Повертаючись під час середових зустрічей з паломниками до представлення спадщини Другого Ватиканського Собору, під загальної аудієнції в першу середу жовтня Лев XIV говорив про четвертий розділ душпастирської Конституції «Gaudium et spes» про Церкву в сучасному світі. Папа наголосив, що віра вимагає долати розрив між визнанням і щоденним життям.
Пише Vatican News.
Церква не є «понад» світом чи «поруч» зі світом, а немовби прищеплена в ньому. Із цього нагадування Папа Лев XIV розпочав свою катехизу, яку виголосив перед учасниками загальної аудієнції, що в середу, 7 жовтня 2026 року, відбулася на площі Святого Петра у Ватикані. Повертаючись після перерви, повʼязаної із Апостольською подорожжю у Францію, до роздумів про спадщину Другого Ватиканського Собору, цього разу він говорив про четвертий розділ душпастирської Конституції «Gaudium et spes», який присвячений місії Церкви в сучасному світі.
Посилаючись на слова святого Августина, Святіший Отець підкреслив, що Церква – це «світ, уже примирений з Богом». Як повчає собор, ми є паломниками на землі, і разом з цим світом поділяємо як його немічність, так і красу. «Як Син Божий втілився, щоб дати життя світові та примирити його з Отцем, так і Церква перебуває у світі як знак втілення Бога, щоб виявити Його задум зробити нас усіх Своїми дітьми в єдиній великій сім’ї людства. Тому Церква крокує історією серед народів і культур», – сказав він.
Погляд, скерований вгору
Таким чином, першою місією Церкви в світі, за словами Папи, є допомагати людям «бути уважними до глибоких запитань нашого життя», таких як запитання про наше походження та призначення, про сенс любові та страждання. «Логіка здобуття прибутку будь-якою ціною та маніпулювання інформацією можуть чинити надмірний тиск, змушуючи людей дотримуватися способу життя, орієнтованого на споживання матеріальних благ, але наше серце створене для того, щоб дивитись угору», – наголосив Лев XIV.
Земне місто
Як зауважив далі Святіший Отець, Собор нагадує також про те, що місія Церкви здійснюється також і тоді, коли вона робить свій внесок у «розбудову земного міста». Однак, її методи та наміри не є політичного характеру, а полягають «у свідченні віри та любові, разом із стараннями на користь справедливості, миру, братерства». «Поклоняючись Христу, Праведнику, який помер за неправедних, – наголосив Лев XIV, – віруючий не може миритися з гнобленням найменших і вбогих, а також із тими несправедливими структурами, що закріплюють стан залежності та несправедливості. Соціальна доктрина Церкви визначає напрямки діяльності християн, які співпрацюють з усіма людьми доброї волі у плеканні спільного блага».
Завдання для всіх охрещених
Переходячи до наступного аспекту, Папа підкреслив, що для ефективного здійснення євангелізаційної місії Церкви необхідно, щоб «кожен охрещений докладав зусилля для того, щоби співпрацювати з благодаттю Святого Духа, щоб його віра була живою та виражалася через послідовну поведінку». Отці Собору називали «розрив між вірою, яку визнаємо, та щоденним життям», однією «з найсерйозніших помилок нашого часу». «Gaudium et spes відводить особливе місце місії мирян, які в силу Хрещення покликані наповнювати світ християнським духом та євангельським баченням. Головними місцями цієї діяльності, яку можна сміливо назвати священничою, є, безсумнівно, сім’я та праця, але вона поширюється на всі сфери життя», – наголосив Лев XIV.
Критерії розпізнання
Підсумовуючи, Святіший Отець зазначив, що Церква завжди є уважною до того, «що відбувається та розвивається в суспільстві». Завданням усього Божого люду, «а насамперед пастирів і богословів», є розпізнавати те, що «в культурах нашого часу є гідним уваги», але завжди маючи як критерій цього розпізнання Боже слово та Традицію Церкви. «Це вимагає врівноваженого духу, вільного від культурних мод, здатного дивитися на світ позитивно і водночас твердо зберігати та передавати євангельське послання у всій його повноті», – сказав він, підкреслюючи, що християнство не стає привабливим через розмиття змісту та пом’якшення вимог. Шляхом же до мети паломництва Церкви в історії, якою є прихід Божого царства та здійснення спасіння всього людства, є «особиста святість та братня любов». З цього випливає заклик бути слухняними до спонук Святого Духа, щоб Він «допомагав нам жити у святості та любові, щоб світ міг увірувати та надіятися».
