Сестра Отилія Саха зі Згромадження сестер святого Йосифа (CSSJ) мала померти ще в молодості від важкої легеневої хвороби, але була чудом зцілена. Пізніше її називали «Ангелом доброти», однак вона уникала уваги, а свої розмови з Ісусом занотовувала з огляду на послух генеральній настоятельці. Нещодавно частину її духовних щоденників видали українською мовою. Про феномен «незвичайності у звичайності» та роки життя у Львові розповіла «Духовній величі Львова» сестра Теона Олянін CSSJ.
Сестро Теоно, нещодавно українською мовою вийшли дві невеликі книжечки про сестру Отилію Саху, яка належала до вашого Згромадження. У чому особливість цих книг?
Сестра Теона: Загалом існують три невеличкі книги польською мовою, українською перекладено дві. Ідея їхнього створення виникла з прагнення сестер не забути цю вірну Ісусові, побожну та ревну в любові до Бога і ближнього особистість.
Однією з ініціаторок видання була наша колишня генеральна настоятелька сестра Стефанія Яворська, яка особисто знала с. Отилію та написала про неї велику біографію. У нашому згромадженні є цикл книжок «Для Бога і людини», і якщо четвертий том містить спогади про понад 20 сестер (за 1985–1990 роки), то третій том присвячений виключно сестрі Отилії, що свідчить про її незвичайність.
Що стосується згаданих вами видань, то книжечку «Занурена в Бозі» опрацювала сестра Мануеля Світайська, «Покірна дорога до Бога» – світська людина, Кшиштоф Ордешевський, а польську книгу «Діалог любові» – сестра Стефанія Яворська. Значною мірою ці книги основуються на духовних записах сестри Отилії.
За яких обставин сестра Отилія почала вести свої духовні записи?
Записувати свої духовні пережиття її просила тодішня, друга в історії нашого Згромадження, генеральна настоятелька Мати Пауліна Овчарчак. Є припущення, що особистих нотаток с. Отилії було більше. Імовірно, вони згубилися під час репатріації або з огляду на інші, не знані нам обставини. Згодом, уже у 1980-х, Мати Стефанія Яворська попросила сестру Отилію відновити ці записи. Їй на той час було вже за 70 років, і вона побоювалася, що з роками може щось спотворити. Але Ісус додав їй відваги, кажучи: «Я тобі допоможу», і за чотири роки вона описала свої духовні переживання і внутрішні розмови з Ісусом. Записала слова Господа, скеровані до неї, які чула в глибині свого серця, відтворила те, що раніше записала.
Вже після смерті сестри знайшли її рукопис 1934 року (там занотовано тільки те, як вона спілкувалася з Ісусом), і коли Мати Стефанія перечитала його, розбіжностей не було – написане повністю збігалося з пізнішими словами с. Отилії, записаними в автобіографії.
Дехто порівнює містичний досвід с. Отилії Сахи із досвідом святої Фаустини Ковальської.
У книжечці згадується момент, коли с. Отилія Саха мала побоювання щодо записування свого досвіду, тоді Ісус сказав їй: «Не бійся, не бійся. Я маю в Кракові таку душу, яка все пише і є сміливою, не боїться, а ти всього боїшся». Пізніше з’ясувалося, що це був той самий час, коли Милосердний Ісус об’являвся сестрі Фаустині (початок 1930-х), про що с. Отилія тоді знати ще не могла.
Її спілкування з Ісусом відбувалося у духовній площині. На питання матері Пауліни, чи бачить вона Бога, с. Отилія відповіла, що «Бачить Бога, але не очима тіла. Це споглядання інше, духовне – душа в тому моменті ніби не перебуває в тілі. Моїй простій мові бракує слів, щоб виразити і передати цей духовний досвід. Якби душі знали, скільки щастя смакує тут душа на землі в Бозі, то все би віддали для цієї любові».
Сестра Отилія мала особливу набожність до Ісусового Серця. Під час хвороби, після перших обітів у Згромадженні, сестра зізнається: «Мої сили були малі й пониклі, я горнулася до Божого Серця, і постійно повторювала: “Ісусе, лагідний і смиренний Серцем. Учини моє серце подібним до Твого”». Вона слухала Ісуса, а Він до неї промовляв: «Моя доню, віддай себе в жертву цьому Серцю так охоче, як Воно віддало себе в кровну жертву за тебе своєму Отцеві. (…) Не розглядайся в інший бік, дивись тільки на Мене. Нехай твій погляд буде завжди на Мені… Ти – Моя жертва, поводься завжди як жертва…».
