3 жовтня у катедральному соборі святого Олександра в Києві відбулася єпископська консекрація брата Сергія Кіппи OFMCap, якого Святіший Отець Лев XIV призначив єпископом-помічником Київсько-Житомирської дієцезії. Головним консекратором був єпископ-ординарій Київсько-Житомирської дієцезії Віталій Кривицький SDB, а співконсекраторами — єпископ Віталій Скомаровський, голова Конференції єпископів Римсько-Католицької Церкви в Україні, та архієпископ Мечислав Мокшицький, митрополит Львівський.
Фотогалерея події буде доступна згодом.
На початку урочистості Апостольський нунцій в Україні архієпископ Вісвальдас Кульбокас наголосив на важливості молитви за нового єпископа як знаку єдності Церкви, адже вона є також молитвою за єдність із Наступником святого Петра, який призначив брата Сергія Кіппу єпископом-помічником. Нунцій закликав присутніх молитися з вірою, а не бути лише спостерігачами молитви, просити для єпископа Сергія Божого благословення та миру.
Після цього було представлено кандидата до єпископського служіння та зачитано папську номінацію.
Проповідь виголосив єпископ Віталій Кривицький SDB, який зазначив, що помазання не дається людині заради статусу чи духовного комфорту. Його призначення — послати людину до інших для служіння.
«Помазання має характер динамічний. Воно походить від Бога до певної людини, щоби можна було цю людину послати далі до інших. Отож, у цьому помазанні йдеться не про саму людину, про її духовний комфорт, тільки про те, щоби послати її далі», — сказав Віталій Кривицький.
За його словами, служіння часто пов’язане з невідомістю, адже людина не може наперед знати всі обставини та виклики, які на неї чекають: «Наш Господь Ісус прийшов у своєму часі на нашу землю не тоді, коли люди були надто добрі або надто погані, не тоді, коли вони це запланували, але тоді, коли Бог цього захотів. Він прийшов на нашу землю, Він зустрічався з людьми, Він був тим, на кому це помазання діяло дуже потужно. Навіть маючи це помазання, Бог, який став людиною, Він не обійшов, Він не уникнув будь-яких труднощів, Він помер на хресті за наші гріхи, Він був засуджений перед цим всіма, але Він виконував, насправді, це помазання, і воно сьогодні триває далі між нами. Він помер, Він воскрес, але своїм учням Він також передає помазання, Він передає місію для тих людей, які понесуть далі Його Слово, Його милосердя, які будуть виходити на зустріч потребуючим, не обов’язково до вельмож із сильних з цього світу, найчастіше до бідних, потребуючих, покалічених, до грішників».
Звертаючись до брата Сергія, Віталій Кривицький наголосив, що єпископські свячення означають новий етап його служіння: «Господь по-новому сьогодні створює тебе. Це не буде абсолютно нова людина, хоча Таїнство, ми знаємо, воно вносить цей особливо незгладимий знак. Господь сьогодні торкається тебе, щоб удосконалити», — сказав єпископ.
Водночас він підкреслив, що новий сан не має бути підставою для того, щоб «вивищуватися над іншими». За його словами, він дається для служіння та спасіння людей.
Окремо єпископ зазначив, що під час служіння йому доведеться зустрічатися із «замкнутими дверима» — людьми, які можуть бути закритими, наляканими або не готовими приймати допомогу: «Господь посилає тебе сьогодні, даючи тобі Духа, щоб ти міг відкривати серця. Щоб ти міг бути милосердним, добрим. З людьми, в яких навіть ключ — всередині. Господь посилає тебе сьогодні, даючи тебе Духа, щоб ти міг відкривати серця», — звернувся до нього єпископ.
Також єпископ звернувся до братів-капуцинів, які супроводжували Сергія протягом років формації: «Він не перестає бути капуцином. Він залишається в духовній єдності з вами… Він залишається вашим братом. Тож не дайте йому загубитися, але будьте з ним постійно у молитвах, у братерській підтримці», — наголосив Віталій Кривицький.
На завершення єпископ зазначив, що послання цієї проповіді стосується не лише нового єпископа, а й кожного присутнього — адже кожна людина може опинитися за власними «замкненими дверима», переживати страх чи невизначеність. Христос приходить до людини саме в такі моменти, щоб дати їй свого Духа та відкрити шлях до нового етапу служіння.
Обряд єпископської консекрації
Після проповіді єпископ-номінат висловив своє бажання та готовність прийняти єпископське служіння — навчати, освячувати і пасти Божий народ, залишатися в єдності з Колегією Єпископів та під проводом Наступника святого апостола Петра, піклуватися про Божий народ, бути доступним для потребуючих, шукати заблукалих овець і молитися за Божий народ.
Після цього пролунала Літанія до всіх святих. Під час молитви брат Сергій Кіппа лежав долілиць перед вівтарем. Цей жест є знаком смирення, покори Богові та повного віддання себе Його волі. У цей момент вся Церква молиться за кандидата до єпископського служіння.
Центральною частиною єпископської консекрації стало покладання рук єпископів і консекраційна молитва. Першим руки на голову єпископа-номіната поклав головний консекратор — єпископ Віталій Кривицький. Після нього це зробили всі присутні єпископи. Покладання рук єпископів виражає входження новопоставленого до Колегії Єпископів та його єдність із Наступником святого Петра.
