В суботу, 04 липня 2025 року, в рамках свого пастирського візиту на італійський острів Лампедузу, що в Середземному морі, Папа Лев XIV відслужив Святу Месу у спорткомплексі «Арена» у місцевості Саліна.
Про це повдломляє Vatican News.
«Бог завжди любить нас першим. Краса моря, цього острова та ваших обличь – це віддзеркалення Його безкорисливої ініціативи: любов випереджає нас, оточує нас і об’єднує нас», – цими словами Святіший Отець розпочав свою проповідь. Він подякував Богові за можливість відвідати мешканців цього острова, наголосивши, що він прямує слідами Папи Франциска, який 8 липня 2013 року вирішив приїхати на Лампедузу під час своєї першої подорожі як Наступник апостола Петра.
Святіший Отець звернув увагу на те, що апостоли також «плавали Середземним морем і відчули на собі гостинність мешканців його островів та узбережжя, які тисячоліттями були перехрестям цивілізацій». Папа зазначив, що «Євангеліє лунає там, де зустрічаються народи, де люди приймають одне одного, де їхні долі переплітаються, а різні культури вступають у діалог», однак, «воно замовкає там, де кожен робить із себе острів, де уникають контактів, а обмін переривається». Коментуючи притчу про доброго самарянина, Єпископ Риму підкреслив, що «Боже слово завжди актуальне для сьогодення і запрошує нас до діалогу, з якого ми виходимо перетвореними». «Як же ми відповімо на любов того, хто першим полюбив нас?» – запитав він.
Далі Папа констатував, що «сьогодні Лампедуза та Ліноза знаходяться на такій же небезпечній дорозі, як та, що спускалася з Єрусалиму до Єрихону» (пор. в. 30). Він зазначив, що мешканці острова «бачили не одного, а тисячі людей, які потрапили в руки розбійників, що забирають у них все, б’ють їх до крові та йдуть геть, залишаючи їх напівмертвими» (пор. Лк 10,30). «Море прийняло тих, хто не зміг дістатися туди, куди сподівався», – вів далі Святіший Отець та додав, що «ми відчуваємо їхню присутність, яка кидає нам виклик не менше, ніж ті, хто висадився на берег і потребує уваги й допомоги». Папа наголосив на тому, що «зустріч із тими, хто лежить перед нами, позбавлений усього, закликає до близькості», попри інтелектуальні міркування та ідеологічні переконання.
Подяка громадянському суспільству
Лев XIV подякував мешканцям Лампедузи за близькість та милосердя, які вони виявляли. Завдяки цьому сталося чудо співчуття, що є внутрішньою революцією, «яка пробуджує в нас “відчуття” Бога та розширює наші думки, серце й життя». Папа висловив подяку волонтерам, громадським організаціям, об’єднаним у Forum Lampedusa Solidale, цивільним інституціям, прибережній охороні, мерам та адміністраціям, які змінювали одне одного з плином часу. Він також подякував дияконам, священникам, черницям, лікарям, психологам, вихователям; органам безпеки та всім тим, хто, «маючи чи не маючи дар віри, вирішив любити разом». Папа наголосив, саме любов і милосердя об’єднали їх і вони «наважилися на те, про що ніколи б не подумали». Святіший Отець привітав присутніх мігрантів, які «не лише самі отримували, а й багато разів виявляли солідарність у своїй подорожі, як убогі, що допомагають ще біднішим». Він зазначив, що у цьому «ставленні до ближніх немає нічого само собою зрозумілого, нічого автоматичного».
