9 червня 2022 року у свято Ісуса Христа, Верховного і Вічного Священника, у мукачівському кафедральному соборі відбулося дияконське свячення семінариста Юрія Голотюка.
Про це повідомляє Мукачівська дієцезія.
«Відчувши покликання до пресвітерського служіння, певний час не міг прийняти його,» – поділився сам отець-диякон Юрій Голотюк. Але Бог мав свій план і поставив на шляху юнака багатьох вірних Богу та своїм обітницям служителів: гарний приклад радісного служіння о. Йосифа Трунка, що вже немолодий віком, запал у служінні зовсім юного у священстві о. Євгена Фізера та багато інших. А також різні спільноти – Світло Марії з Меджугор’я, Стабат Матер, що у Шенборні, та просто парафіяльні спільноти, котрі створили атмосферу родини та підтримали Боже скерування у покликанні.
Урочисту Месу очолив Апостольський адміністратор єпископ Микола Лучок ОР. Для участі в урочистості свячень прибули гості: о. Віктор Білоус – ректор Вищої Духовної Семінарії (ВДС) Святого Духа; о. Тарас Вдовченко – економ, префект ВДС Святого Духа; о. Павло Шендера – духовний отець ВДС Святого Духа; о. Анатолій Постолович – префект, психолог ВДС Святого Духа; о. Микола Леськів, адміністратор парафії Зіслання Святого Духа, м. Червоноград, Львівська обл., звідки родом на тепер вже диякон Юрій. Священники та диякони з Кам‘янець-Подільської та Києво-Житомирської дієцезій. Також були присутні священники, монахи та монахині Мукачівської дієцезії.
У проповіді, звертаючись до номінанта, єпископ Микола зокрема сказав: «Багато радості відчуваю!.. Як це може молодий чоловік закохатися у Церкву?» Звернувши увагу на чудову декорацію перед вівтарем, де була встановлена статуя Діви Марії з Меджугор’я, Апостольський адміністратор наголосив на тому, що саме там зродилося покликання Юрія – його любов до Церкви. «Якби ми хотіли собі уявити, а де ж це його кохана, то ось Марія втілює ту, з якою Юра вінчається… свою чоловічість віддає Церкві. Це не зовсім видима, але виразна Церква у нас» – зазначив єпископ.
Апостольський адміністратор підкреслив важливість любові до Церкви Христової, як до своєї коханої, за котру ми віддаємо своє життя. Покликання – «це не робота! Тут потрібна свобода, відданість, жертовність!» Також він згадав мученика за віру з наших терен – останнього єпископа, який в часі ІІ світової війни керував тодішньою Сатумарською дієцезією блаженного Яноша Шеффлера, який віддав своє життя за Церкву.
Завершив свою проповідь єпископ такими словами: «Без жертв нема любові. Нехай Господь цю любов, яку вклав тобі в серце, дуже сильно розпалює! Для тебе випрошую вірності у цих стосунках, великої дружби з Христом і єдності, за Яким ти пішов і Який тебе привів до цієї молодої. І для нас, всіх тут священників, щоб цей вогонь любові Христа до своєї Церкви завжди палав у наших серцях до кінця».
Перед проповіддю о. Віктор Білоус, ректор семінарії, представив кандидата. А семінарист підтвердив відповідями на питання свою охочість та намір служити Церкві у целібаті. Після проповіді відбувся спів літанії до всіх святих, молитва посвячення, вручення Євангелія та завершився обряд облечинами у далматику, котру допоміг одягти о. Микола Леськів, настоятель з рідного міста Юрія, Червонограду.
Всю Месу супроводжував чудовий спів хору. На завершення урочистості отець диякон висловив свою вдячність Богу та всім, хто був на його шляху, немов на карті, а також заохотив всіх присутніх до хвилинної молитві у тиші перед Богородицею за мир в Україні.
Тетяна Решетар