Після покладання рук була проголошена консекраційна молитва. Під час її проголошення над головою обраного єпископа два диякони тримали відкриту Книгу Євангелія. Цей знак нагадує про особливе доручення єпископа зберігати, звіщати та навчати Божого Слова, а своє служіння здійснювати силою Святого Духа.
Після молитви нововисвячений єпископ був помазаний святим миром, після чого йому вручили знаки єпископського служіння: Книгу Євангелія, єпископський перстень, митру та пасторал. Ці знаки вказують на різні виміри єпископського служіння — звіщення Божого Слова, освячення та пастирську опіку над Божим народом.
Після вручення пасторалу єпископ Сергій Кіппа отримав поцілунок миру від головного консекратора та від усіх присутніх єпископів. Цей знак виражає братерську єдність єпископів та прийняття нововисвяченого до їхньої спільноти.
Після завершення обряду консекрації нововисвячений єпископ продовжив участь у Євхаристійній Літургії вже як єпископ-помічник Київсько-Житомирської дієцезії.
Після Причастя пролунав урочистий спів «Te Deum» — «Тебе, Боже, хвалимо». Під час співу новопоставлений єпископ пройшов через храм і вперше у своєму новому служінні уділив присутнім пастирське благословення.
Вітання новому єпископу
Після Літургії присутні мали нагоду привітати нового єпископа-помічника.
Єпископ Віталій Кривицький звернувся до Київсько-Житомирської дієцезії із закликом прийняти нового єпископа-помічника — не лише слухати його, але також молитися за нього та допомагати йому у служінні.
Від імені єпископату України єпископ Віталій Скомаровський, голова Конференції єпископів Римсько-Католицької Церкви в Україні, привітав єпископа Сергія та подякував Богові і Святішому Отцеві за його призначення. Він зазначив, що Конференція єпископів радо приймає нового єпископа і побажав йому берегти радість. Також єпископ Віталій Скомаровський висловив думку, що завдяки Сергію Кіппі в Конференції не забракне францисканського духу.
Від Української Греко-Католицької Церкви єпископа Сергія Кіппу привітав владика Андрій Хім’як, єпископ-помічник Київської архиєпархії УГКЦ. Він зачитав лист, написаний Блаженнішим Святославом Шевчуком. У ньому було висловлено радість з нагоди єпископської консекрації, запевнено в молитві та підтримці й побажано, щоб кожен день нового служіння був сповнений добрими вчинками на Божу славу. Нового єпископа також віддали під опіку Діви Марії.
Від братів Менших Капуцинів привітання передав брат Рафал Писяк OFMCap, провінційний міністр Краківської провінції. Він прочитав лист від Генерального міністра Ордену та додав кілька слів від себе.
Брат Рафал порівняв переживання капуцинів із матір’ю, яка народжує в болю, адже брат залишає звичну форму служіння в Ордені, щоб прийняти нове служіння Церкві. У цьому контексті він згадав Транзітус — францисканський спомин переходу святого Франциска до вічності, який відзначається 3 жовтня. Він побажав єпископу-помічнику багато разів переживати «вмирання» для того, щоб разом із Господом воскресати до нового життя.
Також слова вітання звучали від Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, представників духовенства Київсько-Житомирської дієцезії. Від імені вірних дієцезії нового єпископа привітала сім’я з конкатедрального собору в Житомирі.
Канцлер курії Київсько-Житомирської дієцезії о. Віталій Квапіш зазначив, що до курії були надіслані численні письмові привітання з нагоди єпископської консекрації від єпископів в Україні та за кордоном, монаших згромаджень, керівника Renovabis та інших осіб і організацій.
У своєму слові після єпископської консекрації Сергій Кіппа насамперед подякував Богові та Матері-Церкві за довіру. Він наголосив, що сприймає нове служіння не як статус, а як покликання до місії та служіння. Згадуючи слова пророка Амоса, єпископ Сергій говорив про те, що для нього є великим дивом те, що Бог допускає його до такого служіння.
Новий єпископ подякував за історію, якою Господь його провадив, за батьків і сестру, за священників та всіх людей, яких він зустрів на своєму шляху і які конкретно послужили його покликанню.
Окремо він подякував за дар Ордену Братів Менших Капуцинів.
Єпископ Сергій висловив вдячність Святішому Отцеві за довіру, а також Апостольському нунцію за те, що саме він повідомив йому про рішення Святішого Отця, і за слово, яке стало для нього підтримкою.
Подякував також співконсекраторам та всім єпископам за прийняття до єпископату Римсько-Католицької Церкви в Україні.
Окремі слова вдячності пролунали на адресу єпископів Української Греко-Католицької Церкви, представників інших конфесій, дипломатичних представників та всіх гостей, які були присутні на урочистості.
Єпископ Сергій подякував духовенству Київсько-Житомирської дієцезії за добре слово та братерське прийняття.
Він також подякував усім, хто, попри постійні атаки на столицю, приїхав до Києва, щоб розділити цю подію, а також усім, хто долучився до організації урочистості та дав можливість молитовно пережити цю важливу подію.
Окремо єпископ Сергій подякував Захисникам України, завдяки яким сьогодні є можливість жити у суверенній державі.
Він побажав, щоб Христос дарував Україні довгоочікуваний мир, і закликав молитися, щоб після цього нового «в’їзду до Єрусалима» він мав силу виконати Божу волю.
Єпископська консекрація Сергія Кіппи стала початком його нового служіння як єпископа-помічника Київсько-Житомирської дієцезії.