Життя сестри Отилії ділиться на львівський і польський періоди. Про який саме час розповідається в цих книгах?
У книжечках охоплено час перебування сестри як у Львові, на теренах теперішньої України (Чортків), а також на території сучасної Польщі (Замость, Перемишль, Островєц Свєнтокшицький, Краків, Тарнув).
Чи продовжувалися у Польщі об’явлення Ісуса Христа, подібно до тих, які вона мала у Львові?
Так, особливе духовне спілкування с. Отилії продовжувалося до останніх хвилин її життя, яке закінчилося у Тарнові.
На обкладинці книжечки «Занурена в Бозі» ми бачимо напис: «Послання Ісусового Серця до с. М. Отилії Сахи». Що мається на увазі?
Сестра Отилія з самого дитинства будувала глибокі стосунки з Господом, з Дівою Марією. Навіть її покликання народилося у, так би мовити, незвичайний спосіб.
У Львові за заступництвом світлої пам’яті дуже ревної співсестри Вінценти Касперкевич вона пережила чудесне зцілення від важкої хвороби (сестри вже навіть попрощалися із с. Отилією). А Господу було угодно, щоб сестра Отилія жила і віддано Його любила та багатьох до Ісусового Серця навернула.
Сестра Отилія мала велику набожність до Ісусового Серця, знаходила в Ньому сили та підтримку. Попри зцілення, все своє життя вона мала слабке здоров’я, але, як обіцяв їй Господь, жила довго.
Стосунки – це взаємне спілкування, тому с. Отилія не лише молилася, але й слухала, що хоче сказати їй Господь, якого вона дуже любила. Ті слова, які Він звертав до неї, записані й містяться в цій книзі. У них ідеться не лише про її стосунки з Богом, але й про любов Ісуса до людей. Окремі послання Господь переказав для священників, а також для вибраних душ.
Отже, можна сміливо сказати, що у сестри Отилії Сахи був особливий містичний досвід спілкування з Богом?
Так, безумовно, і з різною інтенсивністю тривав він у неї все життя. Це було навіть помітно зі сторони. І мати Стефанія Яворська, і інші сестри називали її «вічна лампадка». На схилі літ її найчастіше можна було застати в каплиці перед Пресвятими Дарами, трішки похиленою, зі складеними до молитви руками. Там вона омолювала всі справи, які їй доручали. Була тихою і покірною, не впадала відразу в око. Притягувала погляд своєю простотою і тихістю.
Чому сестру Отилію називали польською «Матір’ю Терезою»?
Так сестру Отилію називали з огляду на безкорисливе і віддане служіння тим, кого Боже Провидіння поставило їй на життєвому шляху. Ще її називали «Ангелом доброти». Вона вирізнялася своїм ставленням до хворих та знедолених ще тут, у Львові. Одна з історій це гарно ілюструє. Коли за першої радянської окупації сестер виселили з монастиря, сестру Отилію, яка мала проблеми з легенями, помістили в туберкульозному диспансері до інших важкохворих.
І вона, попри те, що сама хворіла, служила там іншим. Це було досить непросто. Якось одна зі сестер прийшла її відвідати, жахнулася тими умовами, в яких перебуває с. Отилія та інші хворі, і сказала, що втекла би звідти. На що хтось із хворих відповів: «Наша сестра – іншого духа. Ми вдячні Богові, що вона у нас є».
Це дуже нагадує спосіб служіння засновника вашого згромадження святого отця Зигмунта Гораздовського, який відкликався на кожну потребу, що йому траплялася.
Ціле життя с. Отилії було позначене тим, що вона допомагала всюди, де бачила терпіння. Було так, що інколи сама не їла, а з іншим поділилась. Йшла до хворих посеред ночі. Ні від кого не відверталася. Людей, від яких відмовлялися навіть власні діти, вона брала під свою опіку. В однієї жінки рак спотворив обличчя, в іншої треба було діставати черв’яків з ран, від когось через гниття йшов жахливий сморід… Вона виявляла милосердя до кожного.