Не проходити «повз»
Отож, Лев XIV сказав, що притча про милосердного самарянина розповідає про те, що «любов завжди полягає у свободі, а свобода – у рішеннях». Адже, за словами Папи, «є й ті, хто вирішує не ставати ближнім, і ті, хто вирішує не приймати рішень». Він пояснив, що жертви трагедій у морі постраждали як від прийнятих рішень так і від чиєїсь бездіяльності. Отож, сьогоднішній євангельський сюжет «пройти повз» повторюється у багатьох ситуаціях: байдужості та корупції в місцях походження, світовій економічній системі, що породжує бідність та виключення, упередженнях, викликаних страхом, переконаннях, що ці проблеми нас не стосуються, кримінальному бізнесі, що наживається на людському горі, а також повільному переході від простого управління надзвичайними ситуаціями до розробки цілісних і узгоджених політик. Святіший Отець звернув увагу на священника та левіта, які бачать, але проходять повз. Папа сказав, що «у будь-яку епоху знайдеться хтось, хто боїться “заразитися” при контакті з іншими», зазначивши, що «настав час визнати й ствердити, що релігійна приналежність ніколи не повинна ставати приводом для дискримінації, нібито віра має межі, а не є, навпаки, універсальним покликанням до спасіння». «Зупинитися, зворушитися, схилитися, плакати перед чужим горем – як це робив Ісус – означає увійти в рух любові, той, у якому Бог відкрив Себе», – повчав Папа.
Плекати співчуття й милосердя
Лев XIV зазначив, що «той, хто дозволяє собі поринути в цю динаміку співчуття та милосердя, починає жити інакше, бути громадянином інакше, працювати інакше». Завдяки цьому виникає цивілізація любові, яку провіщали святі Іван XXIII, Павло VI та Іван Павло II. Саме вони зрозуміли, що лише милосердя здатне відповісти на безодню людського серця та жахи війни. «Тепер, спираючись на цих гігантів, ми вступили в тисячоліття, в якому маємо надати цивілізації любові духовну, культурну, юридичну, політичну та економічну форму», – вів далі Папа, заохотивши, щоби біль, який ми бачимо, допоміг нам усвідомити радикальність цього покликання.
Єпископ Риму підкреслив, що, подібно до самарянина, «ми можемо змінити свої плани та напрямок руху», адже «маємо більше ресурсів і можливостей, щоб надати надії конкретного історичного змісту». Цитуючи енцикліку Magnifica humanitas, Папа закликав визнати, що «цивілізація любові народжується не з одного єдиного й ефектного жесту, а з багатьох дрібних і наполегливих виявів вірності, які стримують дегуманізацію», зазначивши, що мешканці Лампедузи, є свідками цього.
Європа здатна подолати кризу
«Отож, саме з цього найвіддаленішого куточка Європи, що виходить на Середземне море, найкраще видно епохальний виклик, який міграційне явище кидає європейським суспільствам», – сказав Папа та зазначив, що «в питаннях екологічного переходу та сприяння миру, Європа володіє унікальним потенціалом, що випливає з її історії та культури, а отже, і відповідною відповідальністю». «Завдяки географічному положенню та інституційній структурі, Європа здатна комплексно подолати кризу, вписавши надання першої допомоги в довгостроковий стратегічний план, здатний приймати, захищати, підтримувати та інтегрувати мігрантів і, водночас, працювати над розвитком, щоб ніхто не був змушений емігрувати. І все це – дбаючи про повагу до гідності кожної людини», – наголосив Святіший Отець, підкресливши, що це є «завданням не лише державних інституцій, а й усього громадянського суспільства та Церкви».
Плекати культуру гостинності
Відтак, Папа зазначив, що «на Лампедузі культура гостинності має туристичне призначення, яке, на жаль, може відчувати загрозу з боку міграційних маршрутів і переростати в байдужість або навіть у протистояння їхнім драматичним аспектам». Він сказав, що відпустка це не лише розвага, легкість, безтурботність, «справжній відпочинок є там, де відновлюється сенс життя; а справжнє благополуччя – там, де економіка є справедливою та братньою». «У такій економіці турбота про створіння та соціальна дружба зливаються в єдине ціле, якого сьогодні шукає людство», – додав Лев XIV.
Коментуючи літургійне читання в якому говориться про гостинність, Святіший Отець заохотив вірних, щоб їхня «парафія стала спільнотою, де, навчаючись за прикладом Євангелія, ми разом вчимося приймати, супроводжувати та інтегрувати в дусі єдності». Звернувши увагу на ікону Матері Божої з Порто-Сальво, покровительку Лампедузи, Лев XIV побажав вірним, щоб їхня «віра, зміцнилася завдяки цим рокам випробувань і щедрої відданості». Вкінці він підкреслив, що «усі ми маємо в Богові надійну гавань, і кожна християнська спільнота покликана бути її відображенням на землі».
