4 липня 2026 року, через тринадцять років після свого попередника, Папа Лев XIV прибув на італійський острів Лампедуза, який став символом трагедії та надії для сотень тисяч мігрантів, що прямують з Африки до Європи. Під час візиту Лев XIV відвідав знакові місця острова та відкрив пам’ятну табличку про перейменування місцевого причалу на честь свого попередника – Папи Франциска.
Про це повідомляє Vatican News.
Візит розпочався з відвідин кладовища, де знайшли вічний спочинок також деякі мігранти, між якими – маленький Юссуф Алі Канне, на надгробку якого лише одна дата: 2020. Бо хлопчик не прожив і року, померши у лівійських водах у човні, в обіймах матері, якій вдалося дістатися берега Лампедузи. Їх підібрало судно НУО «Open Arms»; матір прийняли в один із центрів на острові, а сина поховали в дерев’яній скриньці з горіхового дерева, оскільки на той час не було дитячих трун.
Ця історія стала уособленням міграційної трагедії, символом і ареною якої є Лампедуза. Прекрасний острів з суворими скелями та характерними бухтами, шрам Середземного моря і водночас вівтар гостинності та солідарності, прийнявши понад 400 тисяч мігрантів. Пристань, до якої так і не дісталися ще 26 тисяч, яких, натомість, поглинули води. Саме від могили Юссуфа та інших мандрівників, що лежать хрестами, зробленими з дерева з уламків човнів, Лев XIV розпочав свій пастирський візит. Тут він поклав вінок і помолився за вічний упокій.
Ворота Європи
Не менш зворушливим моментом стала зупинка Святішого Отця біля монумента «Ворота Європи». Для мешканців острова – це більше, ніж пам’ятник. Це щось, що пов’язане з їхньою ідентичністю, як Колізей для римлян, Біґ-Бен для лондонців, Ейфелева вежа для парижан. Не те щоб ця споруда, витвір Міммо Палладіно, мала щось спільне зі згаданими історичними пам’ятками: її висота – трохи більше 5 метрів, а відкриття відбулося лише у 2008 році. Однак саме те, що вона символізує, робить її «історичною»: її матеріали – вогнетривка кераміка та оцинковане залізо – витримують вітер, солоність і час, відображаючи суворість історій, про які нагадує цей витвір. Вони представлені предметами повсякденного вжитку, – взуттям, посудом, головними уборами, – вмонтованими між блоками, що утворюють ворота, які височіють на південному мисі, останньому перехресті між морем і сушею, між життями, що обірвалися, і життями, які отримали другий шанс.
Папа підійшов до монумента в супроводі сім’ї мігрантів. Лев XIV зупинився у зосередженні в цих воротах, скерувавши погляд на Середземне море, Mare nostrum, Mare mortuum, перехрестя болю й надії.
Причал Папи Франциска
Візит Папи Франциска, який відбувся 7 липня 2013 року й був першим візитом за межі Риму його понтифікату, залишив вагомий слід у серцях місцевих мешканців. Настільки великий, що всі – місцева Церква, населення і також регіон Сицилія вирішили перейменувати причал Фавароло на «Причал Папи Франциска».
Для мешканців це не дрібниця; знаменитий чи, може, й сумнозвісний причал є символом самої Лампедузи. Символом висадки мігрантів, безперервного потоку, який за останні два роки зменшився на 52%; першим пунктом прибуття тих мігрантів, які вважають, що дісталися до центру Європи, не усвідомлюючи, що перебувають посеред моря, у місці, яке за відстанню ближче до Тунісу, ніж до Італії. Між ними – 54 мігранти, серед яких п’ять жінок, що висадилися кілька днів тому, 1 липня, після рятувальної операції, проведеної патрульним катером Берегової охорони. Це єгиптяни та сомалійці, які вирушили напередодні в другій половині дня з Лівії на дев’ятиметровому човні, прямуючи до Німеччини та Нідерландів. Вони також прибули до причалу Фавароло, який від сьогодні став «Причалом Папи Франциска».
Лев XIV поблагословив пам’ятну табличку, розміщену на стелі з вапняку, виготовленій компанією з району Трапані. Тут він також привітався з групою мігрантів та представниками організацій, які їм допомагають.