Є дуже багато цінних свідчень про це як в Україні, так і в Польщі. Частину з них можна прочитати в книзі нашої Матері Стефанії Яворської. Важливо розуміти, що це не були поодинокі імпульсивні вчинки чи кількарічна місія – сестра прожила в монастирі 68 років і померла, коли їй виповнилося 84. Це було довге, щоденне, звичайне і водночас незвичайне життя.
Комуністична Польща теж не була раєм. Сестрі Отилії прийшлося служити у таких місцинах, де комуністи мали велику підтримку місцевого населення, а парафії ледь виживали. Перемагала вона всю цю зневіру, байдужість, а деколи й агресію своєю незвичайною добротою, так що приводила до Ісуса навіть затятих безбожників, інколи перед самою їхньою смертю. Сестра Отилія робила все з любові до Бога та задля спасіння душ.
Свою монашу формацію сестра Отилія Саха проходила у Львові, на теперішній вулиці Лисенка (тоді – Куркова). Тому можемо сміливо називати її львів’янкою?
Сміливо можемо втішатися тим, що ми мали у Львові особу, яка палко і ревно любила Бога і була вірною в служінні потребуючим.
Ви згадали, що сестра Отилія була хворобливою і пережила важкі часи радянської і німецької окупацій у Львові. Як їй вдалося прожити таке довге життя, вона померла у 1995 році?
Думаю, що Господь хотів через неї пролити на інших якомога більше світла. Зрештою, зі записів с. Отилії видно, що на це була Божа воля.
Сестра Отилія пережила смертельні хвороби, голод, холод, війни і величезне навантаження, але прожила 84 роки. Багато людей дбають про своє здоров’я, але помирають у відносно молодому віці.
Тут усе ж таки є певний баланс. З її біографії ми можемо побачити, що вона не занедбувала здоров’я, лікувалася, а водночас цілковито віддавалася служінню. По можливості сестра Отилія дбала про свій фізичний стан, бо розуміла, що так вона зможе краще допомогти іншим. Сліпого служіння, яке б переступало через здорову логіку, у неї не було. Сестра Отилія і аналізи здавала, і лікувалася, і перебувала в санаторіях (коли була така можливість), але в її житті не було відпусток від Бога. У винятково складних чи небезпечних ситуаціях вона молилася і довіряла Богові, і очевидно, що Божа воля була такою, щоб сестра жила.
Сестра Отилія померла, як раніше казали, в опінії святості. Чи можемо говорити про те, що через певний час вона буде беатифікована?
Якщо Господь захоче винести її на вівтарі і цим показати, що її шлях до святості Йому до вподоби, то, звичайно, це станеться. Наразі перешкод на цьому шляху не видно. Наприклад, її записи вже були опрацьовані ксьондзом-професором Янушем Круліковським з Тарновської дієцезії. Він ствердив, що в них немає розбіжностей з Божим Об’явленням, що не йдеться про якісь сектантські речі – все згідне зі здоровою духовністю та навчанням Церкви.
Ще Мати Пауліна Овчарчак віддавала перечитувати записи сестри Отилії про її розмови з Ісусом Христом отцю Франциску Лісовському, який пізніше став єпископом. І він, будучи духовним авторитетом, не бачив якихось перешкод, не зупиняв сестри Отилії.
У своїх зверненнях Ісус через просту сестру говорить строгі речі до священників. Як це сприймається в церковному середовищі сьогодні?
Я брала участь у симпозіумі, приуроченому сестрі Отилії в Тарнові, де поставили подібне запитання. І отець професор Круліковський, який опрацьовував записи сестри Отилії і рецензував їх, згадував про це. Він зазначив, що сестра Отилія мала надзвичайну шану до священників. І те, що Ісус їй говорить про священників, а вона це передає в досить шорсткий спосіб, відбувається тільки з турботи і любові. Бо Ісус очікує більшої ревності і відданості. Отець Круліковський навіть сказав, що ніколи не повірив би, що сестра Отилія сама могла критикувати священників, знаючи, наскільки шанобливо вона ставилась до них. Ці слова Ісуса можна сприйняти як докір любові. Ісусові це боліло, і Він знає, що може бути інакше.
У книжечках також написано «для внутрішнього вжитку». Що це означає?
Йдеться про те, що ці видання не для продажу. Чогось таємного в них немає, бо там нема нічого, що суперечило би Божественному Об’явленню, але водночас це не догма віри, в яку всі зобов’язані вірити. Ці книги нагадують, що Ісус і надалі діє, а люди надалі мають з Ним особисті взаємини. Сестра Отилія є доказом того, що з Ісусом можна мати стосунок на глибокому рівні.
