Роздумуючи над євангельським уривком про найбільшу заповідь, Лев XIV під час молитви «Ангел Господній» наголосив, що любов до Бога не є примусом чи обов’язком, а глибокою потребою людської душі. Він підкреслив неподільність любові до Творця та до ближнього, зауваживши, що без любові віра втрачає свій зміст, перетворюючись на сухий моралізм.
Про це пвідомляє Vatican News.
Як розповідає святий Матей, один книжник, щоб випробувати Ісуса, запитав Його, яка найбільша заповідь у Законі. Й Учитель відповів, цитуючи Второзаконня: «Любитимеш Господа Бога свого всім своїм серцем, і всією своєю душею, і всією своєю думкою». Святіший Отець зауважив, що Ісус визначає як центр стосунків із Богом вимір любові. Таким чином, «не вистачить знати, що Бог існує, що є єдиним, всемогутнім», бо Господь очікує від нас особистісних стосунків, «єдиний істинний Бог хоче стати нашим Богом».
«У зустрічі з Ним заповідь любові не є ані обов’язком, ані примусом. Адже не можна любити “за наказом”. Любов до Бога – це потреба, властива людському прагненню, яка знаходить своє сповнення у сопричасті з Ним. Тому наша любов може бути справжньою лише тоді, коли вона є відповіддю на Його любов, яка завжди випереджає нас. Звідси випливає потреба у всеосяжності, яка охоплює цілісну особу: серце, душу, розум», – мовив Лев XIV.
Без любові віра залишається без змісту
Далі Папа вказав на те, що із першою заповіддю Господь відразу пов’язує другу: «Любитимеш ближнього свого як себе самого». Як підкреслив Наступник святого Петра, це правило випливає з того самого джерела, тому, за словами Ісуса, ця заповідь подібна до першої. «З глибоких стосунків з Богом ми набуваємо здатності дивитися на себе та на ближнього тим самим поглядом, що й Христос, з Його точки зору. Таким чином, егоїзм переможений, і також любов до себе перетворюється на любов до ближнього: наше життя спрямовується на іншого і стає даром для тих, хто поруч із нами», – мовив Святіший Отець, навівши слова святої Терези від Дитятка Ісуса, яка писала, що «лише любов спонукає до дії члени Церкви, коли згасне любов, вона не звіщатиме Євангеліє».
Підсумовуючи, Папа зазначив, що без любові «наша віра була б позбавлена змісту, наші добрі діла звелися б до моралізму, а наша надія була би даремною». Тож наголосивши, що неможливо любити Бога, щоб ця любов не виливалася в любов до ближніх, Лев XIV закликав: «Просімо в Господа благодаті нового серця, здатного прийняти велику заповідь та жити нею. Нехай же заступається за нас Діва Марія, в непорочному серці Якої немає нічого, крім любові».
