставимо на стіл, і те, чи вдасться знайти ялинку, бо тут немає лісу і якщо його не привезуть, то буде важко знайти деревце. Важливо створити духовну атмосферу, що Ісус прийшов. Цього року я можу відчути себе як у Вифлеємі, в тому холодному гроті, де народився Господь: без світла, тому що світла теж не було, – розповідає єпископ. – Схоже, що у різдвяну ніч світла не буде і в багатьох селах та містечках України. Все це готує нас до того, щоб ми були глибоко зворушені таємницею пришестя Ісуса, який увійшов у наші страждання і розділив нашу долю. Ці складні умови допоможуть нам усвідомити, наскільки сильно Бог нас любить. Саме про це ми говоримо у проповідях на роратах, щоб люди не боялися того, що може бути; щоб не переживали, що багато чого не вистачатиме, що може бути холодно і без світла, бо з нами Господь, який залишається особливо близьким до тих, кому важко».