Ваше Згромадження Сестер Святого Йосифа відносно молоде. І те, що такі сестри, як Отилія Саха, були у вашій спільноті, є певним знаком Божого благословення.
Приємно це чути. Додам, що ми покликані бути нареченими Ісуса, і щоб ми, будучи християнками, вже з новим титулом зобов’язалися жити ще глибше – і ревніше любили Господа та ближніх.
Згідно з харизмою вашого Засновника?
Так, через його призму. Для мене «харизма засновника» – це мати серце, очі, руки… як мав Ісус: коли бачиш потребу, то з’являється бажання послужити. У такому ж ключі бачу сестру Отилію, що відгукувалася на потреби, які бачила.
Наприкінці свого публічного служіння сестра збирала пожертви на потреби катедри на Вавелі у Кракові. І туристи, і ті, хто приходили молитися на Вавель, могли скласти пожертви у так звані «пушки». А йти до катедри треба було під гірку. Сестра з молодості мала кволе здоров’я, на старості воно ще більше ослабло. Дорога на Вавель потребувала від неї великих зусиль, ідучи туди, вона молилася кожним кроком. Кожне своє зусилля жертвувала Богові в тих намірах, які Він сам забажає. Це знову ж таки не була якась надзвичайна видима дія. Якби вона про це не написала, то ніхто про це б і не знав.
Добре, що написала. Якщо хтось захоче отримати ці книжечки, наскільки це реально?
Тираж невеликий, але, мабуть, примірники ще є. Так що можна звернутися на е-мейл: cssjlviv@gmail.com. Або ж написати на адресу: вул. Коперника, 20/22. ФБ: Згромадження сестер святого Йосифа.
Також тут є молитва* про випрошення благодатей через заступництво сестри Отилії Сахи.
Що означає ця молитва?
Ми віримо в спілкування (сопричастя) святих. Це означає, що Церква на землі – Подорожуюча Церква – може і має розраховувати на Церкву, яка перебуває у Чистилищі (яка очищується), і на Церкву, яка тріумфує разом з Господом в Небі. Тому ми сміло можемо просити сестру Отилію допомогти нам. Якщо вона на землі за нас молилася і нам допомагала, то чому не може випрошувати благодаті тепер, коли вона у вічності з Богом та не має фізичних обмежень?
До речі, ці книжечки мають IMPRIMATUR – офіційний дозвіл вищої церковної влади на публікацію. В Польщі – Тарновського єпископа, у нас тут – єпископа Яцека Пиля, який відповідальний за літургійну комісію РКЦ в Україні.
Тут також вказується, що якщо є відповіді на молитву за заступництвом сестри Отилії, їх треба надсилати на адресу сестер, яку ви вище вказали.
Так, будемо вдячні. Знаєте, я сама часто звертаюся до с. Отилії. Наприклад, дуже ревно і усвідомлено просила її про допомогу моєму двоюрідному братові, коли той був поранений на війні. Я не мала змоги йому допомогти, тоді я сказала: «Сестро Отиліє, ти маєш доступ, для тебе перешкод немає. Я прошу тебе допомогти…». Мій брат повернувся на війну, має багато осколків в тілі, але та нога, яка, здавалося, вже не буде ходити, – функціонує, і він далі служить. Я вірю, що сестра Отилія спричинилася до того.
Спілкувався (і фото, окрім архівних): Андрій Толстой.
Архівні фото: з книги «Dla Boga i człowieka. T. 3, Niezwyczajna w zwyczajności: siostra M. Otylia – Zofia Sacha (1911–1995)» авторства s. M. Stefania Gertruda Jaworska CSSJ.
*Молитва про випрошення благодатей через заступництво С. М. Отилії Сахи
«Боже Триєдиний, Ти обрав сестру Отилію і вчинив, що вона змогла віддатися Твоєму Серцю в жертву любові. Ти укріпив її слабкі сили і вчинив апостолкою милосердя, яка привела до тебе багато душ. За її заступництвом уділи і мені благодаті (назвати потребу), про яку я з упованням прошу через Христа, господа нашого. Амінь».
Після чого помолитися «Отче наш», «Радуйся Маріє (Богородице Діво)», «Слава Отцю…».
