Єпископ Лучок: дружба з Ісусом вимагає відповідальності

4-6 листопада 2022 відбулася радісна і світла подія, сповнена родинного затишку і тепла – реколекції на тему «Дивись очима серця, то побачиш» для спільнот «Віра і Світло» з різних міст Закарпаття. Всіх учасників було 43. Це були представники «Скелястий замок» м. Хуст, «Посланці радості» м. Мукачево, «Яблуневий сад» м. Тячів, «Виноградна лоза» м. Ужгород.

Про це пише Мукачівська дієцезія.

Зі щирим і відкритим серцем реколекціоністами згодилися бути єпископ Микола Лучок, Апостольський адміністратор Мукачівської дієцезії, та о. Олександр Сулінчак, капелан хустської спільноти «Скелястий замок». Маючи попередній досвід співпраці зі спільнотами «Віра і Світло», єпископ Микола та отець Олександр із легкістю вибудували місток до сердець наших друзів, батьків і приятелів у формі дружньої розмови.

Єпископ промовляв до віросвітлян, які були відкриті слухати і прийняти науку про важливість та силу ранкової молитви «встав уранці, умився, привів себе до ладу – й одразу ж упорядкуй свою планету». Молитва – це зустріч, коли ми ставимо на себе знак хреста. Тоді ми вже закликаємо Бога до зустрічі, ніби знаючи, що Він поряд, і починаємо «до Нього достукуватися». З іншого боку, молитва – це змагання, коли ми «закидаємо» Богу певні наші прохання і очікуємо відповіді. Молитва – це джерело, звідки ми черпаємо сили. «Коли ми зранку молимось, ми відкриваємось для любові Бога, для Святого Духа впродовж дня», – наголосив єпископ Микола.

Літургія – це також місце зустрічі з нашим Господом. Тож у неділю відбулася Свята Меса, яку звершив Апостольський адміністратор Мукачівської дієцезії. У проповіді єпископ говорив  про стосунок дружби, вираженої у словах «Найголовнішого очима не побачиш», – це  дружба з Ісусом, яка вимагає відповідальності  та  чутливості серця. Дружба, яка часом приносить терпіння і веде вузькою дорогою, але плодом якої є блаженство перебування близько до Бога. І щоб вибудувати той місток дружби, мусимо якнайчастіше прибігати до Ісуса в Кивоті і в простоті свого серця розмовляти з Ним, довіряти Йому.

Всі бажаючі мали змогу приступити до таїнства Сповіді та взяти участь у Святій Месі.

Важливим було слово о. Олександра, який проводив конференції для віросвітлян про стосунок у спільноті, у сім’ї на тему «Ми відповідаємо за тих, кого приручили». Мова йшла про важливість перебування у спільноті разом, про вірність. Ісус як наш Творець має велику відповідальність за нас. Так само і ми маємо бути вірні Ісусу. Ця вірність проявляється у молитві, турботі, піклуванні, допомозі, тобто у перебуванні разом із Богом, зі спільнотою, з сім’єю, з друзями. Ісус із нами теж разом – і в човні, і на суші, і в пустелі нашої самотності.

Спільноти «Віра і Світло» мають місію творити навколо особи з особливими потребами та її сім’ї атмосферу дружби, поваги і любові, допомагати друзям ділитися своїми дарами і відкривати для себе радість дружби, а також атмосферу миру і єдності, необхідної для зростання кожного члена спільноти. Саме тому ці реколекції були для кожного учасника запрошенням до мандрівки в країну серця, мандрівки в пошуках дружби та любові. У молитві міжнародного руху «Віра і Світло» є слова: «….ми хочемо жити, поєднані любов’ю у цій великій родині, яку Ти нам дав, де ми можемо ділити терпіння і труднощі, радість і надію одні одних…».

«Реколекції для віросвітлян регулярно проводяться, але у такому форматі – це був дебют. Цього разу духовна віднова відбулася у світлі роздумів над книгою Антуана де Сент Екзюпері «Маленький принц». І це вперше вони відбулися у реколекційному домі Синяка», – поділився отець Сулінчак.

Неймовірна атмосфера, теплий духовний провід, особливе відчуття близькості з Господом, щирі відкриті серця кожного учасника реколекцій творили атмосферу єдності, приналежності до віросвітлянської родини, що своїми піснями, розмовами, молитвами і простою присутністю прославляють нашого Господа Ісуса Христа.

Текст: Альона Перец, віце-провінційна координаторка спільнот «Віра і Світло» на Закарпатті

Схожі новини:

Поширити новину: